Будинок звукозапису: початок відродження?
Для всіх академічних — і не тільки — музикантів це місце має майже сакральне значення. Тут зроблено всі фондові записи класики, що склали безцінну музичну спадщину, архіви, без яких неможливо собі уявити ні радіо, ні телебачення, ні навчання виконавців. По суті, Будинок звукозапису — це величезна, наповнена необхідною апаратурою, укомплектована відповідним персоналом студія. Головне її достоїнство — на яке і хотів звернути увагу керівник і диригент Національного симфонічного оркестру Володимир Сiренко — це зал, що не має рівних за своїми акустичними властивостями як у столиці, так, схоже, і в країні.
Відразу можна сказати, що акція вдалася. Зал переповнила напрочуд уважна і вдячна публіка. Програма вечора складалася з двох класичних «хітів» — Першого концерту Петра Чайковського для фортепіано з оркестром та Симфонії №1 Густава Малера. Обидва твори — із звичного репертуару Сiренка: Чайковський обов’язковий для зарубіжних гастролей, а виконання Національним оркестром циклу симфоній Малера стало одним із центральних подій останнього філармонічного сезону. Зіркою першого відділення став корейський піаніст Кім Вон, який блискуче впорався з найскладнішою партією.
Та головною особливістю, справжнім подарунком для меломанів виявилося те, як звучав оркестр Володимира Сiренка. Адже більшість аудиторії вже чула його в стінах філармонії і могла порівняти. Про Колонний зал на Європейській площі нічого поганого сказати не можна. Проте в цей вечір у Будинку звукозапису звична музика раптово знайшла прозорість, своєрідну «промитість» звучання, раніше просто не чувану, яку змогли оцінити навіть непрофесіонали...
На жаль, незважаючи на всі свої чудові якості, Апаратно-студійний комплекс Національної радіокомпанії України переживає нині не кращi часи — як і переважна більшість культурних установ, що знаходяться у власності держави. Очевидні й амортизація обладнання, і гостра необхідність ремонту, і так само гостра фінансова недостатність (судячи з усього, нічим платити навіть гардеробницям).
Залишається тільки сподіватися, що успішні акції, на зразок виступу Національного симфонічного оркестру, розпочнуть перетворення Будинку звукозапису на найавторитетніший культурний центр столиці.
