…коли у теперішню глупу ніч українство не буде себе нічим заявляти ясним і голосним, то ніхто не піде за ним, коли настане ранок. А він таки настане неодмінно.
Михайло Драгоманов, український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, громадський діяч

Відкрити меморіальний музей художника Золтана Шолтеса

Закликає місцеву владу творча еліта Закарпаття
20 січня, 2021 - 19:28

Заслужений художник України Золтан Шолтес (1909-1990) — улюблений учень і товариш славетних Адальберта Ерделі і Йосипа Бокшая — належить до плеяди найбільш потужних продовжувачів традицій засновників школи образотворчого мистецтва Закарпаття. За визначенням мистецтвознавців, тематика, дух і творча концепція Золтана Шолтеса має свою цілком конкретну територіальну прив’язку, однак у ширшому сенсі масштаб його творчості сягає гідних позицій у контексті європейського мистецтва ХХ століття. Художник увійшов до класичної спадщини українського образотворчого мистецтва з численними одухотвореними образами рідного краю і вважається одним з найталановитіших послідовників реалістичної школи, а інтерес до його творчості щороку зростає.

ПРИЖИТТЄВЕ ВИЗНАННЯ ЗАСЛУГ «ВІДСТАВАЛО» ВІД ТВОРЧОГО ПОСТУПУ МАЙСТРА

Попри вроджений талант, блискучу професійну підготовку, неймовірну працездатність художника та високу оцінку творчого доробку на вітчизняних та європейських теренах, офіційне прижиттєве визнання його заслуг явно «відставало» від творчого поступу самого майстра. Пояснення цьому просте — випускник Ужгородської духовної семінарії Золтан Шолтес з часу рукоположення у 1933-у і аж до часу ліквідації сталінськими сатрапами у 1947 році Мукачівської греко-католицької єпархії був священником та соратником отця Августина Волошина, вів активну просвітницьку і патріотичну діяльність серед своїх прихожан, тож офіційний Київ довгий час і чути не хотів про присвоєння митцеві почесного звання. «Пробити» ідеологічні мури вдалося аж у 1975 році. Керівник Закарпаття у 60-70-их роках минулого століття Юрій Ільницький у своїх «Споминах» так описав цю сторінку біографії видатного митця: «Художники його (З.Шолтеса.— В.І.) рівня уже мали почесні звання, а Золтан Шолтес — ні. Я двічі звертався у Київ з клопотаннями про присвоєння звання — даремно, бо там було відомо про те, що Шолтес до радянської влади був священиком. Лише коли на Закарпаття приїхав голова Президії Верховної Ради України Іван Грушецький, мені вдалося переконати його, що цей талановитий майстер давно заслуговує високої відзнаки. І невдовзі З.Шолтесу було присвоєне звання «Заслужений художник України».

Нині творчість видатного майстра пензля є пошанованою істинними поціновувачами високого мистецтва. Його полотна прикрашають відомі художні галереї в Україні, Канаді, Японії, Німеччині, Нідерландах, Чехії, Словаччині, Румунії, Угорщині, Польщі та інших країнах світу. Цінують і гордяться своїм великим земляком і закарпатці. Віддаючи належну пошану вкладу Золтана Шолтеса у світову мистецьку скарбницю, культурна еліта Закарпаття ініціювала створення в Ужгороді меморіального музею видатного майстра пензля. «У контексті історії образотворчого мистецтва, культури, духовності України у ХХ столітті одне з чільних місць належить нашому знаменитому краянину, видатному майстру пензля, заслуженому художнику України Золтану Шолтесу. На наше глибоке переконання, назріла необхідність належного увіковічення пам’яті видатного митця — створення меморіального музею Золтана Шолтеса у будинку в м. Ужгород, де він жив і творив. Нарівні з меморіальними будинками — музеями творчості Ф.Манайла, А.Коцки, він реально бачиться як філія Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая», — пишуть у своєму зверненні до керівників області і міста відомі творчі особистості Закарпаття: художники Володимир Микита, Борис Кузьма, Атіла Коприва, Франциск Ерфан, Володимир Павлишин, письменники Мирослав Дочинець, Василь Густі, Василь Кузан, музикант Еміл Сокач, лікар Юрій Яцина, журналісти Василь Ільницький, Золтан Кулін, науковець Віктор Мотрук та багато інших авторитетних земляків З.Шолтеса.

«ЙОГО РОБОТИ МАЮТЬ ПРИНОСИТИ ЕСТЕТИЧНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ШАНУВАЛЬНИКАМ МИСТЕЦТВА»

Народний художник України, син і продовжувач творчих традицій великого митця — Степан ШОЛТЕС — так коментує цю подію: «У 90-их роках минулого століття з моєї ініціативи у Закарпатському краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького було створено меморіальну кімнату мого батька, яку розмістили саме у тому приміщенні, котре у 30-их роках минулого століття слугувало йому творчою майстернею. Окрім живописних робіт там розмістили виготовлені батьком макети Ужоцької та Костринської церков, документи, фотографії, ужиткові предмети. Через кілька років у цій кімнаті дуже недбало провели ремонт, під час якого одні експонати були заляпані вапном, а інші знищені... Це спонукало мене забрати пошкоджені батькові речі до себе додому, більшість з яких вдалося відновити. Окрім того, батько був дуже продуктивним художником, написав багато живописних робіт, котрі, на моє глибоке переконання, не повинні томитися у музейних запасниках, а мають приносити естетичне задоволення шанувальникам мистецтва. Цьогоріч батькові виповнюється 111 років від дня народження і відкриття до цієї символічної дати меморіального будинку-музею було б належним кроком по увіковічненню його пам’яті».

«Наш музей володіє унікальною колекцією робіт видатних живописців Закарпаття, творчість яких добре відома як в Україні, так і в Європі, — каже директор Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая Франциск ЕРФАН. — Однак наші виставкові можливості, через брак площ, є обмеженими. А відкриття меморіальних будинків-музеїв надає можливість виставляти для постійного огляду значно більше безцінних шедеврів образотворчого мистецтва. Окрім того цінність меморіальних музеїв полягає ще й у тім, що там виставляють не лише мистецькі полотна, але й відтворюють обстановку тієї пори, за якої жив і творив художник, був свідком і учасником подій, пов’язаних з історією краю. При нашому музеї уже багато років діють два меморіальні будинки-музеї видатних майстрів пензля — Андрія Коцки і Федора Манайла і ми напрацювали успішний досвід організації роботи таких закладів, який, у разі відкриття аналогічного у помешканні родини Шолтесів, запровадимо й тут».

СЛІД ВИРІШИТИ ДВА ПИТАННЯ

«Меморіальні будинки-музеї видатних митців, окрім безпосередньо експозиційних функцій, виступають ще й гарантами збереження їхньої творчої спадщини, — каже голова Закарпатської обласної організації НСХ України Борис КУЗЬМА. — Свого часу тривала безплідна дискусія навколо створення меморіального музею Адальтберта Ерделі. Поки чиновники думали-гадали, як вирішити це питання, сталося непоправне — злочинці вдерлися до будівлі і викрали безцінні картини майстра, які не знайдені й по нині. Схоже, що ми втрачаємо й творчу спадщину таких видатних митців, як Ернест Контратович, Гаврило Глюк, Василь Свида... Я переконаний, що давно наспів час усім причетним до збереження творчої спадщини закарпатських митців ґрунтовно і системно взятися за цю роботу. Стосовно ж будинку-музею Золтана Шолтеса — то робити це слід невідкладно».

Щоб у скорому часі в Ужгороді повноцінно запрацював будинок-музей відомого в Україні та далеко за її межами видатного художника Золтана Шолтеса, слід вирішити два питання: Закарпатська обласна рада мала б ухвалити рішення про його утворення та виділити фінансування на утримання, а мерія Ужгорода — відремонтувати вулицю, яка сьогодні перебуває у жахливому стані, та включити музей до культурно-туристичних атракцій міста. Тож громадськість Закарпаття не без надії сподівається, що новообрана місцева влада, усвідомлюючи цінність мистецтва загалом і вагу таланту Золтана Шолтеса зокрема, дослухається до її голосу.

Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ, для «Дня», Ужгород
Газета: 
Рубрика: