— Перед останнім туром ми йшли на п’ятому місці й зустрічалися
з дуже сильною збірною Вірменії. Після перемог Василя Іванчука й Олександра
Оніщука та програшу Станіслава Савченка залишалася лише партія Руслана
Пономарьова, котрому напередодні виповнилося 15 років. На той час визначилася
решта результатів. І стало ясно, що перемога Руслана принесе «бронзу».
Проте становище на дошці було майже рівним. Та Пономарьов продовжував шукати
шанси і зрештою переміг.
Цей результат був певною мірою несподіваним. Василь Іванчук
і я навіть здали свої квитки на літак, аби відсвяткувати успіх разом з
командою. На мою думку, наш результат міг бути й кращим, якби перед Олімпіадою
відбувся тренувальний збір.
«СОБАКА ГАВКАЄ, А КАРАВАН ІДЕ»
Не менш цікавими, ніж чисто шахові події, були й рішення
Конгресу ФІДЕ. Останнім часом головними фігурами у світі шахів були чемпіони
світу Гаррі Каспаров і Анатолій Карпов (за версією ФІДЕ), а також президент
ФІДЕ Кірсан Ілюмжинов. Становище Каспарова з плином часу стає дедалі двозначнішим.
Він як і раніше вважає себе найсильнішим гравцем світу (можливо, поки ще
небезпідставно). Проте звання шахового короля він не підтверджував з вересня
1995 року. Не передбачається офіційного матчу й найближчим часом. Ось чому
Каспаров, вірогідно, зацікавлений у тому, аби легалізувати своє звання.
Він погодився з пропозицією Бесселя Кока зіграти матч із переможцем чемпіонату
світу ФІДЕ.
Ілюмжинов навіть не розглядав цiєї пропозиції. Мовляв,
не можна чемпіонат світу перетворювати на відбірний турнір. Що ж, у діях
Ілюмжинова є логіка. По-перше, його знову обрали президентом ФІДЕ, по-друге,
як би не розцінювали суперечливу фігуру Ілюмжинова, не можна не визнати,
що він тримає слово і зміг налагодити струнку систему змагань. Улюблена
приказка Кірсана Миколайовича: «Собака гавкає, а караван іде».
Щоб не опинитися на узбіччі, Карпов, котрий досить довго
погрожував подати в суд на Ілюмжинова, в Елісті пішов на компроміс. Для
цього терміни чемпіонату світу в Лас-Вегасі було перенесено на 2 місяці,
щоб турнір проходив 1999 року (поступка Карпову), а він погодився грати
без привілеїв (з другого кола, як і решта провідних шахістів). На наш погляд,
це був мудрий крок з боку Анатолія Євгеновича, бо при наявності з одного
боку Каспарова, а з іншого — офіційного чемпіона світу, враховуючи до того
ж поганенькі результати Карпова за останні два роки, навряд чи хтось вважав
би його справжнім королем.
№197 15.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»






