Перша зброя — мова. Виживе мова — виживе вітчизна, бо ж мова є не тільки найважливіший засіб поневолення, а й вірне (разом з ножем та хлібом) — надійне оружжя добування волі...
Памво Беринда, діяч української культури, енциклопедист, мовознавець, лексикограф, письменник, поет, друкар і гравер, православний чернець

Довгобуд як пам’ятка

Феномен дніпровського «Паруса», про який нещодавно зняли фільм
17 липня, 2019 - 19:18
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

40 років тому, далекого 1979 року, в тодішньому Дніпропетровську планували завершити будівництво століття — на березі Дніпра мав постати 29-поверховий готель «Парус». Масштаби будівництва вражали: 589 номерів, ресторан на 600 місць, кафе на 200, кінозал, бар, сауна, більярдна, перукарня, відділи по ремонту одягу та взуття. Також на території передбачались власна автозаправна станція, електрична підстанція, причал, басейн та автостоянка. На будівництво в ті часи була витрачена колосальна сума — понад 10 мільйонів радянських рублів, і воно майже завершилося. Потрібні були ще кошти, але їх не надали, і будівництво припинилося. Так місто отримало готель-хмарочос, який так і не зустрів жодного відвідувача.

Сьогодні «Парус» — це невід’ємна частина Дніпра, причина для суперечок, трагічне місце і символ патріотизму. У будь-якій сувенірній лавці завжди користуються популярністю магнітики з «Парусом». І, напевно, це унікальний випадок в історії, коли до недобудови звичайні мешканці ставляться так, наче то пам’ятка архітектури. А починалося все далекого 1975 року.

Щоб розпочати будівництво, на березі Дніпра намили піщаний берег, у який вбили тисячі палів. Керував проектом досвідчений архітектор Олександр Зуєв. Будівництво мало закінчитися 1979-го. Як виявилося, десять мільйонів — це катастрофічно мала сума для реалізації задуманого. Так проект ліг на плечі міської влади, будівництво розтягнулось до 1987 року, та після цього майже повністю зупинилося. Уже в незалежній Україні «Парус» викупила будівельна компанія, яка планувала реконструювати його. Але і цьому не судилося здійснитися. Згодом готель було повернуто у власність територіальної громади. Навіть були розмови про те, щоб підірвати найзнаменитіший довгобуд Дніпра.

РЕКОРД І ТРАГЕДІЇ

2014-го, з початком війни на сході, 50 українських патріотів, зокрема дніпровські футбольні фанати, намалювали на готелі рекордний Герб України. Молодь використала понад 200 літрів жовтої та синьої фарби, щоб показати всім рішучість дніпрян у їхніх проукраїнських настроях. Так довгобуд перетворився на патріотичну пам’ятку.

«Ще років п’ять тому «Парус» для молоді був місцем паломництва... Іншого слова не можу підібрати, щоб висловити, наскільки він був популярним. У соціальних мережах створювалися спеціальні групи, ділилися фотографіями. Навіть є люди, які організовують туди екскурсії. І не лише для дніпрян. Наприклад, із Запоріжжя постійно приїздили, щоб піднятися на «Парус». Цей феномен неможливо пояснити... Зараз ажіотаж дещо зменшився, але все ж цей довгобуд, наче магніт, притягує до себе», — розповідає студентка-екстремалка із Дніпра Валерія.

Загалом на «Парусі» за ці десятиліття з’явилися десятки написів та графіті. Готель особливо манить фотографів та любителів екстриму. З недобудови відкривається дивовижний краєвид на місто й річку, сюди приходять у пошуках пригод і для вражаючих селфі, але, на жаль, не всі повертаються живими. Тут траплялися десятки нещасних випадків, внаслідок яких люди діставали травми та навіть гинули. Є й ті, хто обирає «Парус», щоб покінчити життя самогубством. Потрапити на цей небезпечний об’єкт можна безперешкодно — тут немає належної огорожі та охорони.

ФІЛЬМ ПРО ДОВГОБУД

Декілька років тому феномен «Паруса» зацікавив дніпровську мистецький гурт Fantastic Little Splash, на грантові кошти від програми «Культурна столиця» вони зняли фільм про готель-хмарочос під назвою «Конкретний і неясний». Прем’єра відбулася 8 червня, 27 червня була ще одна можливість побачити фільм, перш ніж робота вирушить на кінофестивалі.

Стрічка починається з моторошних 3D-спотворень «тіла» готелю. Далі — цілком реалістичне журналістське розслідування. Проводили його рік. У фільмі глядачі знайомляться з головним інженером готелю, який досі мріє втілити початкову задумку, з фотографом, який знімає пейзажі міста і в об’єктив його фотоапарата завжди потрапляє «Парус», також дніпряни, які частину свого життя спостерігали цей готель.

«Готель «Парус», що мав стати символом грандіозності Дніпропетровська як батьківщини радянського вождя Леоніда Брежнєва, ніколи не був відкритий — будівництво зупинилося напередодні розпаду Радянського Союзу. Але у цій недобудові городяни визнають один із символів міста. Готель символізує нездійсненність радянських претензій, і домінування приватного капіталу, і проукраїнські настрої жителів східного міста — це простір уяви, що протистоїть реальності й водночас відтворює її», — пишуть члени мистецького гурту.

Ось такий він — конкретний і неясний «Парус» Дніпра.

 

Тетяна СИДЕНКО, Дніпро
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ