Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.
Василь Сухомлинський, український педагог, публіцист, письменник, поет

Як соціальні мережі дають шанс втілити неможливе

У галереї «Мистецтво Слобожанщини» в Харкові триває виставка «Вікна»
18 вересня, 2013 - 17:04
«МУЗИКАНТ» ІГОРЯ ІЛЬЇНСЬКОГО
«ВНУТРІШНІЙ ДВОРИК» ДМИТРА ДАНІША

Це живопис, графіка, фотографія та об’єкти дизайну. Сім художників представили свої роботи на одному майданчику. Всі вони — колишні одногрупники (виставка відбувається завдяки соціальним мережам)...

Міжнародний проект «Вікна» містить роботи авторів, імена, яких сьогодні добре відомі в мистецьких колах: Лара Симонова, Євгенія Міро, Євген Сегал, Костянтин Колобов, Ігор Ільїнський, Дмитро Даніш, Влад Мілявський. Ці художники — зі США, Франції, Швеції та України. Вони працюють в різних напрямах і жанрах. Але всі вони мають дещо спільне — альма-матер. 30 років тому прийшли вчитися в Харківське художнє училище. Тоді їх об’єднувала не лише одна художня школа, а й міцна дружба, яка буває тільки в юності... Але доросле життя розкидало по світу: хтось залишився в Україні, а більшість митців поїхали за кордон. Усі вони відбулися як художники, як люди мистецтва, що постійно експериментують у різних напрямах.

Після багатьох років митці знайшли одне одного випадково — в соціальних мережах. Майже одразу з’явилася ідея організувати спільний виставковий проект «Вікна». Та на перших порах це вважалося чимось нереальним... Однак виявилося, що нічого неймовірного в задумі немає. Найскладніше було домовитися про зручний для всіх час.

У експозиції представлено картини-вікна в різні світи, в які глядачам пропонують зазирнути. Це — інші світи, як у розумінні способу життя, пейзажів, архітектури, так і в розумінні внутрішнього світу, на який вплинули, зокрема, й відповідні обставини, в яких опинився кожен із цієї виставки.

— Це, по суті, хороша можливість побачити, наскільки змінилося художнє сприйняття в розрізі часу та географії у групки цікавих художників. Тобто — наше сприйняття...» — каже Лара СИМОНОВА (художниця зараз живе в Швеції, але її живопис пройнятий диханням Середземномор’я).

Ще одну учасницю проекту — Євгенію Міро — іноді називають найвідомішою дизайнеркою сучасності в Росії. Після Харківського училища вона навчалася в Санкт-Петербурзькій академії мистецтв, потім — в Англії в Fashion Shool Девіда Джонса, за участю якого було реалізовано її перший самостійний проект «Час». До речі, елементи годинникового механізму — одна з улюблених тем мисткині. Євгенія працювала в різних техніках: графіка, панно, вітражі, мозаїки, розпис по порцеляні та шовку, пап’є -маше... Її твори виставлялися в Росії, Англії, Франції, Німеччини, Швеції та США. Євгенія Міро створювала й театральні декорації, зокрема для Маріїнського театру й Великого симфонічного оркестру ім. П.Чайковського, дизайн для будинків мод, стилістику дизайну для інтер’єрів.

— Україна стала для Євгенії Міро невичерпним джерелом любові до кольору, ритму та пластики — всього того, що робить її роботи впізнаваними й унікальними, вважає Ольга МАРТОВСЬКА, мистецтвознавець. — Її візерунки можна розглядати годинами, знаходячи все нові деталі, смисли. Символізм — ще одна впізнавана риса художниці. Символіка як зашифрована система знаків притягує нас, ми сподіваємося розкрити мудрість символу, використовувати його як талісман захисту; як щось, що приносить успіх, добру вдачу, як запорука великого кохання, щастя, мудрості, сили, що знаходить відображення в сонячних знаках Євгенії Міро.

Дмитро Даніш сьогодні живе в США. Він — представник реалістичної школи живопису. Працює переважно в жанрі міського пейзажу, свого часу закінчив факультет інтер’єр-дизайну Харківського художньо-промислового інституту (зараз — державна академія дизайну і мистецтв). Самостійну творчу діяльність розпочав 1990 року. Із 2003-го живе в США.

Більшість полотен ще одного з учасників проекту, Костянтина Колобова, самі нагадують вікна: множинність світів і їхніх трактувань автор показує в повторах своїх композицій і різних абстрактно — колористичних варіантах на одному полотні, зберігаючи один і той же предметно впізнаваний образ. Його живопис відрізняється яскравістю палітри, декоративністю, деякою іронією.

Діапазон Євгена Сегала — від реалізму до абстракції, а часом і те й інше сплітається на його полотнах, Євген постійно експериментує.

Ігоря Ільїнського називають харківським та українським імпресіоністом. Його реалістичні сюжети немов випливають із інших епох, із якихось внутрішніх світів, занурюючи глядача в певну атмосферу. Головне в його картинах — це передати настрій. Чи то хандра та смуток в дощову погоду, яку відчуває мешканець європейського містечка, або добродушний настрій під час вечірньої прогулянки харківськими вуличками. Дивлячись на його ретро-сюжети, почуття проникають у саму душу, перекидаючи, немов у машині часу, в позаминулі сторіччя. 1995 року він зробив серію робіт у стилі кіно (до 100-річчя Люм’єр, з якими художника запросили на виставку в Париж). Із того часу його роботи, на яких зображено людей, кафе, музикантів, міські пейзажі, оцінили на виставкових майданчиках в Україні, Франції, Німеччині, Росії, Естонії та Фінляндії.

Владислав Мілявський займається дизайном і travel — фотографією. Він — один із засновників музичного незалежного лейбла в Нью-Йорку (продюсерство й видання дисків), відомого в Європі та США як Trail Records. Техніку своїх робіт фотохудожник умовно визначає як фотографіку. Свої враження від різних країн він передає в моменти затишшя, наприклад, це безлюдні місця Нью-Йорка...

У «Вікна» можна зазирнути до 29 вересня, поки триватиме вернісаж.

Софія КУЩ, фоторепродукції надані автором
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ