«У цифровому світі немає любові»

Ми усі трошки крадії. Обкрадаємо себе та інших, коли відволікаємо на беззмістовну балаканину, обманюємо або просто гортаємо стрічку у соцмережі, поки не замиготить в очах. За все це нам виставляють чек вже на початку виставки «Вільна людина» Владиміраса Мацкявічюса з Вільнюса. Сьогодні проект, за підтримки посольства Литовської Республіки в Україні, можна побачити у київській галереї «ЦЕХ».

ПРОТЕСТ ПРОТИ ГАЯННЯ ЧАСУ

Експозиція складається насамперед з реді-мейд об’єктів, тобто робіт, створених з уже готових речей. Смартфон з вбитими у нього наручниками, дверна ручка з ножа — інтернет-світ в уявленні Мацкявічюса доволі болісний. Хоча от є велетенський кастет з килима у квіточку — така собі зброя диванних військ. Химерні і у практичному сенсі безглузді речі.

Мацкявічюс називає проект «протестом проти неправильного сприйняття і витрачання часу». Виставка визрівала чотири-п’ять років. «Я почав читати езотеричну літературу, де чимало було про те, що людина має жити більш правильно. Розумію, що «жити правильно» — це ні про що, бо у кожного своє «правильно». Маю на увазі пріоритети у плануванні свого життя. Скільки людина має щодня приділяти собі, коханим людям, оточуючому середовищу і загалом щирим, нецифровим речам, — продовжує Владимірас. — Адже у цифровому світі немає любові, у ньому є інформація. Згоден, вона потрібна людині, але, ми маємо її дозувати. Інформації, яка нам не потрібна, у цифровому просторі значно більше. І хочеш-не-хочеш, вона потрапляє у мозок, засмічує його. Я за помірне використання цифрових технологій».

«УСІ МИ Є УЧАСНИКАМИ ЦІЄЇ ГРИ»

Художник наголошує — ми вважаємо себе вільними людьми, але насправді заганяємо себе ж у несвободу, приковуючись до телефонів, планшетів тощо. «Найчастіше це нічого нам не дає, в основному, це розтринькування часу, — продовжує Мацкявічюс. — Дистанція у кожного більш-менш окреслена, але багато хто не розуміє, наскільки важливо цінувати і правильно витрачати свій час. Тож «Вільна людина» — це про повагу щонайменше до себе, про контакт із власним життям, з людьми навколо».

У центрі експозиції — величезна «Вільна людина», об’єкт у кілька метрів заввишки з колючого дроту. Це фігура людини, яка втупилась у смартфон. «З технічної точки зору зробити це було доволі непросто. Навіть тому, що знадобилось півтора кілометри колючого дроту — я збирав його по всій Литві, — ділиться автор. — Дріт є хорошим символом неволі. Взагалі у мене цей світ кусається. Але у принципі проблема у передозуванні. Усі ми, хочемо чи ні, є учасниками цієї гри. Проте люди аж надто заглиблюються у неї за своїм бажанням. Якщо взяти відрізок у п’ять років — я подивився, скільки часу у мене витрачено на «Фейсбук», інші соцмережі, сайти, і зрозумів, що навіть усвідомлюючи, що це недобре, іноді я помиляюсь і у мене теж стається передозування. Але добре ловити себе на такому та якомога більше це контролювати».

У ПОШУКАХ «РОК-Н-РОЛУ»

Одне з гасел виставки — Scroll kills rock’n’roll. Йдеться про скролінг, коли людина до безкінечності гортає сторінки у мережі, і це вбиває «рок-н-рол», який створюється реальним життям, спілкуванням з людьми, мистецтвом, спогляданням нового, відпочинком на природі. Мацкявічюс взагалі робить акцент на природі, бо вважає її одним із головних «центрів», від яких людина має підживлюватися.

До речі, художник з Литви також працює з графікою і живописом, де так само піднімає тему (не)залежності від інформаційного простору. «У живописі та графіці мій підхід більш іронічний, не такий жорсткий і прямолінійний, не такий технічно концептуальний. Але у принципі все про те саме, — каже Владимірас. — Я намагаюсь повернути людину до якихось справжніх пріоритетів. Розумію, що такі теми розробляються усюди, можливо, десь людям набридло це чути... Але якщо ми як художники перестанемо зачіпати ці питання, люди взагалі про них забудуть».

Познайомитися з «Вільною людиною» можна у галереї «ЦЕХ» до 10 жовтня.