Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Символ пам’яті

Про щемкий меморіал полеглим на російсько-українській війні в Доброславі на Одещині — його автори
11 серпня, 2020 - 10:18

Уже кілька тижнів соцмережі не перестають захоплюватися пам’ятником на «розрив душі» у смт Доброслав (погодьтеся, назва селища набагато краще звучить порівняно з радянським Комінтернівським) на Одещині. Місцева громада високохудожньо увічнила пам’ять і шістьох полеглих в російсько-українській війні жителів району, і загалом усіх наших захисників, яких не дочекалися і, на жаль, не дочекаються вдома. 

Як виявилося, авторка ідеї меморіалу та ініціаторка його встановлення —  селищний голова Доброслава, що за 50 кілометрів від Одеси, Людмила ПРОКОПЕЧКО. Цей меморіал було відкрито 24 серпня 2018 року, хоча його задум виношувався давно. «Ідея була моя. Я з 2014 року волонтер і дуже добре знаю ситуацію і на фронті, і не тільки, — розповідає «Дню» пані Людмила. — Мені дуже хотілося створити у нас пам’ятник. Ми були першими на Одещині, які відкрили пам’ятник Небесній сотні, і ми були першими, хто створив такий пам’ятник. Тому що в Одесі, на жаль, до сьогодні нічого немає. Ми дуже цього хотіли, ще раніше, але стримувало те, що ніяк не було чіткої ідеї, яким він має бути. Хотілося чогось нестандартного, нетривіального і дуже символічного».

«Під час обговорень з командою я наполягала, що має бути якась «фішка», щоб пам’ятник брав за душу. Найбільш близькою для нас була ідея Донецького аеропорту. Ми вирішили, що зробимо фрагмент вежі аеропорту і в ній, ніби вріс, оцей солдат, який виходить наполовину на центральній частині, — ділиться етапами втілення задуму Людмила Прокопечко. — Скульптор Віталій Квак почав оформлювати цю ідею, але цього нам було замало. Мені дуже подобається статуя «Алі і Ніно» (статуя у Батумі авторства Тамари Квесітадзе — чоловіча та жіноча фігури перебувають у постійному русі й стають єдиним цілим раз на 10 хвилин завдяки особливій техніці поєднання деталей. — Ред.) Ми запросили архітектора Тетяну Габерство, котра нам запропонувала робити не горизонтальні лінії, як у грузинській скульптурі, а вертикальні. Ми розробляли цілу програму, як це все лазером робити, було кілька варіантів. Але Освальдо Іскерго Фрага, з яким ми дружимо і працюємо багато років, уміє втілити будь-яку ідею, тож усе вдалося. А в останній момент мені ще спала на думку ідея щодо касок — якщо фігури воїнів зникають, каски — як символ — залишаються». Далі вже само собою знайшлося місце для меморіалу, яке оформили як карту України, виділивши окремим фрагментом, ніби осколком, карту нині окупованої території Донеччини та Луганщини, додали гільзи, які привезли зі сходу і які передавали військові.

Майстер художнього ковальства Освальдо Іскерго ФРАГА наполягає, що він у цій ситуації був лише виконавцем, але до ідеї пані Людмили поставився з великою повагою і відповідальністю. «Війна є війна і люди гинуть. На знак пам’яті про них ми це зробили. Після тривалого обговорення ми прийшли до тієї конструкції, яку ви можете бачити. Тобто цих людей немає, але вони залишаються з нами. Фігура є, але якщо пройти довкола неї, вона зникає, — говорить пан Освальдо. — І я бачу, що вийшло гарно. Думаю, усі люди, яка бачать цю роботу, переймаються, що є загиблі і люди гинуть сьогодні...»

Втілити цю ідею, як уже відзначала і Людмила Прокопечко, виявилося досить непросто. «Технічне виготовлення було достатньо складним. у спеціальній програмі ми намалювали кожну деталь, щоб у результаті вони правильно з’єдналися. Їх дуже багато і вони розміщені на відстані приблизно 2 сантиметри, — конкретизує Освальдо Іскерго ФРАГА. — Ми підбирали й матеріал: спочатку зробили з більш товстого металу і не вийшло, як ми хотіли. Довелося кілька разів з ним «погратися». Врешті-решт допомогли спеціалісти з програмування. На сьогодні все стоїть, як має бути, найменші з’єднання тримаються, навіть якщо ними граються діти. Тож ми своєї мети досягли. Ми показали, що пам’ятаємо людей, яких немає».

Людмила Прокопечко уточнює: «Шість наших полеглих — це не «кіборги» (як повідомляли деякі ЗМІ. — Авт.), а різні учасники бойових дій на сході. На щастя, з самого Доброслава ніхто на війні не загинув, дай бог, щоб і не загинув. Але ми хотіли увічнити пам’ять усіх тих, хто загинув із нашого району». Це назавжди 24-річний молодший сержант Сергій Клемешев, 29-річний капітан Дмитро Васильєв, 37-річний полковник Олексій Грачов, 18-річний старший солдат Микола Колосовський, 48-річний старший лейтенант Іван Ворохта, 30-річний солдат Михайло Святковський. Більшість із загиблих служили в 28-й окремій механізованій бригаді, що дислокується на території Лиманського району, центром якого є Доброслав. «Це пам’ятник взагалі всім полеглим на цій війні», — говорить пані Людмила.

До речі, її ентузіазм, як голови громади уже п’ятий рік, поширюється на чимало інших справ, як-от літній кінотеатр, книжкові фестивалі, облаштування нових місць відпочинку... «22 серпня ми готуємося відкривати першу чергу об’єкта, який називається «Дубай-парк».

Ольга ХАРЧЕНКО, «День», фото надано Людмилою ПРОКОПЕЧКО
Газета: 
Рубрика: