РЕФОРМИ ПРИРОДИ НАШИХ ЖІНОК НЕ ЗЛАМАЮТЬ
Прямий репортаж про найчудовіших, найчарівливіших та
пишнотілих українських красунь
Костянтин РИЛЬОВ, "День"
Після популярності, що поширилася, як ураган, Руслани Писанки, ми вирішили як "народники" відправитися в людську масу на пошуки народних писанок. Від сохи, так би мовити, і від корівника. А разом із тим провентилювати як вони самі ставляться до своїх габаритів. Чи ткі ж вони самовпевнені й невимушені, як Руся, чи ні? Чи правда, що секс-символом неньки-України є швидше красуні в тілі, а не "билинки-очеретинки"?
Де в нас народ в основному товчеться? Звичайно, на базарах. Фабрики з НДІ "відпочивають". Отже, вриваємося на ринок. На перше ж запитання: "Чи не вважаєте ви, що українські красуні схильні до повноти?" Пані відповіла: "Ображаєте! А я тут причому? Я шо товста?!!" - "Гарна..." - "Тоді, гаразд".
Красу - не продають
Пані Ірина швидко освоїлася і продовжила "русланописанську" лінію поведінки.
- Я ніколи не відчувала ніяких комплексів. І почувалася завжди чудово.
- А компліменти які від чоловіків любите?
-Різні.
- Наприклад, ямочки у вас на щоках - ахнеш.
- Само собою.
- А подруги з милими усмішками вам ніколи не радили: "Люба, непогано було б тобі скинути кілограмчиків із двадцять. З'явилася б якась витонченість..."
- Не радили. Бо в мене майже немає подруг. Я чоловікам більше довіряю. І люблю їх.
- А фотомоделлю стати або манекенницею? Нині стають модними покази мод для повненьких дівчат.
- Ні. Не хочу цим займатися. Це якась розпродаж краси. Я оселедцями торгую. А красу - не продаю!
Марія Дмитрівна та її особисте ставлення
Гаразд. На крилах успіху ми стрімко летимо до іншого базару і тут же впираємося в опасисте тіло величезної червонощокої бабулі. Вона гучно кричала: "Купуйте шоколадки-медальки, на ялинки для дітей чіпляти. Коштує недорого, радості - вагон".
- А ось ми до вас із газети... - стали ми "під'їжджати".
- Шо, за спекуляцію мене "брати" будете?
- Ми будемо вас "брати" за чарівливість.
- Та, яка там чарівливість. От раніше - було... Хоч і тоді банда комуністів-засранів жити не давала і тепер... - відхилилася вона в бік політики...
- Ми, власне, спитати: як вам вдалося зберегти таку чудову повну статуру?
- Взагалі-то, я вважаю, що всі товсті - це пузаті свині. Але це моя така думка.
Ось-тобі й на!
- А як же ви самі, Маріє Дмитрівно (ми вже подружилися навік).
- А я, коли працювала на шкідливому виробництві на заводі "Вулкан" у цеху гарячого пресування - тонка була, як балерина. Це я вже щас. Жеру, напевно, багато. От за 46 років праці заслужила право... спекулювати соняшниковою олією і шоколадом...
- Так ви вважаєте, що серед повних немає симпатичних?
- Бувають, звичайно, проте рідко. Хочте зараз подивимося?
Марія Дмитрівна оглушливо кричить на весь базар біля метро "Лісова":
- Товсті!!! Ходіть сюди, поговорити треба... Бачте, ніхто не йде. Немає товстих.
- А сфотографувати вас можна?
- А шо ж! Ану, відійди, бабко, не заважай у газеті пропечатуватися, - вона весело відіпхнула крихітну стареньку, яка прискорившись, зле побігла поміж рядами.
- Вам усміхатися, чи як?.. Ну, тоді я усміхаюсь!
І характер на вагу золота...
Молочно-сирні береги. Повновида донька - ксерокопія мами. Тільки в неї висвітлене, наче в музобозного Івана Демидова, волосся. А виглядає воно з-під такої миленької сільської хустиночки. Поєднання - вибухове. Чітко на грані між містом і селом.
- Здрастуйте, - налітаємо ми. - Ми тут до вас із питаннячком: українська красуня має бути повненькою чи ж, як за модельними канонами, як казав модельєр Зайцев, - "наче вішалка".
- Чого ж доброго, коли одні кістки? Як кажуть: доки товстий схудне - тонкий - здохне.
- Так ви проти різноманітних дієт?
- Ось, наприклад, я на городі горбатію, тримаю двох корівок... І - не худну. Значить - так треба. - відповіла мама Любов Петрівна.
А дочка Свєта, соромливо опустивши очі на обручку, додала:
- Така наша природа.
- А як ваш чоловік до цього ставиться? - спитали ми вже Свєту.
- Добре. Він мене і за характером також обирав.
- Тобто, повні баришні завжди добріші?
- Звичайно!!! - хором відповіли продавщиці усього сирно-молочного ряду.
- Давайте вас знімемо, коли ви такі добрі, - запропонував фотокор.
- Ні-і-іі! - Героїні репортажу боязко стали ховатися за спини сусідок.
- Популярними станете, продовжували ми вмовляти.
- А я вже була популярною, - сказала "зірка" Любов Петрівна - коли в колгоспі ударно працювала. Премії, пленуми, конференції, збори - все в мене було. Це тепер окрім городу нічого немає. Однак жодні реформи природи наших жінок не зламають...
- Давайте, все-таки сфотографуємо для газети "День". Чули?
- Чули... Та хфотографіруйте. Все одно до нашого села ніякі газети не доходять.
А раптом!
Хто чоловікам відкриє очі?
Після двогодинних пошуків "чарівливої і привабливої", ми, на останнє, наткнулися на сором'язливу, рум'яну... Русю, але не Писанку. На всі вище перераховані питання вона відповіла так:
- А ось я, соромлюся. Страшенно.
- Чому так?
- Не знаю... - Руся соромливо носок чобітка повернула всередину.
- Чоловіки хмлять?
- Та не те, що б. Але говорили: схуднути, мовляв, тобі треба.
- А вони, що всі Шварценеггери? Скажіть їм, нехай спершу на турніку 15 разів підніметься... на одному пальці.
- Я не можу... Образити. Характер такий.
- А ким же ви працювали з таким характером?
- Судовим виконавцем.
Настала наша черга дивуватися.
- І що ж, аліменти з мужиків вибивали?
- Та все доводилося. Тому й пішла з цієї роботи. Не можу...
- Тоді, може, як Руслана Писанка, у фотомоделі подастеся? Будете Руслана-2.
- Може. Але я соромлюся. Не можу нав'язуватися... Чоловікам, тим паче. Вони не помічають в мені того, про що ви говорите. Хто їм відкриє очі? Я ж не принца чекаю, а нормального... Мені всього 23.
- Часу ще предостатньо. Думаю, ви дочекаєтеся свого "зрячого". Головне - дотриматися обіцянки.
- Якої?
- Не схуднути.
- Ну, це я можу обіцяти на сто відсотків!..
Загальна чоловіча думка: ми за - але в міру!
Два гусари з "Беркута", обидва під два метри. Вуса, як у Гафта, у ролі командуючого гусарським ескадроном із рязанівського фільму "О бедном гусаре...". Коротше, козаки-молодці.
... - Ні, щоб занадто - це не можна, доти - поки приємно. Писанка? Ні, вона - нічого, подобається. Тільки б...
Тут несподівано засигналила рація і обидва "беркути" відлетіли...
Ловлю чоловіка, загорнутого в 20-сантиметровый кожух...
... - Я проти неподобства! Добре - коли це ще нормально. Хоч був у нас на шахті (я в Донбасі працював) чоловік завтовшки з палець, а баба у нього була - між цими двома ларьками (на мій погляд метри два) не стане. Зате, - кричав він, - це все моє... Я за - але в міру!
Тінейджер, що продає газети, приголомшив відразу:
- Писанці поправитися треба... Доки телевізора вистачить...
- А в тебе є повненькі подруги. У компанію ти їх візьмеш?
- Я - нє-а... Краще двох худих притягнути, ніж одну товсту.
Я вже злегка зневірився від деякого чоловічого радикалізму, як раптом підліток, котрий "втуляв" болгарські компакти, поставив класну крапку в цій напівдетективній історії. Женя схожий на Бананана з "Асси". З великими губами, кирпатий, постійно усміхнений, викапаний "Іванушка-Інтернешенл".
- Ти б не соромився, якби твоя дівчина була повненька?
- Ні.
- А в компанію б її взяв?
- Дивлячись у яку?
- Людей, думку яких ти цінуєш.
- Узяв би. Та, правда в мене всі подружки худі... Мені здається, що товстенькі дівчата самі цього соромляться. І, до речі, даремно! Тут справа більше в них, ніж у нас...
Повновиді дівчатка, дівчата і жінки! Чули! Це практичне керівництво до дій.
Висновок
Як бачите, наші повні красуні всі дуже різні. Як і уявлення про жіночий стан "непрекрасної" половини людства. Єдине можна додати, що так як наші "товстушки" уміють посміхатися й виблискувати очима, які вони по-своєму граціозні й гармонійні - будь-яким пересушеним супермоделям - не під силу. Надірвуться. Не та вагова категорія. У повненьких панянок цілком відсутня манірність, зате хоч відбавляй гарячої сексуальної енергії. А ви думали, це циклони-антициклони примусили мороз ослабнути? Він хоч і Дід, а чоловік ще хоч куди! Міцніший за багатьох...
Женя й інші чоловіки вже розкрили свої обійми. Так що залишайте, писанки, вдома свої комплекси й починаймо рух назустріч один одному. Одним словом - до зустрічі!
