Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

Притча про ріку

Мистецьке дослідження на основі наївних пейзажів дідуся створив Олег Грищенко
27 березня, 2017 - 20:15

Наприкінці 1950-х років Гнат Тарасюк, сільський учитель із Житомирської області, намалював кілька схожих картин. Персонажі повторюються: жінка в червоному і чоловік у чорному, човник, у якому вони пливуть, лебеді, річка, дерева... Малював не з натури, показував своє уявлення про ідеальний річковий пейзаж. «Щоб він висів у хаті і приносив людям радість», — зауважує художник Олег Грищенко, онук Гната Тарасюка.

Через багато років Олег створює кілька серій, об’єднаних у проекті «Коло Ріки», поштовхом до якого стали ці пейзажі. Художник розкладає пошарово їхні сюжети, створює окремі історії про річку, речі на її дні, дерева навколо, пару в човні... Мета — ширше показати світ, квінтесенцію якого являє наївний живопис.

Проект складається з кількох частин, на виставці в арт-центрі «Я Галерея» в Києві представили серії, присвячені Ріці та Деревам по той бік Ріки (хочеться сказати — потойбічним). Роботи створювалися в мистецькій резиденції «Великий Перевіз», в однойменному селі на Полтавщині, над річкою Псел. У реальних умовах художник відтворював умовний пейзаж народних картин. Щодня Олег приходив до річки і малював майже те саме. «Такі повтори з невеликими змінами деталей. Ніби ріка з дня на день та сама, але вона постійно змінюється», — усміхається Олег Грищенко.

Основний елемент виставки — «Книга художника», справжній щоденник з нотатками, замальовками, розмірковуваннями щодо проекту і про життя, який художник вів під час резиденції. «Тут можна споглядати за перебігом моїх думок, як вони змінювалися під час виконання проекту», — коментує Олег. Цікаво споглядати, як художник, скажімо, шукав форму для човна, розмірковував про матеріали, з якими працює.

У мистецькому щоденнику роботи Олега Грищенка чергуються з цитатами з «Подорожі ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести до Слобожанської Швейцарії» Майка Йогансена. Власне, цитата із твору послужила епіграфом до проекту. Ці слова римуються з ідеєю «Коло Ріки», зокрема в «Подорожі...» стверджується: «Отже, ландшафт не можна з достатнім успіхом трактувати в літературі у звичайний описовий спосіб. Та коли б якийсь письменник напав на думку пересунути взаємні ролі ландшафту і дійових осіб, то це була б зовсім інша річ...» Також у «Книзі художника» містяться гравюри до твору Йогансена.

Ще одна спроба зафіксувати творчий процес — у відео, свого роду реконструкції сюжетів картин, виконаній під час подорожі річкою. Автор зауважує, що, по суті, це документалістика, «те, що на картинах, але наживо».

На відміну від міфічної Лети, що несе забуття, ріка Олега Грищенка оживляє давні родинні історії. «Проект ще не був закінчений, робив презентацію того, чим займаюсь, і проанонсував його. Майже всі присутні казали, що в їхніх родинах теж є картини, подібні до тих, що малював мій дідусь. Починали згадувати, чиїми вони були, — розповідає Олег. — Працювати з таким класно, наче проект-реконструкція, коли ти через своє мистецтво намагаєшся відчути умовні наївні пейзажі».

Зараз представлена перша частина «Коло Ріки». Другу — про людей у човні та сам човен — художник обіцяє показати в «Мистецькому Арсеналі» під час групової виставки про український наїв.

Виставка «Коло Ріки» в «Я Галереї» триває до 11 квітня.

Марія ПРОКОПЕНКО, фото Руслана КАНЮКИ, «День»
Газета: 
Рубрика: