І знову лопалися келихи з шампанським
У нашому збожеволілому від поп-культури світі іноді раптом відбуваються події, після яких з’являється надія, і здається, що все не так уже й погано. Судіть самі. Виходячи на судацьку набережну, яка оглушливо галасує навіть не зарубіжною естрадою, а в’язничним фольклором (на пляжі діти, а у словах цих пісень суцільний мат!), багато хто з учасників цього фестивалю і випадкові курортники, які потрапили на нього, буквально благали господарів кав’ярень і ресторацій вимкнути «цей жах», посилаючись на почуту напередодні в концерті класичну музику. Звичайно, організатори фестивалю далекі від думки, що після нього всі облишать слухати попсу і перейдуть на класику. Але сам прецедент створення на курорті (!) фестивалю класичної музики — багато чого вартий. Адже всі діти, що прийшли на його акції і, в деяких випадках їхні батьки, хоч би довідалися, хто такий Шаляпін. Побачили, що є інший світ, у якому їхнi однолітки із звичайного коледжу (щоправда, з незвичайною назвою «школа- театр «Галина Вишневська») у бальних сукнях на сцені співають і розігрують сцени з опер «Кармен», «Пікова дама», «Євген Онєгін», залишаючись при цьому сучасними просунутими дітьми. Вони зрозуміли, що престижно й здорово вміти грати прекрасну музику на скрипці, хоч би й займаючись цим цілодобово, забувши про пляж і дискотеки, як це роблять юні віртуози ансамблю скрипалів Вищої школи музики республіки Саха (Якутія). Що, нарешті, ці діти багато мандрують світом, даруючи мільйонам радість і насолоду не менше, ніж ті чи інші естрадні зірки. Що коли-небудь вони виростуть на таких прекрасних музикантів, як лауреат міжнародних конкурсів, соліст Центру оперного співу Галини Вишневської, бас- баритон Володимир Байков (до речі, дивовижно зовні та манерами схожий на Федора Івановича). І згодом стануть справжніми кумирами публіки, такими, як прекрасна співачка Марія Стеф’юк.
Не знаю, чи про це думала директор фестивалю Ірина Кордьє — мати чотирьох дітей, чудова бізнес-вумен і при цьому дивовижна жінка, придумуючи фестиваль, але переконана, що своєї мети вона досягла. На кульмінаційну акцію фестивалю — гала-концерт у гроті Шаляпіна світової знаменитості Пааті Бурчуладзе в супроводі ансамблю камерної музики Великого театру, здавалося, зібралося все узбережжя. І це при тому, що для того, щоб добратися до цього казкового місця, людям, а багатьом і з маленькими дітьми, довелося проробити нелегкий шлях Царською стежкою, видовбаною в горі довжиною півтора кілометра, а після концерту в непроглядній пітьмі, балансуючи буквально над прірвою і морем, повернутися назад до цивілізації. Усіх, хто здійснив цей шлях до мистецтва, — було винагороджено сповна.
По-перше, публіка почула одного з кращих басів світу — Паату Бурчуладзе, який заспівав твори з репертуару Федора Івановича Шаляпіна в фантастичних декораціях, створених самою природою в мерехтінні тисяч свічок і бризок шампанського під акомпанемент моря та вітру. Бурчуладзе прилетів до Криму прямо з Німеччини (живе в Австрії і має громадянство цієї країни) і відразу після чудового концерту поплив на човні в ніч, щоб встигнути на літак, що везе його до Ізраїлю. Сила його голосу і могуть таланту настільки вражаючі, що публіка буквально шаленіла, заглушаючи гуркіт прибою та крики чайок. Бурчуладзе постав і прекрасним артистом, який особливо виявив себе у виконанні найважчої каватини Базіліо з опери Дж. Россіні «Севільський цирульник», і у знаменитій «шаляпінській» «Блосі» М. Мусоргського. І звичайно, на найвищій ноті, під час співу Бурчуладзе, таки лопалися келихи з шампанським у руках іменитих гостей, згідно з легендою про те, що під час приїзду Федора Івановича Шаляпіна в гості до князя Голіцина до Криму гостинний господар запросив великого співака прогулятися царською стежкою і покуштувати прекрасного кримського шампанського. В унікальному природному гроті, де витримувалося вино, Шаляпін заспівав, віддаючи данину красі Криму. Від звуків голосу великого співака келих iз шампанським лопнув у нього в руках…
По-друге, публіка побачила дочку Ф.І. Шаляпіна — 91-річну Марину Федорівну Шаляпіну-Фредді (остання з 10 його дітей) у супроводі внучки Анджели Фредді-Монтефорте з чоловіком Мауріцціо, які спеціально прибули на фестиваль iз Риму. Перед учасниками та гостями фестивалю з’явилася приголомшуючої краси жінка (язик не повертається сказати «стара») в елегантному модному вбранні, золотих прикрасах, яка чудово говорила по-російському (на відміну від онучки Шаляпіна, що вивчила пару речень уже в Криму). Під час концерту неможливо було відірвати погляду від її витонченого, в молодості, мабуть, страшенно красивого обличчя (колись Марина Шаляпіна отримала в Парижі титул «Міс Росія») і хотілося ловити кожен її жест, спостерігаючи, як вона слухає музику. Не даючи інтерв’ю, Марина Федорівна, незважаючи на важкий, 6-годинний переїзд із Фороса, де вона з родичами зупинилася в колишньому маєтку своєї тітки (нині I корпусі військового санаторію), роздавала автографи, пила Новосвітське шампанське і палила сигарети, спілкуючись як із графом Шереметьєвим, так і з кожним простим смертним, що підійшов побачити її зблизька й почути хоч що-небудь із вуст дочки великого співака, який втілює добу, що пішла в небуття…
Спадкоємець старовинної фамілії, один із представників великокняжого роду (який веде свій родовід від Петра I, Кутузова, Суворова, а за материнською лінією — Рюрикович, нащадок Мономаха, Ярослава Мудрого, Олександра Невського), директор Російської консерваторії ім. Сергія Рахманінова в Парижі, голова єдиного в Європі Російського музичного товариства Франції граф Петро Петрович Шереметьєв також справив незабутнє враження на всіх своїм чоловічим шармом, аристократизмом і, разом з тим, демократичністю. Після інтерв’ю, даного нам — українським журналістам, — він пам’ятав нас по іменах, запросто сам підходив і ділився своїми захопленнями від почутого, не скуплячись на епітети.
Україну репрезентувала народна артистка СРСР і України, солістка Національної опери України — Марія Стеф’юк, яка склала блискучу компанію графові та говорила з ним однією мовою мистецтва. Було видно, що Петро Петрович, хоч і кидав погляди у бік молоденьких дівчат, був зачарований красою, манерами та розумом нашої Примадонни.
Свої привітання фестивалю надіслали Галина Павлівна Вишневська, Михайло Горбачов, посли Франції та Німеччини, посол Росії в Україні Віктор Черномирдін, приїхали представники посольства Португалії, міністр культури Криму Тамара Аронова, яка багато зробила для цього важкого в організаційному плані фестивалю.
