Істина - пробний камінь самої себе та брехні.
Бенедикт Спіноза, нідерландський філософ, науковець, політичний та релігійний мислитель

Артемiй Лебедєв Iнтернет на хвостi принiс

29 грудня, 1999 - 00:00

Нове століття буде століттям Інтернету. Тому сьогодні
наш співрозмовник — Артемій Лебедєв, якого багато хто називає батьком російського
Інтернету.

Сам він коментує це втішне визначення так: «Якщо людину,
що стояла біля джерел створення Інтернету в Росії, можна назвати його батьком,
то я — батько».

Так чи інакше, але сьогодні пан Лебедєв, безумовно,
найвідоміший web-дизайнер у Росії. Його інтернетівські проекти Н.М.Ж.Д.,
літературне кафе, особиста сторінка (www.tema.ru) одні з найулюбленіших
і найбільш відвідуваних місць у російській частині всесвітньої мережі.

Однак я, як і переважна більшість київських «чайників»,
абсолютно не задоволений тими відповідями, які він дав на наші запитання:

Професія: вигадувати ідеї.

Хобі: дизайн, консультування з питань Інтернету.
Працюю на комп'ютерах «Макінтош» із 1988 року. З 1992-го є власником і
головним художником дизайн-студії «Артографіка». 1995 року заснував «Студію
Артемія Лебедєва».

Деякі клієнти: General Motors, Nissan, Silicon Graphics,
Hewlett-Packard, Центральний банк Російської Федерації.

Фраза: Реальність існує для людей, у яких немає
уяви.

Фраза для іноземців: « Выкарабкивающееся невыконституционизировавшееся
трудновыговариваемое

человеконенавистничество.»

Музичні смаки: я обожнюю Пугачову, Кіркорова, Йосипа
Кобзона, Льва Лещенка, Укупника, Олену Апіну, Влада Сташевського, групи
«Божья коровка», «Верасы», «Самоцветы». Улюблена пісня — «Уч кудук — три
колодца».

Люблю: варену цибулю, уряд своєї Батьківщини, творчість
лауреата Ленінської премії З.К. Церетелі.

Дуже люблю: розіграші та містифікації.

Не люблю: екстремізм (будь-який), коньяк (будь-який),
манеру спілкування у фідо, формат JPEG, зелену квасолю, ідіотів,

Windows.

Не вмію: вчитися за підручниками.

Умію:
плювати в стелю.

Не проти: забацати, в натурі, щось таке.

Погодьтеся, що цього абсолютно недостатньо, щоб скласти
іспит «щодо Лебедєва» навіть у школі, не кажучи вже про вузівські спецкурси.
Тому я пропоную доповнений і виправлений життєпис Артемія Лебедєва, написанню
якого я присвятив усе своє життя протягом тих двох годин, які зумів вирвати
між закінченням робочого дня і походом на базар по картоплю.

До того ж ця праця покликана покласти край численним чуткам
і пліткам, якими обростають сторінки А.Лебедєва. Згодом його життєпис може
поповнюватися всіма іншими біографами і описувати не тільки його минуле,
але і його ж майбутнє, що, погодьтеся, буде для пана Лебедєва вельми зручно
із практичного, суто життєвого погляду.

ЖЧД — Життя чудових дизайнерів Сказання про Артемія
Андрійовича Лебедєва

Сьогодні, коли адреса tema@tema.ru відома практично в будь-якій
пивниці матері міст російських...

Сьогодні це славне ім'я, по батькові та прізвище гордо
несуть на своїх боках швейні машинки, праски та чайники, і недаремно кажуть
у народі:

Стрекочуть швейні машинки — САЛЮТ АРТЕМІЮ!

Гріються праски — САЛЮТ АНДРІЙОВИЧУ!

Кричать Help чайники — САЛЮТ ЛЕБЕДЄВУ!

Сьогодні, коли слава про нього широко і гучно гримить у
підземних переходах Батьківщини, я хочу розповісти про його дивовижне життя
і життєдіяльність, бо довгі дні і ночі я мав задоволення зрідка бачити
його фотографію, коли мені вдавалося сплатити послуги свого провайдера.
Я був його сподвижником і соратником. Наша вельми плідна співпраця склалася
так, що в той час, коли він створював свої проекти, я сподвижничав і соратничав,
загалом, займався тим, що мій комп'ютер називає загадковим словом сonnect.

Тепер настав час про все це розповісти. Це мій борг перед
людьми, тваринами і рослинами.

Розділ 1. Початок

Артемій Лебедєв народився. Це єдиний достовірний факт його
біографії.

Розділ 2. Брежнєвщина

У ранньому дитинстві, тільки-но Артемко навчився говорити,
він поставив собі запитання: «Чому я не американець?»

«Чому в мене немає комп'ютера «Макінтош», сканера і особистої
сторінки WWW»? — ці запитання мучили дитину. Він шукав на них відповіді
в навколишній дійсності і не знаходив. Хлопчик не знав ще тоді, що Москва
розташована в СРСР. Він не знав тоді ще дуже багато чого, але вже відтоді
в чистій дитячій душі зародилося іронічне ставлення до його навколишньої
дійсності.

Розділ 3. Отроцтво

З роками іронічне ставлення дужчало...

Розділ 4. Шлях в Інтернет

Коли Артемій прочитав у підручнику з географії, що Принстонський
університет розташований у місті Принстон (США), він подався туди і його
серце відкрилося Інтернетові.

Там він поклявся, що коли-небудь познайомиться з Норвезьким-
Лєсним і створить російський проект Н.М.Ж.Д. «А в Америку можна буде приїжджати
в гості», — вирішив відважний юнак.

Пізніше з'ясувалося, що Норвезький-Лєсний також дав собі
аналогічну клятву. Для того, щоб не стати віртуальними клятвопорушниками,
їм таки довелося зустрітися.

Вельми цікаво, що тепер для всіх бажаючих знайти друга
по клятві відкрито сайт www.Vorobevi gori.ru

Розділ 5. Освіта

Артемій Лебедєв навчився, навчений і ще не раз навчатиметься.

Розділ 6. Любов

З усього радянського Артемій Лебедєв полюбляє тільки пострадянське.

Розділ 7. Рекламна діяльність

Поза всякими сумнівами, без рекламних робіт А.Лебедєва
«Моторола» не могла б так успішно продавати свої знамениті моторолери.
Не кажу вже про те, що в благородній справі осягнення Абсолюту мільйони
росіян з нетерпінням чекають результатів дизайнерської роботи А.Лебедєва
з Центробанком. Ніхто, звичайно, не чекає, що рублі одразу стануть схожими
на долари, але, можливо, хоч на німецькі марки для початку...

Розділ 8. Gazeta.ru

У Gazeta.ru дуже незручно загортати бутерброди. Крім того,
вона абсолютно не пристосована для колективного прочитання. У нашому відділі
неодноразово виникали потворні сцени, коли один співробітник із вигуком:
«Не жлобись, дай почитати»! — виривав монітор із рук іншого співробітника.

Gazeta.ru дуже важко читати в міському транспорті, оскільки
через ями і вибоїни на наших дорогах у комп'ютері постійно стрибає напруга.

Решту (а саме розглядання оформлення А.Лебедєва) з Gazeta.ru
робити дуже зручно і цікаво, чим я і займаюся щодня з великим задоволенням.
Думаю, зі мною погодяться всі безграмотні оглядачі Gazeta.ru.

Розділ 9. Творчий процес

Ранній літній ранок. У кімнаті за столом сидить Артемій
Лебедєв і задумливо крутить у руках масивний золотий діркопробивач. За
вікном на полях торохтять вінчестери. Осінні рекламні жнива в повному розпалі.
Чути вигуки трудящих:

— Васько, га, Васько! У тебе безкоштовні запасні посилання
є?

— Свої треба мати, — відповідає запасливий Василь.

— Ну дай хоч парочку.

— Дірку від бублика ти отримаєш, а не посилання!

Раптово очі А.Лебедєва осяює натхнення, він хапає WWW сторінку
і за допомогою діркопробивача робить на ній безліч безладних дірок, після
чого швидко вставляє в утворені дірки свої колажі та фотографії.

Однак на цьому творчий процес не закінчується, а тільки
починається. Закінчивши роботу зі сторінкою, пан Лебедєв дістає із сейфа
безліч фонових заготовок і починає любовно оформляти рахунок замовнику.

Примітка: всі описані події є інтелектуальною власністю
Артемія Лебедєва і заборонені для проживання іншими людьми. Хочете жити
— народжуйтеся і живіть своїм власним життям: фотошопте, шукайте своїх
власних Норвезьких-Лєсних тощо.

P.S. Автор дякує А.Лебедєву за люб'язний дозвіл
використати його колажі для оформлення цієї сторінки.

 

Дмитро СКРЯБІН, «День» 
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments