— Свято нам не зіпсувала навіть митниця, — розказав керівник театру
Сергій Комлєв. — Добу на кордоні перевіряли кожну писульку-документ на
наших чотириногих мандрівників, вимагали довідку на довідку. Тим приємнішою
була зустріч із польськими друзями в Голубському замку, повне занурення
в дивовижний романтичний світ середньовіччя та чудових традицій лицарства,
з давніми ритуалами, костюмованими карнавалами, танцями й піснями, своєрідною
кухнею, головна святкова страва якої — величезна запечена на багатті свиня.
Проте нинішній турнір був особливим: він проходив під знаком історичної
кіноепопеї «Вогнем і мечем» Єжі Гофмана, який відкрив лицарський форум.
Наші лицарі гідно змагалися в обов’язковій програмі: галопуючи, молодцювато
нанизували кільця на мечі, списами підіймали із землі хустку, майстерно
розправлялися з манекенами сарацинів і якимсь незбагненним чином знімали
з них десятисантиметровий у діаметрі перстень. Адже на кожному із шести
лицарів були двадцятикілограмові убори...
Однак повне захоплення викликали в гостей турніру показові виступи українського
театру, каскадерська їзда та джигітування, ефектні трюки в сценах поєдинків
козаків Богуна з військом пана Володийовського. Творчо перенесені з великого
кіно на Великий лицарський турнір, вони виглядали так видовищно і кіношно,
що від ефекту присутності у глядачів просто дух забивало. «Команда Сергія
Комлєва, — написав у своєму відгуку-подяці мерові Києва Олександру Омельченку
господар турніру магістр Зигмунт Квятковський, — чудово представляла Україну
та її культуру...» До речі, участь «Скіф-Арту» в лицарських зборах стала
можливою завдяки фінансовій підтримці продюсерів кінокартини «Вогнем і
мечем».
— Якби нам допомогли вдома, — пожартував Сергій Комлєв, — ми б виступили
ще краще. А якщо серйозно, то й лицарські, і козацькі традиції ми могли
б із не меншим успіхом відродити і розвивати в Україні. Нам би трохи розуміння
і співчуття.
...Можливо, привернути увагу до скіфівців допоможе Перший київський
дитячий ігровий поні-турнір, який пройшов до Дня незалежності України.
«Хазяйка» поні-клубу Марина Зуєва переконана, що юні наїзники сподобалися
всім. Через те, що діти, а серед них як колишні безпритульні, так і неслухняні
діти багатих батьків, дуже талановиті й дуже захоплені своєю справою: такі
трюки роблять — не кожному дорослому під силу, самі лимарюють, самі шиють
костюми. Словом, справжні скіфські діти, з дитинства по-лицарські віддані
лише одній, найпрекраснішій з-поміж дам — мистецтву.







