Життя в Політсфері
Російський вчений Володимир Іванович Вернадський (1863—1945) ввів у науку поняття «ноосфера» (від грецького «ноос», тобто «розум», або «думка»), що використовується при вивченні процесів зміни оболонки Землі. Протягом мільйонів років Землю формувала-змінювала геосфера — нежива природа (землетруси, каменепади, метеорити, зсуви твердих порід, вітер, хвилі, зміни температур, повітряна оболонка тощо), а в пізніші часи ще й біосфера — світ живих істот (починаючи від мікроскопічних бактерій і кінчаючи динозаврами, мамонтами, слонами, акулами й ін.). У часи історичні «землетворчiстю» почала займатися — свідомо, а частіше несвідомо — й людина, яка створила ще один (після гео- й біосфери) планетарний шар: так звану ноосферу — сферу розуму на Землі. Вернадський вважав, що ноосфера — це «планетний вияв Homo sapiens шляхом створення ним нової форми культурної біогеохімічної енергії».
За Вернадським, біосфера Землі почала перетворюватися на ноосферу десь 10— 20 тисяч років тому. І з кожним поколінням, з кожним роком Земля дедалі більше залежить від діяльності людини. І це всупереч тому, що всюдисуще людство (сьогодні близько семи мільярдів людей) становить лише малу частку біогеосфери Землі. Кожний школяр може підрахувати, що якщо поставити всіх людей Землі поряд і кожному дати один квадратний метр площі, то всі вони займуть квадрат зі сторонами коротше, ніж 80х80 км (це розміри невеликої області в Україні.) Інша поверхня Землі залишилася б вільною від людини. Вернадський пише: «Усе людство разом узяте є нікчемною масою речовини планети. Таким чином, потужність його перетворень пов’язана не з його матерією, а з його мозком, з його розумом і працею, спрямованою цим розумом».
Проблеми ноосфери вельми далекі від остаточного розв’язання. Це чудово розумів і Вернадський, про що свідчить такий висновок вченого: «Перед нами постала нова загадка. Вона пов’язана з тим, що думка не є формою енергії. Але як же тоді вона може змінювати матеріальні процеси?» Це питання досі науково не вирішене. Але негативні результати незрозумілого процесу ми бачимо навколо нас на кожному кроці.
Ідея ноосфери Вернадського — сучасної «розумної» оболонки планети Земля, не отримала активної розробки й була майже забута після його смерті. Та й чи можна сьогодні називати планетарне людство «ноосферою» — сферою розуму? Бо, всупереч тому, що вплив людини на природу фантастично й руйнівно збільшився, чи можна вважати те, що вийшло, — ноосферою? Наприклад, як віднести до ноосферної оболонки атомну бомбу? Але ж вона була дітищем видатних вчених і дійсно змінила (але як!) життя на планеті Земля!
У наш час ідея ноосфери здобула несподіване продовження і яскраве втілення в Україні. Сталося так, що в цій країні, після швидкого еволюційного розвитку місцевих «геосфери», «біосфери» й «ноосфери» з’явилася ще одна, раніше не відома світові, але дуже потужна сучасна оболонка, ім’я якої «політсфера». Оболонка активно еволюціонує й помітно змінює життя тубільців тієї частини планети.
Завдяки високій винахідливості певної частини мешканців України й усупереч тій перешкоді, про яку так багато й безрезультатно думав Вернадський ( «Думка не є формою енергії — то хто ж відповідає за все те, що відбувається?»), ця країна стрибкоподібно перейшла на наступний ступінь еволюції земної сфери, хоч і в місцевому виконанні. Йдеться про те, що тут чудово освоєно надзвичайно корисну «геохімічну» майстерність — майстерність перетворення всіх природних, штучних, наукових, промислових, а також соціальних ресурсів, явищ і проблем суспільства — на ресурси політичні. Більше того, досягнення високого політичного рівня супроводжується в цій країні повним відчуженням від попередніх фаз природного розвитку — геосфери, біосфери, а головне — від ноосфери, тобто сфери розуму.
Завидною межею політсфери цієї держави стала також швидкість її розвитку — якщо в недалекому минулому перехід від одного еволюційного стану землі до іншого потребував не однієї тисячі років, то перемикання на політсферу сталося практично миттєво — не встигли громадяни оком зморгнути й оговтатися від недавньої штучної й зловісної «комуносфери», як країна опинилася в самому епіцентрі заворожливої, всепоглинаючої й елітної політсфери.
У найкоротший час, завдяки надзвичайній талановитості жителів тієї країни, сталася переоцінка всіх можливих нових і старих, сформованих століттями й предками цінностей на діаметрально протилежні. Наприклад, мудреці, вчені, астрологи й великі вчителі народу посіли в рейтингових списках країни останні місця — поруч з бомжами й водовозами, що вийшли з моди. Геніальні лицедії й вигадники пророчих оповідей, шановані народом з покоління в покоління, виявилися непотрібними й пішли в чистильники до господарів життя — членів, охоронців і вершителів великої політсфери. Діти в тій країні ретельно готуються стати циніками, пройдисвітами, незнайками, а головне — з малих літ осягають велике й незрівнянне мистецтво добування грошей. І все й усім сходить з рук. Що залишалося робити невтаємниченим — на вулиці вирувала політсфера!
У згаданій вище країні була проведена ретельна класифікація всіх потреб громадян тієї країни; як показала статистика, найбільше потребують підтримки держави саме ті громадяни, які зуміли стати — так чи інакше — частиною політсфери. Недаремно сучасна істина говорить: «Що корисне політсфері — йде на користь усьому народу!» І вже давно ніхто не дивується тому, що всі гроші, тяжкою працею зароблені всіма громадянами, йдуть у ту ж таки політсферу — на оплату її вождів, охоронців і «дівчат», на створення їхнього «прозорого» іміджу, на «відмивання» брудних грошей, на підтасовування на нескінченних виборах, на конкурсні споруди приватних «палацо», які давно затьмарили (принаймні за вартістю) шедеври Рима та Флоренції тощо. І тому не дивно, що стільки громадян тієї країни шукають щастя за кордоном.
Невже все це тому, що «думка не є формою енергії»?
