Великі ідеї — це козирі, якими грає історія, але розум проти азартної гри
Валер'ян Підмогильний, український прозаїк і перекладач

Головне око «Дня»

Сьогодні більд-редактор нашої газети відзначає 60-річчя
21 червня, 2008 - 00:00

Надійність, досвід, професіоналізм, смак, стиль — перше, що спадає на думку, коли говориш про Леоніда Дмитровича Бакка. А ще доброзичливість (наскільки це важливо, зрозуміють усі, тим більше ті, хто проводить на роботі більшу частину життя), а ще — спокій (і це — в щоденній газеті з жорстким графіком!). А ще — любов до фотографії (не плутати з любов’ю «до себе у фотографії»). Усі ці якості перетворюють просто репортера, навіть першокласного, на більд-редактора. Людини, для якої важливіше за усе — класний візуальний ряд газети, не залежно від того, чий підпис стоїть під фотографією — твій або колеги. Головне, щоб ця фотографія з’явилася в потрібний час та на потрібній шпальті. Тепер зрозуміло, чому з одинадцяти років роботи в «Дні» дев’ять — саме Леонід Дмитрович очолює фотослужбу газети, тобто фактично створюючи її обличчя. Величезний життєвий досвід, суперпрофесіоналізм дозволяє йому в своїх роботах відображати життя без ретуші. З групою журналістів він побував у Югославії. Як учасник бойових дій, відзначений нагородами, а на згадку про ті непрості події залишилися фотографії, на яких зображено членів української військової місії в складі ООН. «Коньок» Бакка — репортаж. «У ньому можна показати динаміку події, відобразити яскраві моменти та зробити акценти, — говорить фотокор. — Це немов застигла історія»... У чому секрет фірмового стилю Леоніда Дмитровича? Як змінилася фотографія за роки незалежності та якими якостями повинен володіти фотокореспондент? Про це часто запитують Бакка його молоді колеги. А він з усмішкою відповідає: «Секрет простий — треба бути щирим. Доброзичливим до людини, яку фотографуєш, терплячим та готовим вчасно натиснути кнопку, щоб відобразити саме ту мить, яка без слів розповість про людину чи об’єкт на знімку. А ще уявляти, якою у кінцевому результаті вийде фотографія. Знімок не повинен повторювати текст. Він — самостійний витвір, який відображає не тільки суть події, а також і його підтекст. А вже разом — текст та фотографія — створюють повну картину події, відображеної на сторінках газети. Треба вміти думати та знаходити в усьому щось унікальне. Я вчу своїх підопічних: перед тим, як зняти, наприклад, конференцію, потрібно вивчити людину, яку необхідно сфотографувати. Спостерігаю за її рухами, жестами, мімікою... Людина так створена, що через певний час її рухи повторюються. А вже потім фотографую, вибираючи при цьому необхідний мені ракурс»...

Фотографія в нашій газеті є повноправним героєм, а журналісти та фотокори працюють в єдиній зв’язці, допомагаючи та доповнюючи один одного, а часом фото стає на перше місце, будучи справжнім витвором репортажного мистецтва. Так, знімки, які запам’яталися протягом року, опубліковані в нашій газеті, лягли в основу першої фотовиставки «Дня», а нинішньої осені фотовернісаж пройде вже десятий раз. Щорічно професіонали та аматори з різних регіонів України надсилають тисячі фотографій, щоб узяти участь у конкурсі (вже зараз журі на чолі з головним редактором «Дня» Ларисою Івшиною розглядає представлені знімки).

У Леоніда Дмитровича є дар педагога. Його просять прочитати лекції, провести майстер-класи в Національній спілці журналістів для фотожурналістів, і він, незважаючи на величезну зайнятість, викроює для цього час та сили. Бакка виростив немало учнів, яких сьогодні називають фотографами екстра-класу, а газету «День» — кузнею президентських фотографів та високопоставлених чиновників. Наприклад, Микола Лазаренко, Михайло Марків, які працювали в більд-редакції, тепер працюють у прес-службі Віктора Ющенка, а фотограф Борис Корпусенко — в мерії Києва. Себе Леонід Бакка називає «граючим тренером». У нього вистачає сил та енергії виховувати молоду професійну зміну на роботі, бути чудовим дідом для онучки, а у вільний час віддаватися ще одній пристрасті —виноградарству на дачі під Києвом.

«День» поздоровляє ювіляра. Бажаємо, щоб око Леоніда Дмитровича продовжувало бути орлиним, а рука — твердою. Творчого вам натхнення, хороших знімків — своїх та чужих, міцного здоров’я та особистого щастя.

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Газета: 
Рубрика: