Із запитанням про те, як іде робота над створенням гольф-
клубу, «День» звернувся до Павла Кривоноса, який очолює дирекцію Київської
міськадміністрації з обслуговування іноземних представництв.
— Павле Олександровичу, чому саме гольф? Для України
це доволі маловідоме явище.
— Усі столиці світу мають гольф-клуби. Це так само природно,
як природно те, що кожна сім'я має сьогодні телевізор чи холодильник. Гольф-
клуб — це атрибутика столичного міста й держави, це спосіб життя. У гольф
на Заході здебільшого грають люди надто впливові й заможні. Під час гри
ведуться серйозні розмови, після яких укладаються угоди. Цікаво, що в такий
спосіб можна досягти кращого результату, ніж за столом переговорів. Ідею
про створення гольф-клубу ми почали виношувати ще понад 6 років тому. Вивчали
досвід у Москві, були в інших столицях світу й підготували десятки варіантів
цього проекту для Києва.
— Цікаво, яке місце обрано для гольфового поля?
— Ми показали своїм норвезьким партнерам — а це дуже досвідчені
фахівці — кілька варіантів. Не варто говорити, що Київ має багатющі для
цього можливості. Привозимо інвестора на один майданчик — ідеально, приїжджаємо
на інший — ще краще, на третій — прекрасно! А коли показали місце в урочищі
Оболонь — наші партнери були просто в захваті. За ландшафтом рівних цьому
майданчику (за оцінкою інвесторів) в Європі немає. Там — реліктовий дубовий
гай, Дніпро, мальовничі рельєфні западини. І все це — у межах міста. Майданчик
відповідає всім міжнародним стандартам.
— Наскільки виявилася готовою громадська думка киян
сприйняти новий вид спорту?
— Коли ми почали виходити з ідеєю про створення гольф-
клубу, а це 127 га землі, то деякі депутати міськради обурилися: «Як це?
Забрати землю в киян і віддати таке поле грошовитим буржуям?» А ми їм доводили:
«Вибачте, сьогодні до тієї місцини, яку ми запланували під гольф-поле,
навіть ніяк дістатися — з одного боку прилягає кіностудія ім. Довженка,
з другого — занедбаний клапоть землі, де збираються бомжі». І хоча ця ділянка
жодним чином не була задіяна й ніхто ні копійки за неї ніколи не платив,
все ж знайшлося немало противників створення там гольф-поля. Чому? Бо в
цілому кияни дуже погано обізнані з гольфом. Натомість вважали, що ми пропонуємо
якусь нісенітницю, забаганку. Мовляв, ділянку слід народу віддати, щоб
пляжі були. Але стільки пляжів, як у Києві, не має жодна столиця світу.
Взяти хоча б Труханів острів! Тобто, ми нічого ні в кого не відбираємо.
Сам проект потребує дуже багато коштів. І територія стане не гіршою, а
набагато кращою, ніж була.
— І міська казна матиме зиск?
— Звичайно, але хотів би зауважити, що ми не будуємо якийсь
супер-маркет чи гаражі. Наш проект — це інвестиція. Треба рахувати не лише
те, що власне дасть гольф-поле, а й те, що люди, які прилітатимуть до Києва
із-за кордону грати в гольф, замовлятимуть мiсця в готелях, залишатимуть
гроші в кафе, в сувенірних крамницях. А якась частина коштів, звісно, потраплятиме
до міського бюджету від орендної плати землі й від діяльності клубу. Окрім
того, наш норвезький інвестор планує всі свої прибутки вкладати як наступну
інвестицію в інші об'єкти в Україні.
— А чому ви надали перевагу співробітництву саме з норвежця
ми?
— У Норвегії дуже багато гольф-клубів, і кліматичні умови
подібні до наших. Наш партнер- інвестор залучив до проекту висококласних
фахівців із гольфу і з Австрії, і з Великої Британії, і зі Сполучених Штатів.
— В Україні, мабуть, поки що немає власних майстрів
із гольфу?
— За нашим анкетуванням — є! Принаймні багато-хто хотів
би грати в гольф. Хтось був за кордоном, спробував і хотів би продовжувати.
Атрибутика для гольфу в магазинах уже продається, але умов для гри, на
жаль, немає.
— Скільки буде лунок на київському полі?
— Всього 18. А першу чергу — це вже цього року — готують
на 9. Там будуть і тенісні корти, і котеджі, і бари, і ресторан — все необхідне
для дозвілля. Можна буде взяти автомобіль на прокат. Створюється прекрасний
ландшафтний парк. А далі на черзі — невеличкий готель.
— А хто буде основними відвідувачами?
— Дипломати. З першого дня свого приїзду до Києва вони
запитували про гольф-клуб. Наше анкетування підтвердило: це їхній спосіб
життя. Їм треба десь проводити переговори, зустрічати гостей. Ми плануємо
також побудувати тренувальні майданчики і для дітей. Тут нам став у пригоді
прекрасний досвід наших російських колег. Коли в Москві було створено перший
гольф-клуб, місцеве населення й адміністрація, до речі, спочатку теж були
проти, думали, що приїдуть якісь люди із сокирами, вирубають ліс, знищать
всю природу. Але клуб набрав на тренування неблагополучних дітей і виплекав
із них велику надію Росії в цьому виді спорту. У Києві ми створимо показовий
гольф-клуб і також залучимо дітей. Українські діти знатимуть про гольф
не лише з телепередач або з книжок. Людмила ГУМЕНЮК, Петро МАРУСЕНКО,
«День»
ДОВIДКА «Дня»
із спеціально підготовленої зони, відомої як майданчик «тi», через «фервей»
(у перекладі буквально «пряма доріжка») та «раф» (у перекладі «грубий»,
«непідстрижений») у напрямку іншої спеціально підготовленої зони з розміщеною
на ній лункою і відомою як «паттінг-грін» (термін не має аналога в українській
мові й означає особливу коротко вистрижену галявинку навколо лунки). Суть
гри полягає в тому, щоб, як прийнято казати, «пройти лунку», тобто, розпочавши
гру з майданчика «тi», влучити в лунку на «паттінг-грiнi» мінімальною кількістю
ударів. «Коло гольфа» складається з гри на 18 таких лунках.
принципи: 1. Грай на полі, яким воно є. 2. Грай м'ячем, як він ліг. 3.
Якщо не можливо ні те, ні інше, чини справедливо.







