Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Перемога з присмаком аспірину

8 грудня, 1998 - 00:00

Прес-конференція після турніру проходила пізно ввечері.
Досить сказати, що закінчилася вона о пів на другу ночі. На жаль, на зустріч
з журналістами не зміг прийти ані Володимир, ані Віталій. Хоча на початку
організатори обіцяли, що українські боксери ось-ось з’являться, вони не
прийшли. Річ у тім, що після бою Володимир відправився до другого відділення
міської лікарні для огляду. Віталій вирішив бути разом із братом.

Клаус Пітер КОЛЬ, генеральний промоутер міжнародного клубу
«Universum Box-promotion»:

— Хоча Володимир програв, йому немає чого соромитися. Спорт
є спорт. Перемог без поразок не буває. Тим паче Володимир дуже добре боксував,
і я все одно вважаю його одним з найталановитіших бійців. Адже йому ще
22 роки, а це ще дуже молодий вік для професійного боксу, особливо в суперважкій
ваговій категорії. Хочу поздоровити Роса П’юріті, який утримував атаки
суперника, вигравши поєдинок завдяки своєму досвіду. Ця зустріч нагадала
протистояння Ньюрі й Формена, Формен тоді також почав не дуже потужно,
зате в кінці завершив бій нокаутом.

— Професіональний бокс — це не тільки результат, а й бізнес...

— Насамперед, організатори, подарували глядачам спортивне
свято. Ми не планували отримати великий прибуток від турніру, а хотіли,
передусім, віддячити Україні за те, що вона дала нам братів Кличків. У
принципі змагання пройшло вдало, однак задоволення від цього я отримав
неповне — Володимир програв.

— Як відомо, нокаутуючий удар може серйозно вплинути на
здоров’я боксера. Який стан Володимира?

— Він почувається непогано, та все одно його повинні оглянути
лікарі. Обстеження після бою — звичайне явище. До того ж серед лікарів
є і невролог, який допоможе Володимиру вийти з психологічного шоку після
поразки. З ним все нормально. Його ніхто не виносив на ношах, Володимир
вийшов із роздягальні сам.

— Якщо все нормально, чому ж перед виходом Володимира всіх
присутніх випроводили з прес-холу?

— Я не хотів, щоб фотографії Володимира потрапили до газет.
Вважаю, що коли лікарі працюють зі спортсменом, журналістам там робити
немає чого. Знаю, що про поразку Володимира в Німеччині та, гадаю, і в
Україні напишуть удвічі більше, аніж про його перемогу.

Фріц ЗДУНЕК, тренер братів Кличків:

— Не можна сказати, що Володимир недооцінив противника.
Десять же раундів ініціатива була в руках українського спортсмена. На мою
думку, перешкодив психологічний чинник. Обидва брати хотіли перемогами
віддячити рідному місту, бажання виграти і зламало Володимира.

— По ходу матчу стало ясно, що П’юріті вміло відбивається
від частих атак Кличка. Чи не думали ви змінити тактику?

— Під час перерв я йому говорив не «розсипати» удари й
економно витрачати сили. Однак не вийшло. Перший тривожний дзвінок прозвучав
уже у восьмому раунді, коли американець завдав серію ударів. У дев’ятому
ніби все знову стало на свої місця — ініціатива перейшла до Володимира,
але в десятому Рос знову виявив себе. У наступному раунді ми побачили,
що нашому підопічному доводиться дуже погано, тому припинили бій.

На щастя, подібного не трапилося з Віталієм. Він завершив
бій нокаутом у першому раунді. Віталій сказав, що він не боксував, а завдавав
удари, щоб якомога швидше завершити бій і повернутися до брата. Щоправда,
через поразку Володимира, Віталію перемога не принесла особливої радості.

Рос П’ЮРІТІ, інтерконтинентальний чемпіон за версією WBC,
суперник Володимира:

— Я вдячний пану Колю за те, що запросив мене на поєдинок
з таким хорошим боксером, як Володимир Кличко. Він — справжній боєць. Я
переміг, але голова в мене болить.

— Чи готувалися ви спеціально до цього бою?

— У мене не було багато часу — виклик на турнір я отримав
трохи більше аніж тиждень тому.

— З ким у своїй кар’єрі вам доводилося битися з відомих
боксерів?

— З Томмі Моррісоном, Франком Бруно, Майком Мурером...

— А з Віталієм ви не хочете зустрітися на рингу?

— Поки ні.

— Що ви можете сказати про поєдинок з Володимиром?

— До шостого раунду я не міг знайти дієвої зброї, але потім
зрозумів, яким чином можна виграти.

— Чим ви будете займатися після повернення додому?

— Відпочивати й приймати аспірин, щоб угамувати головний
біль.

№235 08.12.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»

Олександр ГОНЧАРУК, «День»,Катерина СТАНІШЕВСЬКА
Газета: 
Рубрика: