Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

Ангеліка, дягель і дудник

Батьківщиною рослини вважають північні краї, а місцем проживання — всю Євразію
20 липня, 2021 - 11:08

На всяк випадок ми наказали дітям обходити ці високі парасолькові рослини, схожі на борщівник, десятою дорогою. Так вони й робили, доки не дізналися, що то, на щастя, ніякий не борщівник, а цілком собі лікарський дягель.

РОСЛИНА, ЯКА ДАЄ ЗДОРОВ’Я І СИЛУ

Відомий шведський вчений-натураліст Карл Лінней у своїй роботі «Species plantarum», яка була опублікована наприкінці вісімнадцятого століття, описав рослину як Angelica archangelica — що означає ангел, Божий вісник.

За легендою, на цілющі властивості цієї рослини вказав людям ангел, розповідає біологиня Марія САВЧУК. — І що начебто сам архангел Михаїл порадив монахам жувати корінь цієї рослини, аби захиститися від чуми.

Насправді дягель лікарський хоч і не захистить від чуми, але все ж його активні речовини мають певні антисептичні й фунгіцидні властивості.

Що ж до назви «дягель», то мовознавці схиляються до думки, що це слово походить із старослов’янської мови і його тлумачать як «рослина, яка дає здоров’я і силу», що, погодьтеся, теж досить обнадійливо.

ІЗ НЕЇ ВИГОТОВЛЯЮТЬ НАРОДНІ ІНСТРУМЕНТИ...

А ще рослину через пустотіле стебло називають дудником, а також вовчою дудкою, дудкою і пушкою. Висушені стебла дудника навіть використовують для виготовлення народних інструментів, наприклад тилинки, калюки, трав’яної дудки (у різних народів їх називають по-різному) — духового музичного інструмента, різновиду обертонової флейти, оскільки під час гри на ньому музикант видуває натуральні обертони — призвуки, вищі від основного тону.

Із скандинавських країн дягель завезли в Центральну Європу, звідки він розповсюдився на інші євразійські території.

Це одна із наших найбільших парасолькових трав’яних рослин з розлогим листям, подекуди досягає заввишки двох з половиню — трьох метрів. Тіньовитривала рослина цвіте у червні — вересні, тоді зазвичай на неї звертають увагу.

Дягель надає перевагу вологим місцям, зокрема болотам, заболоченим лісам, берегам річок, де, трапляється, утворює навіть зарості. В Україні він поширений у лісових та лісостепових районах, де його навіть заготовляють, адже дягель — лікарська рослина. Запаси сировини на наших теренах позначають як значні, проте вони зменшуються внаслідок осушення боліт.

...А ТАКОЖ ЇЇ ВЖИВАЮТЬ У ЇЖУ В САЛАТАХ І БУЛОЧКАХ

У Норвегії, Швеції, Фінляндії, Данії молоде листя і стебла дягелю їдять у салатах. У Франції як пряну рослину його культивують для потреб кондитерської та лікеро-горілчаної промисловості.

Як прянощі і з лікувальною метою використовують м’ясисті корені рослини — зовні темні, а всередині білі, що мають приємний аромат. Ароматне, щоправда — не настільки, й насіння дягелю. Проте олія із насіння має тонкий, ніжний і дуже стійкий запах.

Свіжі корені, листя й пагони дягелю шаткують для ароматизації салатів, а також додають до гарячих овочевих гарнірів та юшок.

Висушені та потовчені корені дягелю — до борошна для хлібобулочних та кондитерських виробів.

Із коренів, відварених у цукрі, готують варення. Насіння використовують для ароматизації домашніх горілок. А з сухими пагонами і листям заварюють запашний чай.

У Швейцарії, кажуть, подрібнені корені заливають водою, додають цукор і зброджують, отримуючи таким чином своєрідне пиво.

Втім, складно сказати, наскільки важливі ці знання українцям. Колись, скуштувавши варення із черемхи, я в захваті запитувала друзів: «Чому ж ми не варимо таке смачне варення?» На що мій практичний кум, не поділяючи мого захвату, резонно зауважив: «Бо в Україні і так є що їсти!»

Але ж знання нам не завадять і за будь-якого іншого розкладу, хоча б для урізноманітнення меню чи в разі потрапляння в нестандартну ситуацію.

ДЯГЕЛЮ МАЄ РІДКІСНИЙ РОСЛИН ЗАПАХ

Парфумери наприкінці ХІХ століття зауважили, що олія із коріння ангеліки має екзотичний мускусний відтінок, дуже рідкісний у рослинному світі.

Таку олію видобували у процесі тривалої перегонки з паром із подрібнених коренів рослини дворічного віку — сухих чи свіжих.

Висока ціна цих олій, зазначають у спеціалізованій літературі, обмежує їх використання в парфумерії. Тим паче, що підприємці налагодили виробництво значно дешевших синтетичних аналогів.

Рослину недаремно називають лікарським дягелем. Її часто вживають і в медицині, особливо народній.

Відвар коріння використовують при метеоризмі, шлунково-кишкових захворюваннях, бронхіті, ларингіті, пневмонії як бактерицидний, відхаркувальний, спазмолітичний і седативний засіб. Коріння також входить до складу сечогінних та потогінних засобів. Але ж ви пам’ятаєте про небезпеку самолікування?

У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ ВИКОРИСТОВУВАЛИ ДЛЯ ВИВЕДЕННЯ ОТРУТ

Крім того, в середні віки настояний на спирті корінь дягелю навіть використовували для виведення із людського організму зміїної отрути. Він також входив до складу теріаку — засобу, який тривалий час вважався універсальними ліками від усіляких отрут. До нього спочатку включали 54, а потім 75 компонентів. Із приписів відомо, що принаймні з ХVІ століття до нього входив і корінь дягелю.

Втім, незрідка теріак виготовляли із усього, що траплялося під руку, а через високу ціну й ореол таємничості він вважався ексклюзивним засобом. Тому лікуватися ним, мабуть, все ж не варто.

Людмила СТУПЧУК. Фото автора і з відкритих джерел
Газета: 
Рубрика: