«Вишнева віхола»
У Львові триває виставка фоторобіт за мотивами поезій Богдана-Ігоря Антонича
Ця виставка дещо незвичайна, адже кожна фоторобота — це своєрідна ілюстрація поезії Антонича, в яку закоханий відомий львівський фотожурналіст Йосип Марухняк. Вона справді поетична, філософська і якась цілковито довільна, розхристана, яка суттєво відрізняється від його попередніх виставок. У відкритій галереї Львівського історичного музею — «італійському дворику» ми бачимо краєвиди, етюди, якісь незвичні миттєвості, абстрактні речі, портрети людей, і всі ці роботи складно поєднуються в якесь єдине ціле, але...
«На цю виставку мене надихнув поет Богдан-Ігор Антонич, — каже Йосип Марухняк. — Його поезія вже багато років спонукає мене дивитися на світ не просто, а трохи по-філософськи, бо в ньому я знаходжу своєрідне образне мислення, яке є емоційним, пов’язаним з порухом живої природи. У поезії Антонича є свідома стихія людського буття, міфологічна фольклорність, пов’язана з людиною та природою. Пізнаючи Антонича, бачиш велике серце художника і його служіння народу. Звичайно, цей поет є дуже непростий, мені здається, один з найкращих в Україні, який наштовхує на роздуми, спонукає до добра. Поєднання його поетичних рядків та моїх фотографічних картинок створюють певну нову емоційність, доповнюють одне одного».
Фотохудожник назвав свою виставку «Вишневою віхолою», бо на це надихнула поезія Антонича «Вишні», в якій поет пише, що «був хрущем і жив колись на вишнях».
«Вишнева віхола» — це вже третя фотовиставка, яку Йосип Марухняк підготував цього року. Високу оцінку цим роботам на відкритті виставки дали колеги Йосипа Марухняка із творчої спілки. Відомий громадський діяч і поет Роман Лубківський зазначив, що в роботах Йосипа Марухняка «йде заглиблення в образ, настрій, у той світ, який для нас закритий... Сьогодні ми всі на святі високого мистецтва». А ще Роман Мар’янович знову нагадав, що у Львові пора відкрити музей фотографії й що ці роботи Йосипа Марухняка заслуговують на своє місце в цьому музеї.
«МАКИ»
«...У першій книжці Богдана-Ігоря Антонича, виданій ще в далекі 1960-ті роки з передмовою Дмитра Павличка, процитовано слова Ірини Вільде про те, що «Антонич має сто пар очей, сто пар вух і бачить те, чого ми не бачимо. Я б сказав, що Йосип Марухняк теж має сто пар очей і сто пар вух і бачить те, чого ми не бачимо», — сказав на відкритті виставки відомий український письменник і поет Віктор Неборак.
Тепер в «італійському дворику» упродовж ще кількох тижнів можна медитувати перед фотоописами Йосипа Марухняка і вчитуватися в безсмертні Антоничеві поезії, якими підписана кожна робота фотомитця. До Львова зараз справді приїжджає багато туристів, які хочуть тільки попити кави, поїсти пляцків, побувати на святі батяра, пампуха, джазовому фестивалі чи якомусь іншому, — може, зараз, у воєнний час, вони не дуже доречні, а львівська влада їх влаштовує раз за разом, а світлини львівського фотомайстра Йосипа Марухняка повертають присутніх від швидкоплинного, миттєвого і маловартісного до чогось глибинного, бентежного й вічного.
