Якщо свобода взагалі щось значить, то це право говорити іншим те, чого вони не хочуть чути
Джордж Оруелл, британський письменник і публіцист

У Голлівуд — із Могилева-Подільського

Як архівна метрика відновила історичну правду про режисера, який народився на Вінниччині
11 січня, 2022 - 14:13

На початку минулого століття потік емігрантів до країн Західної Європи та Америки стрімко зріс, причому в багатьох випадках це були не просто пересічні заробітчани, а й аристократи, офіцери, артисти, режисери. Вони суттєво збагатили новою «кров’ю» західний світ, але були обтяжені тягарем неймовірних переживань з іншого життя. Відтак їхні біографії часом залишаються неповними або складаються із версій. Це подекуди (а може, спеціально) призводить до перекручування біографічних фактів. Так сталося у випадку з легендарним голлівудським режисером минулого століття Ричардом Болеславським. На багатьох російських ресурсах (які поширені у Google) його називають російським актором, який народився 4 лютого 1889 року в Дембова-Гура (Польща, Російська імперія). Хоча насправді голлівудський режисер, справжнє ім’я та прізвище якого — Ришард Сржедницький, походить із Могилева-Подільського. Підтвердженням цього факту виявилася його метрика, яку архівісти Державного архіву Вінницької області відшукали на запит дослідника із Польщі Марека Кулеши. Він усе своє життя займається історією кіно і режисури, досліджує життя і творчість Ричарда Болеславського. У своїй публікації він опублікував архівні документи, які свідчать, що легендарний режисер Ричард Болеславський, чиє ім’я присутнє на голлівудській Алеї слави, народився в маленькому містечку на Вінниччині.

«Торік до нашого архіву надійшов запит із Польщі від дослідника і публіциста Марека Кулеши. Він саме працював над життєписом Ришарда Сржедницького, який більше відомий за псевдонімом — Болеславський. В американських архівах дослідник знайшов відомості про те, що голлівудський режисер народився в Могилеві-Подільському, і просив нас надати, за можливості, документальне підтвердження, тобто від нас вимагалося підтвердити факт його народження і хрещення, — розповідає старший науковий співробітник Державного архіву у Вінницькій області Валерій ФРАНЧУК. — У метричних книгах ми знайшли документ про Ришарда Сржедницького, котрий народився 4 лютого 1889 року і був хрещений 7 лютого того ж року в Могилів-Подільському римо-католицькому костелі. Відскановані документи надіслали у відповідь на запит. А кілька днів тому отримали часопис Інституту мистецтва Польської академії наук з публікацією про Ричарда Болеславського, де в дослідженні згадано про наш архів як заклад, який допоміг відновити історичні факти із біографії легендарного режисера».

ЄДИНИЙ ІЗ ПОЛЬСЬКИХ РЕЖИСЕРІВ, ХТО ОДЕРЖАВ ЗІРКУ НА АЛЕЇ СЛАВИ В ГОЛЛІВУДІ

Власне, на Вінниччині родина Сржедніцьких мешкала, доки не помер глава сім'ї — польський художник Валентин Сржедницький. На той час Ричардові було шість років, і мати вирішила перевезти його до Одеси. Там майбутній режисер навчався в Рішельєвському ліцеї, а потім у Новоросійському університеті, після чого він переїхав до Москви, де закінчив Московський університет. Під псевдонімом Болеславський 1908 року він став артистом Московського Художнього театру, на нього відразу звернув увагу Станіславський: молодий актор незабаром став його улюбленцем. Із 1912-го до 1915 року був режисером МХАТу, а потім пішов на службу в армії. Службу ніс у І полку польських уланів, який 1918 року роззброїли німці. Ричард повертається у Москву, де до 1920 року працює в театрі, але з початком польсько-більшовицької війни втікає із Росії до Польщі. Там стає офіцером польської армії, займається висвітленням війни в кіно, знімає кілька короткометражних німих фільмів та відому в Польщі кінострічку «Чудо над Віслою». Попрацювавши кілька місяців у варшавському Польському Театрі й не здобувши там бажаної посади головного режисера, він їде до Німеччини, де знімався як актор у фільмі Карла Дрейєра «Любіть одне одного» (1922). Потім у Празі приєднався до групи артистів Художнього театру, яка там гастролювала, брав участь у постановці «Гамлета», потім поїхав до Франції, звідки повернувся наприкінці 1922-го, вирушив разом з мхатівцями на гастролі в США, де й залишився.


Ричард Болеславський. 1912

«Спочатку Ричард Болеславський мешкає в Нью-Йорку, ставить кілька постановок на Бродвеї. Потім знайомиться зі своєю майбутньою дружиною, акторкою та піаністкою Нормою Друрі, і разом вони переїжджають до Каліфорнії, — продовжує Валерій Франчук. — Там з1929-го до 1937 року, тобто до кінця життя, він працює спочатку на Джона Кеннеді, батька майбутнього президента, а потім з 1930 року він почав працювати на компанію Columbia Pictures, випускає понад десяток фільмів. Перший відомий — «Кінець самотнього вовка», потім «Любов за наказом». Прославився завдяки одному із останніх кінофільмів «Сад Алаха», в якому знімалася Марлен Дітріх. Кінострічка здобула «Оскар» за те, що в ній були застосовані кольорові елементи. Під час зйомок наступного твору цього жанру — «Остання місія Чейні» Болеславський помер від серцевого нападу прямо на зйомках у Лос-Анджелесі 17 січня 1937 року. І через 23 роки після його смерті, 1960-го, на знак вшанування його пам’яті й за заслуги в розвитку американського кінематографа він став єдиним із польських режисерів, хто одержав зірку на Алеї слави в Голлівуді».

ВІДДАНИЙ ПРОПАГАНДИСТ СИСТЕМИ СТАНІСЛАВСЬКОГО І ТЕАТРАЛЬНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАТОР

Пам’ять про себе Ричард Болеславський залишив не лише в кінострічках, а й у книгах і методиках викладання акторського мистецтва. В Америці він став активним пропагандистом системи Станіславського. Він переконав меценатів Міріам та Герберта Стоктонів заснувати для нього театр у Нью-Йорку — American Laboratory Theater («Лабораторія»), через яку пройшли такі актори, як Гарольд Клерман, Лі Страсберг, Стелла Адлер і Джон Гарфілд, стали частиною Групового театру. Початковим його планом було за три роки підготувати трупу акторів, з якої почати уявлення про репертуарний театр, але уявлення почалися дещо раніше, через два роки. Відтак лабораторний театр складався із двох частин: чинного театру і школи при ньому, де готувалися актори за системою Станіславського. Програма навчання акторів включала в себе танці, балет, ритміку Далькроза, фехтування, пантоміму, фонетику, декламацію та грим, а також розвиток почуттів, уяви і пам’яті актора. 1933-го режисер видав друком підручник акторської гри «Виконання. Перші шість уроків», який було перевидано дев’ять разів, перекладено багатьма іноземними мовами — він досі вважається одним із найавторитетніших видань з акторського мистецтва. Крім того, Ричард Болеславський описав свої переживання під час Першої світової війни у двох автобіографічних книжках «Шлях улана» і «Списи вниз: між пожежами в Москві» — обидві були написані 1932 року спільно з Хелен Вудворд.


СИН

«Нащадків у легендарного режисера не залишилося. Його єдиний син Ян Болеславський помер у молодому віці — 25 років — від хвороби мозку. Він зовсім не пам’ятав свого батька, оскільки на момент смерті Ричарда Болеславського йому було лише 15 місяців. Однак син продовжив справу батька, займався кінематографом та кінотворчістю. Дружина режисера померла 1977 року, вона фактично на 20 років пережила сина і майже на 40 свого чоловіка, — резюмує архівіст. — Знаєте, якби не той запит, я ніколи не дізнався би про Ричарда Болеславського, його родину, життя і творчість. В архіві працюю кілька років, але на моїй практиці вперше трапився такий випадок, коли через звичайний запит виринає ціла досі невідома історія про ще одну видатну людину родом із Вінниччини, котра прославилася в Голлівуді».

Справді, Україна і Голлівуд — це ніби дві дуже віддалені галактики. І навіть той момент, що в цьому тексті вони опинилися зовсім поруч, виглядає радше як збіг чи випадковість. Однак річ не в словах, а в масштабах асоціацій і наших стереотипах. Нам досі складно сприйняти, що наші земляки чи вихідці із невеликих українських міст здатні підкорити світ і засяяти на самій Алеї слави в Голлівуді. Історія Ричарда Сржедницького-Болеславського — ще одна цеглинка у подолання постколоніальних травм та синдрому меншовартості.

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниця, фото автора
Газета: 
Рубрика: