Справжній героїзм — жити згідно зі своїми переконаннями
Юрій Шухевич, український політичний діяч

Битва на Синіх Водах: початок кінця Золотої Орди?

6 листопада, 1998 - 00:00

Перші згадки про битву на Синіх Водах зустрічаються ще в писемних пам'ятках XIV—XVI століть. Про розгром золотоординців у 1362 році йдеться, зокрема, в «Хроніці польській, литовській, жмудській та всієї Русі» Мацея Стрийковського, вперше виданій 1582 року. У 1430—1440 роках тема синьоводської битви виникала навіть у політичних суперечках між Польським королівством і Великим князівством Литовським — кожен шукав історичні підстави, щоб довести своє право на володіння Подільською землею...

Поет-емігрант Євген Маланюк, який народився у Новоархангельську, на берегах Синюхи, ніскільки не сумнівався, що «монголо-татар на нашій землі» ліквідував Ольгерд Литовський, перемігши велике ханське військо саме на річці його дитинства. Сучасні ж історики висловлюються обережніше, оскільки впевнено говорити про місце, де ця битва відбулася, поки що зарано. Є гіпотези, є більш чи менш переконливі аргументи вчених, серед яких — М. Карамзін, В. Антонович, М. Грушевський...

У чому дослідники одностайні, так це в тому, що битва на Синіх Водах була частиною широкомасштабної антиординської воєнної кампанії 1362 року, яка мала на меті приєднання Києва і Київщини до Великого князівства Литовського. Київський історик Фелікс Шабульдо, «реставруючи» картину подій, стверджує, що литовсько-руське військо здійснило два великі походи на ординців: один — до гирла Дону й Азову, другий — до гирла Дніпра й Південного Бугу, притокою якого і є Синюха. Успіху Ольгерда сприяли внутрішні усобиці в Золотій Орді, які істотно послаблювали її.

Цілком можливо, що ключ від багатьох Синіх Вод захований у землі Торговиці, села на круглому березі Синюхи, по дузі оточеного річкою. У «Хроніці» М. Стрийковського Торговиця названа першою серед міст, визволених Ольгердом. Не дивно, що саме до цього чарівного куточка степової України останнім часом прикута увага дослідників синьоводської проблеми. При Кіровоградському педагогічному університеті ім. В. Винниченка створено регіональний науковий центр із дослідження історії Центральної України (очолює його кандидат історичних наук Олексій Брайченко), який минулого року організував у Кіровограді конференцію, присвячену 635-річчю битви на Синіх Водах. До Торговиці вже кілька років споряджаються археологічні експедиції...

Історія цього поселення ще не розкрила багатьох своїх таємниць. Не виключено, що в XIV ст. то було ординське місто, що його деякі джерела називають теж... Синіми Водами! Як і річку, на березі якої воно, місто, розташоване. Ф. Шабульдо допускає, що Сині Води-Торговицю можна ототожнити з Ябу-городом, який знаходився в басейні Південного Бугу, проте досить далеко від Чорного моря. Ябу-город, вважає вчений, у першій половині XIV ст. був резиденцією ханського намісника у володіннях Золотої Орди на захід від Дніпра (саме слово «йабгу» — означало титул намісників із числа найближчих родичів правителів степових імперій).

А що показують археологічні пошуки? Чи існують матеріальні докази синьоводської битви? Експедиція, яка працювала під керівництвом кіровоградських учених Нінель Бокій, Ірини Козир та Олександра Демешка, виявила біля Торговиці могильник, а в ньому — 21 поховання. Розташований могильник біля самої річки, чого майже ніколи не трапляється. І майже ніяких предметів побуту, зброї... За деякими ознаками, це могло бути поховання невільників, яких у XIV столітті вулиці міста, що було попередником Торговиці, бачили багато. Ординці гнали сюди ясир — і хтозна, може, Ябу-город був такою собі степовою Кафою? Найцінніша ж знахідка — 2 срібні і 10 мідних монет, з якими ще мають попрацювати фахівці. Можливо, виявиться, що то — монети хана Навруза?!

Під Торговицею трапляються підземні ходи, бувало й, що й хати в селі провалювалися ні з сього, ні з того. Коли й для чого їх рили? Може, знову ж таки, для невільників? І чому так «начинена» торговицька земля монетами, що їх ось уже стільки років місцеві жителі знаходять у найнесподіваніших місцях? Скажімо, 1980 року повінь розмила берег біля нинішнього мосту через Синюху — і очам відкрилися кам'яна кладка, розсипи монет... тут мимоволі подумаєш про невипадковість назви «Торговиця». І справді: водні шляхи, «фортечний» характер місцевості, географічне розташування робили цю землю зручною для облаштування великого торжища...

Вивченням скелетів і черепів, знайдених археологами, невдовзі займуться антропологи. Монети можуть прояснити хронологію подій минулого. Будуть і нові експедиції. А десь у Туреччині чи Литві, можливо, відшукаються писемні джерела, які допоможуть розгадати загадки Синіх Вод і битви на них восени 1362 року. Битви, що передувала перемозі на полі Куликовому.

№213 06.11.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»

Володимир ПАНЧЕНКО
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments