Треба за всяку ціну обминати ...широкі, розкриті двері і шукати правдивої великої брами, над якою віють непідроблені, неперелицьовані прапори нашого духу
Олена Теліга, українська поетеса, публіцистка, літературний критик, діячка ОУН

Людинознавець із фотоапаратом

До фондів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського надійшла колекція робіт Леоніда Левіта
22 травня, 2007 - 00:00
АКТРИСА ТЕАТРУ ТА КІНО ЛАРИСА КАДОЧНИКОВА / ЛЕОНІД ЛЕВІТ ХУДОЖНИК ГЕОРГІЙ ЯКУТОВИЧ НАРОДНИЙ ХУДОЖНИК МАРІЯ ПРИЙМАЧЕНКО

Нещодавно до фондів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського надійшла унікальна збірка — колекція фотопортретів відомих діячів української науки, культури, політичних і громадських діячів другої половини XX століття роботи фотохудожника Леоніда Олександровича Левіта. Усього понад 200 фотопортретів.

Коли дивишся на знімки Левіта, забуваєш, що це фотографія. Перед нами постає справжнє мистецтво. Якщо згадати усталену характеристику фотографії — «зупинена мить», то, щодо фоторобіт Леоніда Левіта, доречніше буде сказати, що — це «увічнена особистість», це, насамперед, портрет Людини, унікальної особистості. Майстер не створює штучно образ — він невимушено примушує людину предстати такою яка вона є, розкриває її як особистість, показує кращі риси характеру чи прихований емоційний стан або порив душі, відкриває всесвіт її серця...

Фахівці називають його творчість майстерністю постановочного психологічного фотопортрету. Це вдається авторові завдяки досконалому володінню грою світла й тіні, образу та фону. Усі портрети чорно-білі. Вони вражають тому, що побудовані, швидше, на інтуїції, власному авторському уявленні, філософії свого світобачення, ніж на технічних прийомах.

Створювати фотопортрети Леонід Олександрович почав, ще працюючи токарем на Київському заводі «Маяк», коли після війни переїхав до Києва. Вже тоді він прагнув розкрити красу простої людини, людини в роботі, натрудженої, щирої, відданої. Йому було цікаво знімати робітників, показувати красу людських облич і ... не приховувати біль. Ці портрети не можуть не зворушувати. Вони правдиві й психологічно реалістичні, глибокі й проникливі. Таїна його творчості ймовірно в любові. Фото вдаються насамперед тому, що автор любить своїх героїв. І вони постають перед нами з притаманними їм темпераментом, характером, емоційним станом.

До речі, художник не отримав спеціальної освіти, але протягом всього життя займався самоосвітою. В кінці 50 хстав членом Київського фотоклубу. Згодом — лауреатом і переможцем різноманітних фотовиставок і конкурсів. Його помітили. Слід згадати, що вирішальну роль у долі Леоніда Олександровича відіграв тодішній міністр культури УРСР Ростислав Бабійчук (1963 р.). Побачивши його роботи на республіканській виставці, він запропонував Левіту організувати студію з театрального фотопортрету. Леонід Олександрович звільнився з заводу і почав професійно знімати акторів, театральні постановки, виїжджаючи до різних обласних театрів України. З 1971 року Левіт працює у студії «Фотосалонпортрет» на вул. Червоноармійській, 112 (нині фотоцентр «Ексар», вул. Велика Васильківська). Як писала Ірина Соловей: «У його «колекції» є портрети тих, хто приходив до нього, і тих, кого він шукав сам, вважаючи своїм духовним обов'язком закарбувати їхні обличчя і висловити через портрет своє захоплення ними». За майже 50 років творчої праці він створив понад 20 тисяч фотопортретів. Серед них — відомі композитори, художники, поети: Борис Гмиря, Іван Драч, Іван Кавалерідзе, Віталій Коротич, Георгій Майборода, Раїса Недашківська, Марія Приймаченко, Ада Роговцева, Євген Станкович, Святослав Ріхтер, Дмитро Шостакович, Тетяна Яблонська, Георгій Якутович та багато інших.

Окрему частину збірки складають портрети діячів української науки і культури, лицарі сумління, репресовані радянським режимом, створені на замовлення Всеукраїнського товариства політв'язнів, репресованих. Серед них — Михайло Горинь, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Євген Пронюк, В'ячеслав Чорновіл та інші.

Нині, коли творчість комерціалізується, уніфікується, а новітні цифрові технології надають прості можливості будь-яких змін зображень, кольору, фону, різноманітних модифікацій, інтерпретацій тощо, такі прояви людського таланту особливо цінуєш.

Приємно, що творчість Майстра стала суспільним надбанням, часткою української духовної культури. Багато робіт подвижник фотомистецтва передав до Музею І.П. Кавалерідзе у Києві, музею Лесі Українки, Музею літератури, Державного історичного музею.

Незважаючи на поважний вік (народився він 10 серпня 1925 р.), Леонід Олександрович веде майстер-клас, навчаючи молодих фотографів, усіх зацікавлених умінню відкривати прекрасне і закарбовувати швидкоплинні миттєвості. Робить він це натхненно і поетично, з тільки йому притаманним гумором, любов'ю до життя і Людини.

Тетяна ДОБКО
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments