Минуле не зникає. Героїчно пролита кров не зникає. Вона трансформується в нову форму духовної енергії, породжує людину, яка має його виспівати. Минуле воскресає і розцвітає в генієві.
Євген Сверстюк, український письменник, доктор філософії, президент Українського пен-клубу

Сюрпризматична весна

«Я — мрія» відкрила низку культурних заходів фестивалю
7 квітня, 2015 - 12:40
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Здається не так давно з’явилася традиція акцентувати французьке мистецтво на початку весни а всі вже ставляться до неї як до чогось природного і регулярного. Тим більше цікавими видаються частіше співпадіння ніж заздалегідь заплановані сюрпризи у програмі Французької весни-2015 в цілому і в окремих її складових.

Ще тривають вистави до 100-річчя супрематизму, започаткованому великим киянином — Казимиром Малевичем, і ніби доєднуються до цього мистецького ювілею мотиви вистави— відкриття «Я — мрія» від компанії Spectaculaires, яка відбулася 4 квітня на Софійській площі — в тиждень Песаху іудейського свята приходу весни, в ніч перед католицькою Пасхою,і православною вербною неділею. До цих обставин часу додається безліч значень обраного місця дії і власно об’єкту для лазерної проекції — соборний комплекс Софії Київської — святині українства, пам’ятки світової культури, яка охороняється Юнеско. Кажуть доки стоятиме Софія, доти непорушною буде Україна.

Софійська дзвіниця, яка вже багато років вимушена мовчати, оскільки музика дзвонів небезпечна для її тисячолітніх стін, (тільки «Колокол Мазепи» важить 3 тони), цього вечора промовляла до багатотисячного зібрання відеокалейдоскопом. Прописані світлом архітектурні рельєфи, доводили геометричну гармонію храмової споруди. Символічні знаки, документальні зображення, кольорова палітра проголошували визначальну цінність її заповнення.

Діалоги дитини і батька, спірічуелс з знаменитим гаслом Мартіни Лютера Кінга: « Я хочу бути вільним», безліч людських облич на стінах кам’яниці, фотографії борців за волю В’ячеслава Черновола, Василя Стуса, Надії Савченко. Картина Ежена Делакруа «Свобода на барикадах», магічно об’єднуюче танго Пьяццолли, — все це склалося в баладу про вічну мрію людства — жити в мирі і бути вільними. Всевидюще око, голуб миру, стихія вогню — стали символами — ключами, що заводили механізм чистої творчості, який об’єднав усіх присутніх у мистецькому акті, який врівноважує творчу силу людини і Бога.

Так доводили свою нетлінність релігійні свята і мало кому нині відомий супрематизм.

Над площею у небі весь час літав невеличкий квадрокоптер, який мабуть знімав подію з висоти пташиного польоту. Звичайно, розуміємо в який час живемо, і тому асоціація з безпілотником опанувала масами.

Ніяковість і пересторога перед спостерігаючими за тобою оком, на диво додала впевненості усвідомленню вічного дару світлої віри у людство.


ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Всевидюче око зазвичай — тривожний символ, саме для християнства символ надії, а не загрози.

Для християн життя під всевидячим і всевідаючим Богом — більш ніж страх гріха, це втішна свідомість того, що Бог направляє й оберігає їх.

Яскравим рефреном було розмальовування за примхою дитячої фантазії будівель Собору то в червоно — чорний, то в жовто-блакитний, то золото-синій кольори. Вони опинялися під снігопадом, у зоряному небі, на якийсь момент стали акваріумом з дна якого виловлювалися сонце й місяць. Так простий зміст шоу наповнювався безкінечністю змістів і трактувань на смак й обізнаність кожного глядача.

Однак висновок з усього побаченого був однозначним і чітким — мрія України про волю стає і буде дійсністю.

Легкість подачі значущих думок є привілегією сучасної французької літератури, і настільки популярної, що театр «Сузір’я» навіть проводив «Київський Авіньон», десятиденним показом вистав за п’єсами французьких драматургів.

Таке театральне французьке літо прикрасило б і франко-український проект «Антігона» (прем’єрні покази 28, 29 квітня).

Постановник Люсі Берелович, хори Dakh Daughters, а от музику для хорів цілком сюрпризно написав Влад Троїцький, який залишив недовготривале керівництво Дитячим музичном театром саме за відсутності музичної освіти. Ще один сюрприз вартість квитка — 150 гривень, як і на вистави «Жити» (10— 14 квітня) вже не перший рік працюючого з київською творчою молоддю французького режисера, який нині — сюрприз — підписується як Веніамін Гійоменко.

А от те що в програмі цьогорічної Французької весни нема знаного театрального продукту сюрприз невтішний. Сподіваємося численні акції під девізом «Інтелектуальні обміни» в царині філософії, літератури, мистецтва, психоаналізу подарують яскраві враження на доповнення захопленням від сценічного мистецтва.

Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, народний артист України
Газета: 
Рубрика: