«Хочу зробити з фотографії... татуювання»

«Робота, поточні проблеми, завантаженість з ранку до вечора — все це відбирає в людини здатність бачити красу, по-філософськи подивитися на світ, що має стільки нюансів та відтінків! Ніби нічого особливого — світлини, а в душі народжується відчуття свята. І зовсім не тому, що на них веселі обличчя, святкові моменти життя, а тому, що ти зупинився і раптом відчув, що твоє серце все ще тьохкає від нових і вічних відчуттів, що душу переповнюють бажання діяльності та пізнання світу.

А ще мені хочеться підкреслити, що саме на цій виставці я осягнув, що журналісти не мають замикатися лише на своїх репортажах чи інтерв’ю, а мають постійно брати участь у громадських акціях, ініціювати діяльність, яка творить з пересічного і часом аморфного українця громадянина з високої літери. Щодо «Дня», то журналісти, дякуючи головному редакторові Ларисі Івшиній, здійснюють колосальну роботу — зактивізувати фотографів, відібрати кращі з надісланих знімків і представити їх усій Україні! За це варто подякувати. Подякувати і замислитися над власною діяльністю. А що б і ти зробив корисного?». Ці слова головного редактора львівської газети «Життя і праця», депутата Дублянської міської ради Ігоря Маршалка приємно було почути i приємно було дивитися, як вихідними днями в галереї Василя Пилип’юка яблуку ніде було впасти. Приходили студенти і викладачі, молоді люди і старші львів’яни, які не пропускають жодної цікавої імпрези, влаштованої у Львові. Василь Пилип’юк навіть продовжив термін експонування — і через те, що виставка гарна, і тому, що вона додавала його новонародженому дитяткові — новій галереї — потужного імпульса, творила з неї клуб шанувальників фотографії, як власне і замислювалось її організаторами.

Відвідувачі списали цілу товщелезну книгу відгуків: дякували і говорили про високе мистецтво фотографії. А один навіть написав: «Хочу зробити художнє татуювання з фотографії «Поза часом» Сергія Ваганова».— Дивні асоціації викликає іноді справжнє мистецтво!..

Зеновій Сірик, виконуючий обов’язки міського голови, обходячи виставку, все згадував молоді роки, як осягав у юнацтві професію поліграфіста, як поволі пізнавав світ і вчився цінувати його красу. Викроївши у своєму щільному, вщент завантаженому графіку півгодини, він, як господарник, робив свої висновки. З галереї пішов із впевненістю, що у Львові потрібно будувати нові музеї і активніше дбати про реставрацію старовинної архітектури міста.

Тележурналістка Любов Сорокіна прискіпливо вдивлялася в кожну фотографію і говорила: «Більшість відрізняється не репортерським баченням, а справжнім мистецьким узагальненням». Галина Терещук, власкор радіо «Свобода», більше години оглядала світлини: «вони надихнули мене на роботу, ніби навели різкість на дійсність: що робиться в Україні напередодні виборів?».

А в Україні вирує життя. І сьогодні фотографи роблять нові фото, щоб представити їх на наступній фотовиставці «Дня». Всі розуміють, що кожна з миттєвостей неповторна, і кожна людина неповторна, і так важливо схопити її в цікаві моменти життя. Схопити і представити іншим. Та так, щоб лише глянув — і вже зрозумів: цінуймо мить! Цінуймо своїх ближніх, що допомагають нам йти життєвою дорогою. Цінуймо таланти, бо вони прикрашають світ і вносять високий сенс у все, що робимо. Фотовиставка газети «День» продовжує свою високу місію.