Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

«Ars Nova», чарівність смутку

12 листопада, 2002 - 00:00

«Ars Nova» — справжні майстри автентики, один з кращих польських ансамблів, що інтерпретує барочну і ренесансну — музику. Батько-засновник ансамблю Яцек Урбаняк і його колеги — з тих численних ентузіастів, для яких виконання і дослідження старовинної музики, як і інструментів, на яких її виконували, і способів музикування — стало справою всього життя. Самі інструменти, до речі, заслуговують на окрему розмову — фідель, віола та гамба, кельтська арфа, поморт, — насправді, не екзотичні диковинки, а благородні предки сучасних скрипок, віолончелей та арф...

Однак, на відміну від численних вокальних і інструментальних груп, «Ars Nova» не просто відроджує і озвучує древні партитури. Середньовічні опуси для них — лише частина набагато більш широкого культурного ландшафту, в якому є місце польській, італійській і французькій музиці, сучасному авангарду і навіть фольклору.

Власне, саме таким, гармонійним поєднанням різнорідного, на перший погляд, матеріалу, і запам’яталася «Балада». Відкрили її чаруючі релігійні гімни — твори анонімних авторів XIII—XV століть, від італійських католицьких співів до сефардійських творів з раритетного іспанського кодексу «El libre Vermell de Montserrat».

Друге відділення «Ars Nova» присвятила сучасності, виявивши себе з несподіваного — композиторського — боку. Опуси віоліста Марцина Зальовського («Плач того, хто вмирає» на слова анонімного поета XIV століття), флейтиста Кшиштофа Овчинника («Балада про те, що ми не гинемо»), а також Павла Микетіна за мотивами «Пісень Мальдорора» легендарного французького бунтаря Лотреамона, показали, що старовинною музика, яку грає «Ars Nova», може називатися дуже умовно. Швидше, це особливий спосіб погляду на світ, що властивий не тільки академічним музикантам. Декілька пісень польської народності курпів, виконаних наприкінці концерту, стали тому доказом. Селяни в глухому кутку слов’янської країни розуміють і відчувають музику не гірше високочолих творців, співаків і музикантів з інших країн, соціальних прошарків, епох.

Про одне лише доводиться жалкувати — що «Ars Nova» дали всього один концерт у нашому місті...

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»
Газета: 
Рубрика: