Знати – це усвідомлювати, що ви нічого не знаєте. У цьому є сенс істинного знання
Сократ, давньогрецький філософ, один із засновників Західної філософії

Джек Керуак, Франц Кафка та «Антологія пам’яток державотворення»...

Директор «Основ» Валентина Кирилова — про новинки видавництва
8 жовтня, 2010 - 00:00
ФОТО НАДАНЕ ВАЛЕНТИНОЮ КИРИЛОВОЮ

Видавництво «Основи» було засноване літературознавцем Соломією Павличко на початку нашої незалежності — 1992 року. Разом із однодумцями сучасна дослідниця бачила нагальну потребу в тому, щоб донести українському читачеві рідною мовою праці зарубіжних та вітчизняних авторів із проблем економіки, філософії, права, соціології, менеджменту, державного управління, без яких неможливий інтелектуальний поступ.

— Пані Валентино, хотілося б почати з позитиву — надто в час, коли ми звикли нарікати. А в українському книговиданні складається так, що з кожним роком нарікати доводиться все більше. Отож про хороше. Цього року видавництво «Основи» реалізувало цікавий, знаковий проект — десятитомник «Україна. Антологія пам’яток державотворення. Х — ХХ століття» Це — унікальне зібрання суспільно-політичних документів і художніх творів від доби Київської Русі до України сучасної. Як вам працювалося над цим виданням?

— Для мене це був найважливіший і найцікавіший проект за всі дев’ятнадцять років моєї праці у видавництві. Свідома того, що якби за моїми плечима не було чотирьохсот виданих «Основами» книжок, то все одно подумки я б могла зізнатися: «Разом із людьми, які є надбанням нації, тобі випало щастя зробити велику справу. Будь вдячна за це долі».

— І ви вдячні?

— Безмежно. Адже упродовж двох років спілкувалася з людьми, які є для мене живими легендами. Це, насамперед, Іван Дзюба, що упорядкував п’ятий том згаданого десятитомника, який названо «Романтики національного відродження. 1800 — 1863 роки». Окремі враження збережу від зустрічей з Валерієм Шевчуком, котрого означила для себе як людину-енциклопедію. Те, як він працює з архівними матеріалами, може викликати лише захоплення. Крім того, я вдячна за його терплячі роз’яснення на мої запитання з історії України. Валерій Олександрович підготував два томи, що охоплюють період нашої історії від ХVI до ХVIII століття. Багато нового відкрив для мене Дмитро Павличко упорядкованими документами, що зібрані у сьомому томі. Ці документи стосуються періоду Першої світової війни, Центральної Ради, Гетьманату Павла Скоропадського та Директорії, який для багатьох із нас є маловідомою сторінкою в історії України.

Кожен із упорядників — Оксана Сліпушко, Володимир Литвинов, Володимир Сергійчук, Раїса Мовчан, Юрій Сливка — провів ретельну роботу і працював справді самовіддано. Найскладніший восьмий том «Розстріляне відродження України. 1920 — 1930-ті роки ХХ століття» дістався Раїсі Мовчан. Страшні сторінки нашої історії, підтверджені документами і відповідними літературними творами. Для мене принизлива суперечка про те, чи був Голодомор геноцидом українського народу, вирішена. Про це свідчать документи, а проти них порожні слова політиканів нічого не варті.

— Чи доступний десятитомник для читачів, чи достатній його наклад?

— Наклад недостатній, для продажу ми спромоглися видати лише тисячу примірників, але його ще можна придбати в книжкових крамницях чи замовити у видавництві.

— Відомо, що влітку продаж інтелектуальних книжок різко падає: університети не працюють, науковці відпочивають, народ прагне попсового чтива. Чи вдалося вам щось видати упродовж спекотного затяжного літа?

— Так. Кожне літо потребує сил і мобілізації внутрішніх резервів, аби вистояти. У наших реаліях українській книжці ведеться все тяжче: інколи здається, що час згортати всі книжкові проекти... Але на початку розмови ми домовилися не нарікати. Не зовсім погоджуюся з усталеним твердженням, що народ прагне передусім попсового. Що далі, то більше пересвідчуся: просто отому народові вміло і нав’язливо пропонують легке і примітивне, особливо це стосується телебачення з його програмами-змаганнями, де кожен начебто має свій шанс стати зіркою. Слово «зірка» в мене завжди викликає поблажливу посмішку, адже це лише скупчення газів. Інколи, зізнаюся, мене жахає думка про те, що взагалі виконується якась програма з отупіння населення планети. Тому, користуючись нагодою, закликаю: «Українці — читайте!»

Влітку нам вдалося видати чудовий роман Джека Керуака «На дорозі», переклад якого здійснила Богдана, донька Соломії Павличко. Для мене це особлива подія, і я пишаюся цим.

— Джек Керуак — один із основоположників руху так званих бітників у повоєнній Америці...

— Так, він один із трьох. Ален Гінсберг та Вільям Берроуз — теж ще ті персонажі! Власне, покоління вeat, що змінило покоління lost, заслуговує на докладнішу розмову, але читачі «Дня» — люди з доброю освітою, тому багато хто знає про ці культорологічні явища, решта може знайти багато цікавих досліджень.

— Здається, слово «хіпстер» — теж продукт тієї епохи...

— Так, воно характеризує людину, яка нехтує умовностями, живе повним життям, смакує кожну мить і думає про те, як жити, а не навіщо.

— Себто не переймається пошуком особистих і соціальних цінностей, живе, як заманеться?

— Саме так живе екстравагантний герой роману Керуака (а роман автобіографічний), мандруючи дорогами Америки у прагненні пригод, безкінечних розмов та божевілля від життя. Мабуть, досить — таки адекватний спосіб жити на повну в умовах країни, де панує хаос, а саме такою постає Америка зі сторінок книжки. Думаю, пані Людмило, вам як письменниці буде цікавим літературний прийом, так звана спонтанна проза. Назву запровадив той же Керуак після одержання листа від Ніла Кеседі. Лист складався з одного речення, яке розгорталося на сорока сторінках без жодного розділового знаку. Божевілля, чи на так? Такі от були хлопці. Основні засади «спонтанної прози» — звільни підсвідомість, не переривайся, не редагуй, підкоряйся лише внутрішньому ритму.

А наше слово-паразит «типу» (англ. like) — теж із тієї епохи, означає лише припущення, а не цілковиту довіру до сказаного. Отак за філологічними формами, певними граматичними конструкціями й визначається час безладу та хаосу в суспільствах. Крім того, Джон Леннон був фанатом Джека Керуака. Тому в слові Beetles (жуки) була замінена одна літера. І саме «The Beatles» стали легендою.

Виданням, вартим уваги, я вважаю і книжку американського дослідника Діпака Гупти «Тероризм та політичне насильство». Це нове дослідження про зародження, зростання, трансформації та занепад політичних рухів усього світу. Цікаво простежуються причини виникнення таких рухів, як Наксаліт в Індії, діяльність ісламських рухів і терористичних організацій, пов’язаних з ними, рух у Північній Ірландії. Насичено пізнавальною є інформація саме про психологію груп терористів, її устрій, фінансування, використання тероризму політиками і певну безвихідь у боротьбі зі світовим тероризмом.

— Хотілося б золотої середини поміж «пофігізмом» Керуака і теорією тероризму...

— Є така в «Основах»! Нині в роботі книжка крилатих латинських висловів «Золота латина», підготовлена знаним перекладачем Володимиром Литвиновим. Вона містить 3 000 афористичних висловів латинською та українською мовами, які охоплюють різні сфери людського життя. Звертаю увагу і на об’ємне видання Г. Яуса «Літературна герменевтика» та нове видання творів Франца Кафки, переклад якого талановито здійснив Василь Лозинський. Тому читати є що, аби було бажання, адже видавці, попри відомі труднощі, переконливо й наполегливо працюють для свого читача.

Людмила ТАРАН, спеціально для «Дня»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments