Наші дефлімпійці найкращі

Команда здобула 14 медалей: по сім золотих і бронзових. Усього в змаганнях узяли участь 26 українських спортсменів.  «Спершу в нас проходили відбіркові змагання, – розповідає 41 річний Віталій Харламов, тренер із дзюдо дефлімпійської збірної. – Навесні цього року ми проводили чемпіонат України в місті Києві, де визначали склад нашої команди. Також у нас проходив всеукраїнський турнір пам'яті героя України Дмитра Максимова – це додаткова практика змагань. Уже після цього ми визначали склад учасників на чемпіонат світу і проводили активно підготовку. Тренувались на зборах у Дніпрі. В липні у Туреччині, на одній із кращих олімпійських баз. Там проходили тренування із загальної фізичної підготовки, силової витривалості. Багато уваги приділяли техніці та тактикам бою. Щодня проходили тренування - по 2 - 3 години. Завершальний збір  був у жовтні, перед самим чемпіонатом».

За словами тренера, усі спортсмени були позитивно налаштовані, вірили в перемогу, а також відповідально поставилися до власного здоров'я і заздалегідь вакцинувались. На чемпіонаті їх підтримували троє тренерів, перекладач, що володів сурдоперекладом, лікарі, а також масажисти.

«Збірна приїхала на змагання підготовлена. Вперше було  26 країн, 200 спортсменів – це найбільший чемпіонат світу з дзюдо за всю історію його проведення.  Приїхали дуже сильні команди. Були кілька етапів змагань: ката – це індивідуальна демонстрація техніки бою, кожен інший етап командні змагання –стінка… Вперше наша чоловіча команда виграла в збірної Росії і показала свою силу», – додає Віталій Харламов.

Перемогу жіночій команді здобула Катерина Шепелюк. Спортсменка стала чемпіонкою в індивідуальних змаганнях і  вирішальному командному поєдинку  у ваговій категорії 63 кілограми.

«Я почала займатись дзюдо з 10 років. Привела мене та мою сестру подруга. Вона згодом залишила спорт, а ми з сестрою зацікавились дзюдо і залюбки займаємось по сьогодні.  Це давалось нелегко. Нас тримав колектив, такі ж дівчатка, як і ми. Які знали мову жестів із якими було легко спілкуватись. Спочатку це було, як  хобі, потім роботою, а на сьогодні – ми в професійному спорті з дзюдо, на постійних тренуваннях. Після чемпіонату я зрозуміла, що наша команда з вадами слуху виявилась найсильнішою і я цим дуже пишаюсь», – зазначає Катерина Шепелюк.