Олексій Плуцер-Сарно: Влада безумна та нелюдяна

Минулого тижня в Петербурзі відбулося засідання суду в справі арт-групи «Війна». Учасникам групи, Олегу Воротнікову й Леоніду Ніколаєву подовжили термін ув’язнення до 24 лютого. Їх звинувачують у хуліганстві та розпалюванні ненависті до міліції як до соціальної групи. Конкретною причиною арешту стала акція протесту проти міліційного свавілля «Палацовий переворот», під час якої «Війна» перевернула в Санкт-Петербурзі міліційну машину.

«Війна» — московська арт-група, відома з 2007 року завдяки радикальним вуличним акціям. Ідеологію групи розробляє московський філософ Олег Воротніков. Практичною стороною акцій керує координатор групи, дружина Олега, Наталія Сокол. Безпосередній виконавець найбільш ризикованих перформансів — Леонід Ніколаєв. Тексти та концепції розробляє філолог Олексій Плуцер-Сарно. Група не співпрацює з кураторами, галереями й іншими арт-інституціями. Проти «Війни» було порушено 15 кримінальних справ. «Палацовий переворот», що спочатку розглядався самою міліцією як дрібне хуліганство, несподівано був розцінений як набагато тяжче правопорушення. Унаслідок цього Олег Воротніков та Леонід Ніколаєв з 15 листопада 2010 року перебувають у в’язниці за звинуваченням у хуліганстві й розпалюванні ненависті до соціальної групи «міліція» за допомогою арт-акцій. Наталія Сокол і Олексій Плуцер-Сарно переховуються від міліції. Раніше знаменитий британський стріт-арт-художник Бенксі влаштував спеціальний розпродаж своїх творів, щоб надати ув’язненим учасникам «Війни» фінансову підтримку.

Кілька днів тому Плуцер-Сарно був у Києві. «День» скористався цією можливістю, щоб поставити йому декілька запитань.

— Що зараз відбувається зі справою «Війни», на якій стадії розслідування?

— Льоні Ніколаєву та Олегу Воротнікову шиють 213 статтю — хуліганство з мотивів ворожнечі й ненависті до соціальної групи «міліція» за допомогою проведення арт-акцій. П’ять років зони. Мені інкримінують 210-ту — організація злочинного співтовариства «арт-група «Війна»» — від 12 до 20 років.

— Чи була необхідність проводити акцію «Палацовий переворот» саме в такій формі?

— У митця є необхідність творити. Необхідність висловити свою позицію. Створити ємкий образ. Форму ж тут, як відомо, не можна відокремити від змісту. Сенсом акції «Палацовий переворот» і є повний переворот у російській маревній реальності. Форма така ж безумна, як і все життя в Росії. В цьому й полягає гармонія наших шедеврів. Перевернута з ніг на голову сміттєвозка разом із мусорами — чіткий і зрозумілий символ. І ця вулична інсталяція була здійснена просто біля входу до Російського музею.

— «Війні» приписують «екстремізм» у формі «хуліганства з мотивів ненависті або ворожнечі щодо якоїсь соціальної групи». Але, якщо пригадати ваші попередні акції, то за багато які з них можна було б порушити справу й заарештувати активістів саме за цією статтею. Чому за настільки зухвалої поведінки (зокрема рок-концерт у будівлі суду) «Війні» досі вдавалося уникати арештів і ув’язнень?

— Група приділяла багато уваги питанням безпеки. Під час панк-концерту в залі суду, коли група виконала просто в суді пісню «Усі менти — ублюдки!», активісти свідомо ввели в оману суд і міліцію вигуками на кшталт «Світлано Юріївно! Ну, ми до вас по грошенята потім зайдемо!» або «Що ви робите! Ми кремлівська наволоч!». У ситуації повної російської корупції мусори були дезорієнтовані й не змогли миттєво прийняти рішення про арешт. А через декілька секунд групи вже і слід захолов.

— Чому саме на «Палацовий переворот» настільки жорстко відреагувала влада, що, за твоїми припущеннями, сталося?

— Влада жорстоко реагує на всі наші акції. Просто тому, що ця влада жорстока й нелюдяна, корумпована й бандитська. У нас 15 кримінальних справ, рахунок на затримання вже перевалив за сотню. Ще після акції в Біологічному музеї проти мене було порушено кримінальну справу за 242 статтею — поширення порнографії. Нас переслідували й за 282-ю — розпалювання ворожнечі, й за багатьма іншими статтями. Просто вперше мафії вдалося зловити нас. Після акції «Льоня Є***нутий кришує Федералів» проти нашого президента Леоніда Ніколаєва було порушено кримінальну справу за фактом вандалізму та матеріального збитку машині Федеральної служби охорони (в рамках громадянської кампанії у боротьбі з «мигавками» на машинах чиновників Ніколаєв із синім відром на голові пробіг по даху одного з таких автомобілів. — Д. Д.).

— Чи була необхідність тобі особисто терміново тікати з Росії? Адже в акції ти участі не брав і офіційних доказів твого керівництва групою немає?

— У цьому питанні ти виходиш із логіки, що влада приймає законні рішення, логічні й розумні. Ні, влада безумна, право-радикальна, нелюдяна й кровожерлива. Її цікавлять лише питання розграбування нафтодоларів. І всі, хто їй заважає в цьому, будуть знищені. Жодні докази їй не потрібні. Будь-кому пришиють будь-яку справу й відправлять «на каторгу».

— Якщо тобі інкримінують керівництво організованою злочинною групою, то, знову ж таки, виходячи з чого?

— Виходячи з того, що ЗМІ називають мене ідеологом і куратором групи, виходячи з того, що я старше й у мене борода довша. І ще тому, що я є публічним обличчям групи, публікую акції, спілкуюся зі ЗМІ. Цього вистачає. Мафія нічого доводити не буде. Їй потрібні кров і жертви як операція для залякування всіх інших.

— Що вам дала або дасть підтримка Бенксі, в чому вона конкретно полягає?

— Бенксі своїм радикальним жестом перш за все привернув увагу всієї світової художньої громадськості до ментівського беззаконня, що відбувається в Росії. І респект йому за це.

— Чи контактував ти із самим художником?

— Із Бенксі контактує Наталія Сокол, дружина Олега Воротнікова та головний координатор нашої групи. Наш головнокомандувач у реальних «воєнних діях».

— Чому він вирішив вам допомогти?

— Тому що остаточно знахабнілі копи його задовбали так само, як і всіх інших чесних людей. Менти заважають жити всім! Це реальні перевертні в погонах і кровожерливі упирі, що одержують гроші за те, аби мучити людей і руйнувати всю цивілізацію. Лише економічні витрати на утримання багатомільйонної армії копів і всіляких охоронців обчислюються трильйонами доларів у річному обчисленні. Я не кажу про моральну шкоду й повне руйнування капіталу довіри. Про тортури і страти, що відбуваються повним ходом у Росії, годі й казати, це всім відомо.

— Із митців учасники «Війни» мають усі шанси стати політв’язнями. Чи не здається тобі, що це може спричинити зникнення арт-складової у вашій діяльності та перетворити «Війну» на одне з чисельних політпротестних угруповань, яке буде вже не акціями займатися, а боротися за власне виживання? Іншими словами, ви просто розчинитеся в політичному пейзажі.

— Давай говорити адресно. Я що, схожий на людину, яку можна розчинити в натовпі недоумкуватих даунів? Усі активісти групи «Війна» — і Олег Воротніков, і Наталія Сокол, і Льоня Ніколаєв — за своєю природою творці та герої. «Війну» можна розчинити лише в Історії.

— Чи має радикальний мистецький протест перспективи в сьогоднішній Росії?

— До появи групи «Війна» в цьому ще можна було сумніватися.

— В одному з інтерв’ю ти сказав, що виїхав із Росії безповоротно. За яких обставин ти можеш туди повернутися добровільно?

— Я постійно повертаюся й повертатимуся. Просто жити за місцем прописки й ходити на роботу не вийде. Доводиться вести спосіб життя підпільника.

— Про нові акції нічого не чути. Чи продовжуватиме «Війна» боротьбу?

— Напад влади на групу «Війна», арешт і спроби знищити нас фізично — це теж продовження нашої боротьби. Реакція влади на наші акції — теж частина художнього контексту. Те, що жителі палаців напали на нас, свідчить про те, що палацовий переворот удався. І він триває.