Чи грянуть зміни в кіно, телебаченні та нових медіа?

Багато років новини українського кіно обмежувалися в основному сумними зітханнями й витіюватими роздумами про можливість його існування. Держава в муках і борсаннях відстоювала свою незалежність, будуючи спотикаючись нове суспільство. Культура, зокрема кінематограф, який в кращі часи фінансували за залишковим принципом, тихо тлів, спалахуючи, часто несподівано для самого себе, появами й навіть перемогами на всесвітньо відомих фестивалях.

І раптом, в останні півтора року, новини про зміни, що відбуваються в національній кіногалузі, стали постійними — сталися очевидні зрушення. Влада звернула увагу на відсутність національного продукту на власних екранах. Почалася реорганізація керівництва галуззю; значно, у п’ять разів, порівняно з 2010 роком, збільшилося державне фінансування — до 111 млн грн. А в бюджеті 2012 р. ця цифра ще в півтора разу більша за попередню — 176 млн. грн. Було проведено два відкриті конкурси, в першому з яких 37 проектів було включено в «Програму розвитку національного кінематографа» і 30 з них до кінця 2011 року профінансовано. На повну йде розробка нового проекту закону про кіно.

Усе, що відбувається, не могло не зацікавити наших ближніх і далеких сусідів, й українську делегацію було запрошено до участі у Форумі, присвяченому інвестиціям у кіно, телебачення й нові медіа.

Організаторами цієї програми Форуму виступила компанія Cinemotion, якій вдалося не лише зверстати різнобічну програму за темою, але й залучити до участі в робочих секціях найяскравіших представників сьогоднішнього кіносвіту з Росії, України, інших країн СНД, Європи й США. На професійних панелях обговорювалися теми: державна підтримка кіно й прокату, як шукати таланти, інститут зірок, інвестиції в кіно і телебачення за рахунок рекламодавців, феномен Ізраїлю — із творчої пустелі до креативного центру світу, як порозумітися в спільному виробництві, створення хітів тощо. Серед гостей, спікерів, модераторів й учасників були Олександр Роднянський, Андрон Кончаловський, Інгеборга Допкунайте й Федір Бондарчук, володар «Золотого глобуса» й «Еммі», ізраїльтянин Хагай Леві й Валерій Тодоровський, режисер, сценарист і продюсер Ланс Вейлер і Олена Яцура, що вміє відчувати нові віяння, Ренат Давлетьяров і Джаник Файзієв. Список можна продовжувати.

Весь цей цвіт талантів, організаторів кіно і телевиробництва виявив непідроблену зацікавленість до тематики української панелі: «Україна — це стосується кожного. Державна політика підтримки кіно й спільного виробництва». Модератором її був Влад Ряшин, голова Ради директорів і засновник групи Star Media, спікерами виступили: Катерина Копилова, глава Державного агентства України з питань кіно, Денис Ржавський, президент новоствореної Кіноасоціації України й Дмитро Колесников, віце-президент Асоціації продюсерів України (див. «День» № 16).

Замість сухого переліку цифр, які наочно демонструють зрушення у справі реанімації української кіноіндустрії, зав’язався бурхливий зацікавлений діалог.

— Україна територіально має унікальну позицію, перебуваючи між Росією й Європою, — наголосила Катерина КОПИЛОВА. — Спостерігання методів побудови нового господарювання в кіно на Заході й Сході дозволило нам зробити власні висновки й по можливості, відходячи від помилок, вибудовувати власне ставлення до цього питання. Наше завдання — запуск національної кіноіндустрії, відкриття нових імен і паритетна інтеграція в простір і виробництво кіно як Заходу, так і Сходу.

Про безпрецедентні завдання нової Кіноасоціації розповів Денис РЖАВСЬКИЙ:

— Наша асоціація вперше спробувала об’єднати всіх гравців у сфері кіно на площині мапи України для ведення конструктивного діалогу з державою, об’єднання творчих, професійних, навчальних зусиль, щоб стимулювати кіновиробництво.

Те, що зусилля держави не марні, зовсім несподівано підтвердила із зали пані Гоголь, яка вступила в продуктивні виробничі стосунки з Україною, будучи продюсером фільму, що знімає український режисер Сергій Маслобойщиков. Безумовно, кращою відповіддю нашим потенційним партнерам будуть зняті фільми. Зйомки вже йдуть. Поживемо — побачимо...