Нехай думки, укладені в книгах, будуть твоїм основним капіталом, а думки, які виникнуть у тебе самого – відсотками з нього.
Тома Аквінський, теолог, святий католицької церкви

Дев’ять місяців на прощання з пакетом

Парламент заборонив пластикові торбинки — чи досить цього для розв’язання сміттєвої проблеми в країні?
11 червня, 2021 - 12:17
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Аж 297 депутатів підтримали законопроєкт № 2051-1 про обмеження обігу пластикових пакетів на території України. Рішення справді позитивне — і в плані турботи про довкілля, і в оцінці ефективної екологічної діяльності народних обранців. Адже останнім часом від громадських екоорганізацій часто чуємо про нарікання на роботу парламенту і затягування саме тих законопроєктів, які мали б розв’язувати проблеми сміття, чистої води, захисту тварин чи збереження лісів.

Тому голосування нардепів за заборону пластикових пакетів громадськість вітає, а експертна спільнота одразу додає, що подібні рішення варто розглядати у глобальному контексті — наскільки це розв’язує сміттєву проблему на рівні всієї країни?

«РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАКОНУ ЗАЛЕЖАТИМЕ ВІД ТОГО, ЧИ Є АЛЬТЕРНАТИВА ПАКЕТАМ»

Закон № 2051-1 передбачає, що його основна мета — визначення правових та організаційних засад обігу пластикових пакетів, упорядкування відносин, які виникають під час розповсюдження пластикових пакетів на території України, а також стимулювання розвитку виробництва біоліквідних пластикових пакетів, що дасть можливість українським виробникам стати на шлях глобальних європейських та світових тенденцій і посісти провідне місце у світовому виробничому ланцюгу.

Наразі йдеться про заборону розповсюдження легких пластикових пакетів. При цьому заборона не поширюється на надтонкі пакети завширшки до 22,5 сантиметрів і завглибшки до 34,5 сантиметрів, завдовжки до 45 сантиметрів, які призначені для пакування свіжої риби, м’яса, сипучих продуктів, льоду. Вони можуть продаватися як первинна упаковка. Цей виняток має діяти до 1 січня 2023 року. Решта пластикових пакетів підлягає вилученню із обігу. Крім того, продавцям заборонено надавати пластикові пакети безоплатно. За порушення обмежень Держпродспоживслужба може накласти штрафи.

Закон набирає чинності з 1 січня 2022 року. Тож у держави, суспільства й бізнесу є час, щоби підготуватися належним чином до його реалізації. Із чого ж починати? Ольга МЕЛЕНЬ–ЗАБРАМНА, керівниця юридичного відділу МБО «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ), зазначила, що час налаштуватися на нововведення є, багато роботи зроблено громадськими організаціями, зокрема щодо просвітницької роботи серед населення, щодо роботи з великими мережами супермаркетів, які відгукуються на громадські ініціативи й уже пропонують альтернативу.

«Чи є якийсь прогрес на стихійних ринках у селах та містах, де зазвичай один магазин продтоварів, — над цим ще потрібно працювати, — продовжує пані Ольга. — Бізнес має готуватися теж. Насправді реалізація цього закону залежатиме від того, чи є альтернативи цим пакетам. Чи вони доступні, чи будуть їх закуповувати мережі та дрібні магазини. Це побачимо десь за рік».

Ще один ризик у реалізації закону пов’язаний з тим, що нам бракує достатньої кількості й належної якості біоліквідних пакетиків. Залишається не так багато часу, щоб бізнес переорієнтувався на виробництво саме таких кульочків. Із цим також пов’язані труднощі маркування. Чи буде насправді позначка «біо» чи «біопакет» свідчити про те, що пакетики розкладаються у природі й відповідають європейським стандартам?

НАСТУПНИЙ КРОК — ЗАКОН ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВИРОБНИКА

Експертка «ЕПЛ» зазначає, що голосування нардепів — все одно хороший сигнал з огляду на те, що загалом парламент пасивно голосує за законопроєкти про довкілля і поводження зі сміттям: «Зараз багато чого гальмується, той же законопроєкт про поліпшення екоконтролю тощо. Бо пакети — це точкове розв’язання проблеми. Проблема з відходами ширша. Надлегкі пакети становлять дуже малу частину твердих побутових відходів. Передусім потрібно було запускати закон про управління відходами, який уже другий рік не може потрапити у ВРУ на друге читання. А це зовсім інший підхід до сміттєвої проблеми — він дозволяє запустити системи, інструменти і механізми, які працюють у Європі. Він запускає ієрархію відходів, відповідно до якої пакетики теж мають своє місце. Також ідеться про розширену відповідальність виробника, бо в Європі виробники упаковки підпадають під цю систему. Якби в Україні це діяло подібним чином, то виробники розуміли б, що це пакування потрібно потім зібрати, переробити і знайти безпечний варіант переробки».

До речі, в коментарях народної депутатки, представниці екологічного комітету Юлії ОВЧИННІКОВОЇ щодо ухваленого «пакетного» закону йшлося, що над законом про розширену відповідальність виробника упаковки робота вже ведеться. «Ідея в тому, щоб виробник упаковки опікувався технологією переробки. Закон про введення обов’язкового роздільного збору сміття в містах теж чекаємо. Через три-п’ять років зміни будуть невідворотні», — переконана депутатка.

Українці мають розуміти, чому такі заборони взагалі з’являються і які перспективи чекають на нас без змін. Голова громадської організації «Україна без сміття» Євгенія АРАТОВСЬКА вважає, що треба чи не наочно показувати людям, чому сортування сміття таке важливе взагалі: «До цього мають бути готові держава, громадяни та бізнес. Тобто потрібно змінити не лише систему певною забороною, а пояснити, чому і навіщо це робиться. З нами вже сортують діти з двох років, тобто їм буде легше до цього адаптуватися. Дорослим, для кого пакет — це звична річ, буде складніше. Тому, на нашу думку, потрібно створювати більше роз’яснювальних проєктів, культурно-освітніх програм, які поліпшуватимуть екологічну обізнаність. Адже поки що в інформаційному потоці не так багато матеріалів, присвячених екології»

Втім, як бачимо із реакції експертів, ухвалювати подібні закони потрібно активніше, бо, за словами Ольги Мелень–Забрамної, якщо порівнювати з країнами Європи, то наші антисміттєві ініціативи поки що на зародковому етапі. «Також давно на часі зовсім інші законопроєкти — про відходи електронно-електричного обладнання, про батареї, батарейки та акумулятори (його допоміг розробляти ЄС), та чомусь до них не доходять руки народних обранців, хоча вони готові. А реформу починати необхідно, бо вона сьогодні нагальна, — продовжує екологиня. — Звісно, з пластиковими пакетами теж треба боротися, бо навіть якщо в ідеалі всі почнуть їх сумлінно збирати і переробляти, все одно не завжди переробка є безпечною. Наша організація давно бореться з однією фірмочкою у Фастові, яка декларує, що переробляє пластикові пакети. Та насправді під час спалювання виділяються у повітря шкідливі формальдегіди, а це небезпечно для здоров’я мешканців».

Експертка зауважила, що переробка надлегких пакетів — це всього два-три відсотки від кількості всіх пакетів. Тому потрібно шукати альтернативи і тут. «Також потрібно запроваджувати обмеження на поліетиленові пакети, вушні палички, палички для кульок, різні ємності для продуктів, тобто речі, які не мають другого життя. Тож проблем — досить багато. І треба підштовхувати депутатів до подальшої роботи», — додає Ольга Мелень–Забрамна.

«ПОТРІБНО ПОЯСНЮВАТИ ЛЮДЯМ, НАВІЩО ЦЯ ЗАБОРОНА»

Українці мають розуміти, чому такі заборони взагалі з’являються і які перспективи чекають на нас без змін. Голова громадської організації «Україна без сміття» Євгенія АРАТОВСЬКА вважає, що треба чи не наочно показувати людям, чому сортування сміття таке важливе взагалі: «До цього мають бути готові держава, громадяни та бізнес. Тобто потрібно змінити не лише систему певною забороною, а пояснити, чому і навіщо це робиться. З нами вже сортують діти з двох років, тобто їм буде легше до цього адаптуватися. Дорослим, для кого пакет — це звична річ, буде складніше. Тому, на нашу думку, потрібно створювати більше роз’яснювальних проєктів, культурно-освітніх програм, які поліпшуватимуть екологічну обізнаність. Адже поки що в інформаційному потоці не так багато матеріалів, присвячених екології».

Не зайвими будуть історії про позитивні приклади відмови від пакетів, бо є інша альтернатива. Скажімо, у Львові активісти пропонують роздавати екоторбинки на ринках, закликають переробляти одяг для використання еко-сумок, до прикладу, із старих джинсів. «Тут широке поле для діяльності. У Львові між кав’ярнями створили таку мережу, що можна повернути горнятко після випитого напою. Також можна замінити одноразові палички для напоїв», — розповіла про досвід свого міста Ольга Мелень–Забрамна.

Екоторбини для покупок продаються й в інтернеті, їх можна пошити і самому. Але зазвичай нам бракує команди згори для внутрішньої самоорганізації. Вважайте, що ухвалений нардепами закон про обмеження обігу пакетів — це вказівка про якнайшвидшу відмову від них. Як жартували користувачі соцмереж після голосування нардепів, тепер у домівках кожного із нас має зменшитися кількість пакетів з пакетиками.

Інна ЛИХОВИД, «День»
Газета: