Мир, прогрес, права людини – ці три цілі нерозривно пов’язані. Неможливо досягнути якоїсь із них, нехтуючи іншими.
Андрій Сахаров, фізик, правозахисник, дисидент, громадський та політичний діяч, лауреат Нобелівської премії миру

Олег ЯЩУК: Від гри в «Андерлехті» дістаю задоволення

7 липня, 1999 - 00:00

— Олегу, пригадаймо, як ви опинилися в Бельгії.

— Виступаючи у відбірному турнірі чемпіонату Європи серед юнацьких команд, ми зустрічалися з бельгійською збірною й виграли у однолітків із рахунком 2:0. Той матч склався для мене вдало, я навіть забив переможний гол. Гадаю, якраз у тому поєдинку мене й запримітили бельгійські селекціонери, котрі згодом запросили до брюссельського «Андерлехта».

— За кордоном ви перебуваєте вже впродовж трьох років. Звикли до тамтешнього життя?

— Звичайно, відчуваю себе доволі комфортно, вивчив французьку мову, але все ж ностальгія час від часу дає про себе знати.

— Що ви думаєте про рівень бельгійського чемпіонату?

— Вважаю, він досить високий. Головною його особливістю є те, що він дуже атлетичний, вимагає максимальної фізичної підготовки, боротьба йде до останніх секунд. Напевно, тому й порівнюють чемпіонат Бельгії з німецьким аналогом.

— Які завдання стояли перед клубом у цьому сезоні?

— Вийти до Кубка УЄФА. Посівши четверте місце в національній першості, ми потрапили до кваліфікаційного раунду цього турніру. Сподіваюсь, що ісландський «Лейфтюр», який дістався нам за жеребом, ми пройдемо досить легко.

— Як складаються ваші взаємини з партнерами по команді?

— Чудово. Хороші взаємини склалися з Енцо Шифо й Паром Зеттербергом, але над усе товаришую з воротарем Мілоєвичем. Він — югослав, тому швидко порозумілися.

— А в збірній України з кимось товаришуєте?

— Своїми приятелями вважаю Геннадія Зубова й Сергія Дранова. Крім того, що вони висококваліфіковані гравці, вони й товариські хлопці.

— Напевно, вільного часу не надто багато...

— Дійсно, напруженi тренування забирає й сили, й енергію, й безліч часу. Але коли випадає вільна хвилька, із задоволенням дивлюся телевізор, слухаю музику. У Західній Європі існує традиція походів до кінотеатрів, тож я там також частий гість.

— Про ваші приїзди на Батьківщину цього не скажеш...

— Так, в Україні буваю тільки під час нетривалої відпустки або виступів за національну збiрну. Звичайно, хотілося б частіше відвідувати співвітчизників, але справи в клубі зробити це не дозволяють.

— А якби вас запросили до київського «Динамо», погодилися б на перехід?

— Важко сказати. Контракт із бельгійцями у мене ще на три роки, умови цілком влаштовують... Не хочеться проміняти шило на мило.

Андрій БІЛЕЙЧУК, спеціально для «Дня»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments