Не знати історії - означає завжди бути дитиною.
Цицерон, давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ і літератор

Щоденник без ностальгії

Сьогодні — шість років, як усе почалося
21 листопада, 2019 - 10:06
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Я вирішив нічого не придумувати, просто взяв записи зі своїх сторінок у соціальних мережах — Фейсбуку й Живому Журналі — з 22 листопада по 2 грудня 2013 року і звів їх у єдиний текст. Хотів лишити без коментарів, але таки трохи додав від себе через рік – 21 листопада 2014 - і від себе сьогоднішнього задля повнішого відчуття перспективи.

Дужки замість крапок наприкінці фраз – це “смайлик”, тобто знак посмішки.

•  22 ЛИСТОПАДА, 2013, 11:59 PM.

Ох і анекдот трапився сьогодні.

Подивився я мелодраму жахів «Керрі» за Стівеном Кінгом — про дівчинку, яка через образу засмажила живцем десяток знахабнілих однокласників (як я її розумію!), спускаюся з «Кінопалацу» прямо на мітингуючий Майдан і саме в цю мить з трибуни оголошують виступ Фаріон. Все, що вона говорила, було абсолютно правильним. «Непокаране зло породжує нове зло» — правильно, вірні комуністи потім створюють ультраправу партію; «свідомість означає те, що я знаю свою історію» — так, Ірусю, тепер усі знають твою історію. Цікаво: вони там в опозиції газет не читають? Не могли її кудись у запасничок сховати?

Ось тому Жирний досі при владі.

P. S. Промочив ноги. Кава на Майдані була смачна. 24-го прийду. Все.

21.11.14. Того вечора довкола фонтана — пам’ятника засновникам Києва — хлопець і дві дівчини влаштували буфет просто неба. Було трохи бутербродів, але головне — кава. Її ще не носили термосами чи пляшками, не варили в польових кухнях. Ці, перші волонтери Майдану, принесли справжні металеві кавники й варили на вугіллі й піску.

Настільки смачну каву я пив ще, може, один чи два рази в житті.

21.11.19. Це був мій перший вихід на Євромайдан.

“Кінопалац” після революції так і не поновив роботу. Фаріон остаточно відійшла на маргінес.

І ще, давно хотів сказати - пам’ятник засновникам Києва – страшенна бридота. Але дуже помічний при мітингах і сутичках: на нього зручно залазити, аби вішати прапори, вести спостереження або зйомку, кидати каміння й “Молотових”.

•   25 ЛИСТОПАДА, 2013, 11:49 AM.

Щойно з-під Кабміну. З 8.00 будівлю на Грушевського пікетували студенти, близько 50. Десь близько 9.30 з Європейської площі підійшла колона під партійними прапорами — на око 700-800 маніфестантів. Мітингували мирно, потім раптом «Беркут» кинувся на демонстрантів. Виявляється, треба було випустити машину з якоюсь чиновною с*акою. Основний удар прийшовся на студентів, що стояли по центру, на щастя, нікого не затоптали. В повітря полетіли все більш важкі предмети, гепнулася (на щастя, за спинами ментів) цеглина. Менти пустили газ, люди кашляли. Зрештою, «космонавтів» вдалося заштовхати назад, де вони і стали похмурою стіною, зчепившись руками. За 10 хвилин ситуація більш-менш заспокоїлася, потім підійшли Кличко, Тягнибок і Яценюк і оголосили, що пікет під Кабміном буде постійним. Машина так нікуди й не виїхала.

21.11.14. На початку перед кордоном міліціонерів (простих синіх, не «Беркуту») стояли переважно дівчата-студентки. Всі як одна в одну — вродливі, веселі, з розумними світлими обличчями. Запам’яталася висока білявка, котра вмовляла служивих: «Давайте ми станемо між вами. Народ не піде проти своїх, не буде дівчат бити».

Після сутички я бачив її трохи осторонь. Вона потирала забиту руку, не плакала, казала, що все гаразд. Навіть не знаю, як її звали.

21.11.19. Ще там після бійки лишилася на асфальті чиясь чорна балаклава, подумував узяти собі на сувенір, але її перехопила надзвичайно спритна й злобна бабуленція – мабуть, з тих, що не несли щось на протест, а, навпаки, підбирали все, що погано лежить. Цікаво, за кого вона проголосувала цієї весни?

•   25 ЛИСТОПАДА, 2013, 04:23 PM.

Якщо рахувати з учорашнього дня, то в центрі Києва менш ніж за добу відбулося вже 5 (п’ять) сутичок з міліцією, спровокованих, як правило, або самими міліціонерами, або якимись маловловимими хлопцями в цивільному. Схоже, Янукович з усіх можливих сценаріїв обрав найгірший. Цей варіант його й поховає, але в 2015 році буде дуже важко. Дуже.

21.11.14. Я тоді, як і багато хто, вважав, що скинути Януковича вдасться не раніше чергових президентських виборів 2015 року. Це не песимізм, це наївність навиворіт. Ми все ще жили в координатах Помаранчевої репетиції.

21.11.19. Ще один видом наївності виявилося думати, що після 2014 країна змінилася безповоротно.

•   26 ЛИСТОПАДА, 2013, 02:12 AM.

100 тисяч учора, понад 50 тисяч сьогодні, шість сутичок з міліцією, постійні розпилення сльозогінного газу, перші розбиті голови, перші заарештовані і повний вагон людей с Євромайдану, котрі поверталися сьогодні близько 12 ночі по домах на Контрактову й Оболонь))

•   28 ЛИСТОПАДА, 2013, 01:15 AM.

Грішний, зранку накрутив себе й друзів-читачів — мовляв, сьогодні не день протестів, а якась Сталінградська битва. У підсумку вранці біля Кабміну виявилася тисяча змерзлих активістів, пара тисяч космонавтів і Кличко-Яценюк-Тягнибок, котрі не могли потрапити в Кабмін, бо Кабмін, як слідувало з об’яв на дверях, було зачинено... на ремонт (!)

Через пару годин, коли тріо відлетіло у Вільнюс псувати Януковичу візит, а народу й міліції поменшало, ремонт чарівним чином припинився, й двері відчинилися. Спочатку я засмутився, потім прийшов на залитий сонцем Майдан, погуляв серед радісних, танцюючих і співаючих студентів і цілковито перемінився в настрої. Здивувала Руслана — звідки в неї стільки енергії? Партійних прапорів нема й близько, що приємно.

Тимошенко заявила, що давайте все підпишемо, а мене не треба звільняти, чорт з ним, жила бы страна родная. Я спочатку був у захваті, а тепер думаю, що їй нічого не заважало зробити цю заяву учора, або три дні, або тиждень тому. Ні, дочекалась останнього вечора, коли практично нічого переграти неможливо, й зробила великодушний жест.

Ну, та все це дурниці. Найголовніше — що, незалежно від того, підпишуть чи ні, ми вже виграли. Про це добре сказав Найєм у коментарі 5 каналу: вперше в історії новітніх протестів українці вийшли не проти, а ЗА щось. Це — позитивна мобілізація, нова якість протесту, котра міняє всю картину. Ось у цьому є наша перемога. А щоб її закріпити, треба завтра прийти на Майдан о 18.30))

P.S. І вже дві доби як не було жодної сутички з міліцією. І це теж дуже добре.

•  28 ЛИСТОПАДА. FACEBOOK: VOLODYMYR YERMOLENKO

«Друзі-майданівці, кілька простих закликів.

1) Не вигукуймо «Україна — понад усе». Це калька з Deutschland uber alles — фразочки, яка має довгу історію, зокрема нацистську. В Німеччині її давно забанили. Не дискредитуймо себе.

2) Не вигукуймо «хто не скаче, той москаль». І не стрибаймо під ці гасла, будь ласка. Стрибаймо просто так. Серед нас безліч етнічних росіян, які виступають за ті самі цілі, що й ми. Відштовхувати їх від себе — абсурдно. Нас не має меншати, нас має більшати. Це не тільки мораль, а й арифметика.

3) Не закликаймо до насильства, навіть символічного. Насильство — це вірус, який розмножується в геометричній прогресії. Це демон, що нескінченно породжує тільки самого себе. Насильство породжує тільки насильство — і більше нічого. У нього немає інших дітей. У мене все».

Уточню третій пункт: годі кричати «Смерть ворогам!» Хочеться спитати у крикунів — де ви довкола себе бачите ворогів? Кому смерть? Таким само громадянам України, як ви? І ви самі, особисто, готові вбивати отих ворогів? Вояки довбані.

21.11.14. Досі вважаю все зазначене правильним.

21.11.19. Війна, де доводиться вбивати - це гірка необхідність, нав'язана нам агресором.

Замість “смерть ворогам”, що, нагадаю, слідує за зовсім неприйнятним “слава нації”, мені більше подобається “згинуть наші вороженьки як роса на сонці”.

 

•  29 ЛИСТОПАДА, ВЕЧІР.

Хоча вже все зрозуміло, через півгодини піду на Майдан хоча б через те, що там зараз тисячі зовсім юних людей, а довкола — все більше гопоти у формі і без. Хай вже на мене впаде удар, який призначався якійсь дитині.

21.11.14. Як патетично. Не було тебе там, Десятерик, коли посипалися удари. Не було.

21.11.19. Бо ти звичайна, слабка й боязка людина. Не боєць. Робиш що можеш.

Частіше собі це повторюй.

•  29 ЛИСТОПАДА, ВЕЧІР.

Спочатку — знову мобілізаційна тривожна атмосфера. На місці виявилося не так страшно. «Беркут» стояв щільно, потім пішов. Народ заблокував Хрещатик.

Зі сцени постійно закликали не піддаватися на провокації, однак провокаторів було більш ніж досить.

Якийсь пан, якого Соболєв прогнав два дні тому за спробу встановити «вільний мікрофон» на Майдану, поставив цей мікрофон з іншого боку Хрещатику, з потужною апаратурою і екраном і тепер намагається глушити основну сцену, надаючи слово міським божевільним і платним базікалам.

Лідери опозиції не знають, що робити. Плану дій ні в кого нема. Взяли паузу до неділі, 12.00. Я так розумію, аби подивитися, скільки людей збереться. Як кількість дозволить — імовірно, оголосять про початок блокади адміністративного кварталу. Якщо ні — значить, мають придумати щось дуже незвичайне, аби і народ не розчарувати, і не кинути його під молотки. А людей — вже зараз можу сказати — буде багато, але недостатньо. Щоб було достатньо, потрібен рівень мобілізації як у 2004, коли в тихих обласних центрах на кшталт Сум або Черкас виходило по 100 тисяч.

Що такого можна запропонувати, окрім блокади — навіть не знаю.

Зберегти оцей прекрасний імпульс, що є зараз, дуже важливо. Він нам усім знадобиться у 2015-му.

Єгор Соболев виступав через годину після серцевого нападу. Видно було, що йому навіть говорити важко. Кличко, навпаки, цілком здоровий, але після Вільнюса говорити раптом розучився. Публіка його ледь не засвистала. Ох, треба йому щось із цим робити.

Ще один герой — хлопчина, що прийшов на Майдан у растаманській шапочці і веселковому шарфі. Коли я спитав у нього — чи це те, що я думаю — він відповів ствердно. Висловив йому респект. Вони (він був з дівчиною) явно зраділи і потім стояли, обмотавшись удвох цим шарфом.

Запам’ятався дуже дотепний кримський татарин, котрий Хама послав прямим текстом на три літери — причому зробив це так, що весь Майдан вибухнув реготом.

Після триденної паузи поновилися сутички — напали на журналістів. Гопота у формі й без ніяк не заспокоїться.

CNN про нас не забуває, крутить компетентні сюжети з прямими включеннями з Майдану. Спасибі.

Ну й наостанок у переході під Майданом натрапив на цілий стихійний хореографічний ансамбль, котрий танцював парні танці в колі захопленої публіки.

І чомусь ця картина зміцнила мене в думці, що все буде добре)

21.11.14. Зберіг коротке відео з цим танцем. Там грає напівфольклорний ансамбль — сопілка-бубон-скрипка-гітара-гармошка і танцює кілька молодих пар. Танець — жартівлива імітація родинної сварки: треба кружляти, зчепившись ліктями, а потім синхронно хлопати в долоні, тупати одне на одного ногами і грозити пальцем. Смішна така танцюлька. На годиннику — десята вечора.

•  30 ЛИСТОПАДА, 2013, РАНОК.

«ЯНУКОВИЧ, ТЫ КОНЧЕННАЯ МРАЗЬ, НИЧТОЖЕСТВО И ТРУС. ПИШУ ПО-РУССКИ, ЧТОБЫ ТЫ, МРАЗЬ, БЫСТРЕЕ ПОНЯЛА.

МРАЗЬ.

«БЕРКУТ» ТЕБЕ НЕ ПОМОЖЕТ.

ОТП**ДЯТ ТВОЙ «БЕРКУТ», КОГДА ВРЕМЯ ПРИДЕТ, ТАК, ЧТО САМИ ПО СОБСТВЕННОМУ ЖЕЛАНИЮ НАПИШУТ. ЕСЛИ СМОГУТ, КОНЕЧНО».

•  30 ЛИСТОПАДА 2013, РАНОК.

ЗАКЛИКАЮ ВСІХ, КОМУ НЕ ПО ФІГУ (В ПЕРШУ ЧЕРГУ ЖУРНАЛІСТІВ), ПІДХОДИТИ ДО МИХАЙЛІВСЬКОГО СОБОРУ. ТАМ ХОВАЄТЬСЯ БЛИЗЬКО 200 ЛЮДЕЙ. ТУДИ ПІД’ЇХАЛИ ТВАРИНИ У СІРІЙ ФОРМІ, ХОЧУТЬ ЇХ, ВОЧЕВИДЬ, БИТИ. ПОТРІБНО БІЛЬШЕ ЛЮДЕЙ, АБИ ТВАРИН ВІДЛЯКАТИ.

•  30 ЛИСТОПАДА, ДЕНЬ.

На мобільний прийшло останнє попередження від провайдера, що треба сплатити за інтернет. Без чого, а без інтернету в ці дні неможливо. Тому я поїхав додому (з Михайлівської) близько 12-ї, заодно зазирнув на Майдан. Площа була оточена по периметру «Барсом», на тротуарах стояли групи людей, роботяги монтували каркас йолки. Приємно вразили машини — кожний другий автомобіль сигналив. Я покричав «Ялинка на крові!» (21.11.14 — кричав сам, мужики, що стояли поруч, погоджувалися, але не підхоплювали, міліціонери вдавали глухих) і поїхав додому. Повернувся близько 14.00. Людей довкола Майдану побільшало. Невідомо звідки з’явився мікрофон з потужними колонками, з невеличкої сцени якийсь російськомовний найманець триндів про те, що «Майдан может быть только на Майдане». Довкола крутилася група підтримки з гопничків, котрі агресивно реагували на будь-які зауваження. Цю контору я впізнав. Учора вони на другому боці Майдану влаштували своє збіговисько, намагаючись — не без успіху — відволікти мітингувальників від основної сцени.

Коли я піднявся на Михайлівську, то вже все — менше ніж за 2 години — було організовано: харчування, збір одягу, машина зі звукопідсиленням. А головне — площа була забита народом! Тисяч 30, не менше! Від мого розпачу не лишилося і сліду. Я ходив серед них і думав, що ось так робиться історія — імпровізовано, без будь-яких планів, указівок і справджених прогнозів.

21.11.14. Метаючись того моторошного ранку Хрещатиком, у районі Лютеранської побачив, як журналістка якогось другорядного каналу з оператором підійшли до дівчини і, показуючи їй шуруп чи щось подібне, почали допитуватися: «Як ви думаєте, що це таке? От усі чоловіки знають!»

Я зупинився і сказав їм:

— Люди, якою хернею ви займаєтеся!!!

Телевізійники подивилися на мене, як на божевільного.

Рівень тележурналістики тих часів: підходити до дівчат на вулиці, показувати їм шуруп і запитувати, як це називається. Потім транслювати це як розвагу.

Єдине, про що жалію: треба було влаштувати там їм скандал і просто зірвати зйомки. Може, до них дійшло б.

21.11.19. Здається, що й тележурналістику цих часів еволюція оминула.

 

•  30 ЛИСТОПАДА, 2013, ВЕЧІР.

Тут багато питали, який план дій.

Дуже простий: ПРОСТО ЗАРАЗ відривати дупу від комп’ютера і їхати в Київ, або йти на Михайлівську площу. АБО

ЗАВТРА ЇХАТИ В КИЇВ, НА 12.00, ДО ПАМ’ЯТНИКА ШЕВЧЕНКУ.

•  30 ЛИСТОПАДА, 2013, ВЕЧІР.

Оновлення статусу

Від користувача Marta Shvets

«можливо у них є щити, каски, кийки і зброя. але нас є в тисячі разів більше. і треба не забувати, що вони оголосили війну не на своїй, а на нашій території. Київ — вороже пр і янику місто і це наша перевага!!! друзі кияни, робіть що можете, щоб це продемонструвати! бачите з вікна колону тітушків, не полінуйтеся вилити на них каструлю окропу, бачите беркутів, що наближаються до мирних демонстрантів, кидайтеся в них старими прасками та іншими не потрібними важкими предметами. знаєте, що ваш сусід беркут, заблокуйте вхідні двері в його квартиру, щоб він на роботу не міг вийти. кароч, більше креативу в цій партизанській війні;) думаю, в тому що це війна, ні в кого вже сумнівів немає...»

21.11.19. Це все ще лишається однією з найбільших загадок: про що думав Янукович, влаштовуючи настільки показову розправу над студентами? Ну не могла людина, яка стільки років провела у політиці й у владі, бути настільки дурною. Чи образа за 2004 затьмарила розум?

•  1 ГРУДНЯ, 2013.

І ще пару слів про сьогоднішній безлад на Банковій: розказують про адреналін і запал вуличних зіткнень. Я там був. Ніякого запалу в цьому нема. Це страшно. Просто страшно.

21.11.14. Зловив себе на дикій думці: а ось якби тоді весь Майдан, всі 500 чи 600, чи 700 тисяч, пішов штурмувати Банкову — може, перемогли б набагато раніше?

Махання кулаками після бійки — найзахопливіший вид спорту в світі.

21.11.19. Як показав подальший розвиток подій, штурмує і б’ється все одно меншість. Просто в певну мить більшість перестає сприймати тих, хто б’ється, провокаторами.

•  2 ГРУДНЯ, 2013.

Хоч би ця гнида розбилася на своєму гвинтокрилі і припинила нас всіх мучити.

•  2 ГРУДНЯ, 2013 Р.

Заснути зараз буде складніше, аніж скинути Януковича. Але я спробую)) (хотів спочатку написати — «якщо зараз засну, Овоча скинуть», але вирішив не ризикувати)))

Пішов)

***

21.11.14. Ми пішли. Вся країна почала рухатися.

Потім було ще багато безсонних ночей.

Ми досі йдемо. Гадаю, в правильному напрямі.

21.11.19. Ми йдемо в правильному напрямі. Ми – ті, хто сьогодні знову ввечері зустрінуться на Майдані.

Знову. На Майдані.

Стільки разів, скільки буде треба.

 

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ