Тепер кожен українець повинен, лягаючи, в голову класти мішок думок про Україну, повинен покриватися думками про Україну і вставати разом з сонцем з клопотами про Україну.
Микола Куліш, український драматург, режисер, педагог, представник Розстріляного Відродження

«За днем поривним...»

Другий Кам’янець-Подільський період у житті Володимира Свідзінського (1918—1925 рр.)
17 листопада, 2006 - 00:00


Закінчення.
Початок читайте «День», №195

Вищенаведене не дає відповіді на два питання. Перше — чому Володимир підкреслював, що є радянським службовцем? Таке твердження, як свідчать інші аналогічні документи цього історичного періоду, було необов’язковим. Друге — чому хрестив дочку у церкві, якщо він радянський службовець? Перше мотивувалося, можливо, страхом за своє життя. Але таке припущення не підтверджується фактами. Досить згадати, що більша частина студентів та викладачів після падіння УНР виїхали з Кам’янця-Подільського до Праги. Родина Свідзінських залишилась на теренах Радянської України всупереч подіям в оточуючому світі.

А вони були не з веселих. Ейфорії від радянської влади бути не могло. Навкруги голодували видатні та прості українці, про що свідчать анкети викладачів та співробітників університету цього періоду. З початку 20-х років панував терор диктатури пролетаріату. Ці події особливо рельєфно постають за документами вищевказаного фонду Кам’янець-Подільського університету та фонду «Кам’янець-Подільська міська міліція», де у справі «Дело с секретными переписками о розыске разных лиц» є наступний документ:

«У.С.С.Р.
Уездная
Чрезвычайная Комиссия
По борьбе с контрреволюцией
Спекуляцией, преступлениями по
Должности и бандитизмом
По Каменецк. Уездисполкома
12/VII 1921 г.
Сов. Секретно.
Начгормилиции

Информационно-Регистрационно-Статистическое Отделение Каменецкой Уездной Чрезвычайной Комиссии, просит принять срочные меры к розыску нижеуказанных лиц, обвиняющихся в различных преступлениях.(...).

19. Врублевського Георгия Петровича — бывшего повитового комиссара при Петлюре и Гетмане гр. Из. Г. Немирова Брацлавського узда.

Основание: Отношение Подгубчека №12689 от 24 июня. Карточка — формуляр №4302.(...).

21. Шильманович — бывший петлюровский министр просвещения, по имеющимся сведениям он служит в одном из Каменец-Подольских Совучреждений.

Основание: Отношение Начпограничного Особотдела №5 №4582 от 26 июня. Карточка-формуляр.

Передуездчека
Начинформрегистрстатистотдела
Зав. Столом розыска».

Звичайно, неможливо стверджувати, що Володимир Свідзінський був особисто знайомий з цими та багатьма іншими людьми, які загинули під лавиною терору перших років радянської влади на Поділлі, але він не міг не знати про їх долю, не бачити подій, що відбувались у навколишньому світі.

У справі з секретним листуванням про розшук різних осіб є документи, що говорять про глобальні масштаби пошуку ворогів у Радянській державі:

«У.С.С.Р.
Всеукраинская Чрезвычайная Комиссия По борьбе с контрреволюцией, спекуляцией и преступлениями по должности 1921 год
Харьков.
Мироносицкая площадь
№6

Всем Губчека, Обласной Крымчека, ДТЧК, Особотделам округов охраны границ. Уголовным розыскам и копия ВЧК. Оперативный отдел ВУЧК, сообщая о лицах, причастных к разного рода преступлениям, предлагает немедленно принять меры к их розыску, аресту и доставлению заинтересованному учреждению с уведомлением ВУЧК».

Згадані події не могли проходити повз свідомість письменника, не відбиваючись у ній. Робота у архівній установі, яку Володимир отримав за згодою наукових установ без погодження з ВУЧК, робила його становище у новій соціальній ситуації непевним. Варто нагадати, що Володимир і його дружина Зінаїда походили з родин священиків, у яких батьки дозволили дітям всупереч традиціям йти у житті власним шляхом, про що підтверджують документи фонду «Подільська духовна консисторія», зокрема справи «Послужные списки священно- и церковно-служителей Подольской епархии. 1912 год», у якій так розповідається про родину дружини поета:

«Ведомость о церкви Каменец-Подольского тюремного замка
Настоятель церкви священник Иосиф Иулианович Сулковский, 57 лет.

Дети: 1. Борис. Род 30 апр. 1881 г. Ныне штабс-капитан 34 пехотного Севрского полка, продолжает военное образование в Императорской Николаевской Военной Академии Генерального Штаба. Женат.


2. Василий. Род. 5 февр. 1883 г. Окончил курс наук Казанского университета. Женат. Состоит на службе в акцизном ведомстве.

3. Евгений. Род. 5 февр. 1883 г. Состоит учителем одноклассной церковно- приходской школы в Микше Китайгородской. Женат.

4. Николай. Род. 29 апр. 1890 г. Состоит помощником землемера при землеустроительной комиссии.

5. Зинаида. Род . 21 апр. 1885 г. Окончила образование на Высших женских курсах в Москве. Состоит учительницей мужской гимназии в г. Алешках Таврической губернии.

6. Вера. Род. 24 августа 1887 г. Окончила курс наук женской Мариинской гимназии».

Дружина письменника була непересічною особистістю. За виявленим нами документом, у вісімнадцять років вона вже працювала помічницею вчительки у Кам’янець-Подільському жіночому училищі. Серед братів Володимира також не було послідовників батьківського фаху. Тож, враховуючи походження Володимира та Зінаїди, ми, звичайно, до певної міри, можемо зрозуміти, що вони відчували, живучи в Кам’янці-Подільському на початку 20-х років, коли навкруг них руйнувався світ їх дитинства та юності, світ зрозумілих цінностей. Документи вказаного вище фонду «Кам’янець-Подільська міська міліція» розповідають як про загибель людей, так і про руйнацію святинь, що належали всім без винятку релігіям. Але, безумовно, особливе враження на родину справила руйнація церкви тюремного замку у грудні 1921 року, у якій багато років був священиком батько Зінаїди.

На наш погляд, Володимир та Зінаїда залишились на Україні свідомо, вони зробили свій вибір. А часи були важкі. Поділля вже на початку 20-х років відчувало горе та страждання українського народу. Чи сприйняли вони радянську владу? Чи відсторонилися від суспільно-історичних подій? Треба враховувати фактор реального часу, адже, коли людина живе у вирі подій, у неї є вибір тільки до певної міри. Вона не може вийти з плину часу, хоча він їй і не подобається, та «пересісти» у інший, більш комфортний. Люди приречені пережити певний час, пройти через певні події. Так сталося із В.Свідзінським.

Життя Володимира пронизували глобальні зміни від народження. Батько його народився ще у добу кріпацтва. Православні священики та церковнослужителі були захищені юридично у царській Росії, вони були більш чи менш заможними, але вільними завжди. Декларовані з амвона слова про глобальну рівність людства не діяли за церковним порогом. А потім відбувся переворот у свідомості, викликаний реформами, що провадились у Росії з початку 60-х років ХIХ ст. Селяни отримали волю та право мати землю у приватній власності. Масовий процес купівлі землі у західних губерніях Росії, до яких належала і Подільська, прийшовся на дитинство старших братів Георгія, Володимира та Вадима Свідзінських. Через рік після припинення Володимиром навчання у семінарії відбувається наступна подія, що змінила обличчя навколишнього світу — революція 1905 року. Загальновідомі її наслідки для імперії, тож і у свідомості двадцятирічної людини вона залишила глибокий слід. Потім 1917 рік — наступна революція, під час якої Володимиру вже тридцять два роки. Він сприймає її як сформована особистість, оцінюючи з позицій власного життєвого досвіду. Крім цих подій, Володимир був сучасником трьох воєн: російсько-японської, першої світової та громадянської.

У той же час (за плечима страшний досвід життя початку ХХ ст.) В.Свідзінський видає збірку «Ліричні поезії» (1922), яка була помічена критиками і одержала як схвальні, так і критичні зауваження. Що це — оптимістична трагедія Володимира Свідзінського? Пережити цей важкий час письменник зміг завдяки дружині. Не випадково творчість поета умовно можна розділити на два великі періоди — до та після її смерті.

То чи не варто дивитись на його творчість як на відображення цілісності навколишнього світу? Геній тим і відрізняється від звичайного графомана, що піднімається у своїй творчості до глобальних узагальнень, в той же час залишаючи нам можливість шукати в його творах співзвучність з тими чи іншими конкретними подіями у його та нашому житті.

Олеся ДУБІК, Євгенія СОХАЦЬКА, Кам’янець-Подільський державний університет
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments