Зброю витягають грішники, натягують лука свого, щоб перестріляти жебраків та вбогих, заколоти правих серцем. Зброя їхня ввійде в серце їхнє і луки їхні поламаються.
Володимир Мономах, великий князь київський (1113–1125), державний і політичний діяч

3D-мандрівка українською спадщиною

Надія ВЕЛИЧКО: «До книги увійшли не найвідоміші палаци, щоб люди побачили їх, може, уперше та захотіли відвідати»
2 грудня, 2021 - 19:21
ФОТО ОЛЕНИ САРЖЕНКО

Чи знайомі українці з архітектурною спадщиною Батьківщини? Чи бували колись у замках та фортецях, які занесені до історичних пам’яток? Певно, що більшість людей і не підозрює про ці будівлі, які залишилися з минулих століть та які зараз, на жаль, поступово руйнуються. У харківському видавництві «АССА» вийшов сигнальний екземпляр незвичної книжки «Палаци та фортеці України». Це книга ручної роботи, яка трансформується у велику 3D-мапу. Про саме видання, його унікальність для українського ринку та особливості створення поговоримо з авторкою проєкту Надією Величко.

«ХОЧЕТЬСЯ ЗБЕРЕГТИ УНІКАЛЬНІ БУДІВЛІ»

— Як виникла ідея такої незвичної книги? Чому ти взагалі зацікавилася архітектурною спадщиною?

— Я дуже давно хотіла зробити книжку з об’ємними конструкціями, тож коли директорка видавництва «АССА» Світлана Фельдман запропонувала зробити якесь цікаве видання до 30-ї річниці Незалежності України, у голові одразу щось таке увімкнулося. Саме замками я захопилася відтоді, коли працювала в рамках благодійного проєкту «12 вартових» із Лалою Тарапакіною, яка займається темою відновлення культурної спадщини України, створенням та розвитком туристичної привабливості нашої країни. Я тоді передивилася сотні фото, перечитала десятки історій про замки та людей. Неможливо було не закохатися в усі ці величні будівлі, як неможливо було не засмучуватися з того, в якому вони наразі перебувають стані. Відтоді ці замки у моєму серці, весь час десь поруч, тому одразу згадалися при нагоді.

— З книжки в розгорнутому вигляді «виростають» шість споруд: палац Терещенків, Шарівський та Коропецький палаци, садиба Попова, Аккерманська фортеця та Генуезька фортеця. Чи бувала ти в будівлях, про які йдеться в книжці? Які твої враження?

— Я була тільки у Шарівському палаці, що на Харківщині. Але в ньому вже була довго та зі смаком, бо мешкала там тиждень у рамках проєкту «Культурний хакатон», спрямованого на ревіталізацію цієї архітектурної пам’ятки. Півтора десятка культурних активістів із різних сфер тиждень мешкали на території комплексу, зустрічалися з експертами, щоб зрештою запропонувати свої варіанти відновлення палацу. Це був просто дивовижний досвід, тиждень у відриві від міста та техніки, навіть мобільний зв’язок там був дуже обмежений.

Натомість були чудові хащі та багато цікавезних історій: не легенд про «цукрову гору», а справжніх — про те, що у маєтку Кьонінга було електричне освітлення, плафони у головному залі оригінальні, був телефон — перший у Харківській губернії, колекція автомобілів, унікальна система поливу паркового комплексу та багато іншого. За оцінками експертів, через 15 — 20 років цю пам’ятку буде безповоротно втрачено, бо наразі стеля знаходиться у аварійному стані, а до реставрації не виходить підступитися через бюрократичні перепони. Дуже хочеться хоч щось зробити, щоб перешкодити руйнації і зберегти унікальну будівлю. Можливо, книжка — не найбільший внесок у долю цього замку, але робимо, що можемо.

КНИГИ РУЧНОЇ РОБОТИ

— Як створювались ілюстрації до книжки?

— Над ілюстраціями працювала студентка Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олександра Літвінова. Ми разом із нею вивчали реальні фото споруд, шукали архівні фото, дивилися відео, розбиралися, що де і яким чином влаштовано. Тобто всі зображення в книжці не «з голови», а базуються на реальному вигляді цих замків. Я розробляла схеми, збирала їх, щоб перевірити механіку роботи, виправляла, якщо щось не працювало, потім відсилала ці розгортки Олександрі для малювання. Кожен замок складається з кількох деталей, які з’єднані по-різному, тому важливо було розібратися, що де знаходиться на розгортці й як відповідає реальності.

— Навіть на вигляд ця книжка дуже трудомістка. Як її виготовляють? Яка частка ручної роботи? Що найскладніше?

— Спочатку ми розглядали для книжки доволі прості варіанти паперових конструкцій, відносно нескладні у виготовленні. Багато хто пам’ятає такі книжки з дитинства, так звані панорамки. Але, незважаючи на деяку схожість, панорамки набагато простіші, бо там об’єм формується зазвичай з аркушу самої сторінки. У процесі моделі замків ставали все цікавішими та складнішими. Змінився навіть розмір книжки, об’єкти виросли майже вдвічі, бо хотілося показати палаци у всій красі.

У результаті ми зупинилися на складних моделях архітектурних пам’яток, із багатьма згинаннями та склеюваннями. Усі ці склеювання робляться вручну. Це особливість цієї технології. Так само робиться в усьому світі — спеціально навчені люди поступово склеюють елементи, а потім всю конструкцію вклеюють у книжковий розворот. За кордоном такі книжки зазвичай виготовляють у Китаї, але ми вирішили зробити весь цикл виробництва в Україні — від розробки макету до виготовлення.

ІНТЕРАКТИВНА ПОДОРОЖ УКРАЇНОЮ

— Ти досліджувала ринок, коли почала працювати над книжкою — чи є в Україні подібні проєкти? А за кордоном?

— Так, я вивчаю цей ринок вже доволі давно, не тільки в Україні, а й у всьому світі, наразі навіть готуюся до захисту дисертаційної роботи з цієї теми. За кордоном такі книжки називаються поп-ап (pop-up), дослівно «з елементами, що вистрибують», та переживають наразі «друге відродження» через активне впровадження різноманітних гаджетів. Інформаційна, текстова складова книжки йде у «цифру». Багатьох це засмучує, але ж є й унікальні властивості книжки, які не можуть бути відтворені в електронному вигляді.

Це передусім її розміри, тактильні відчуття, сама можливість гортати сторінки. І саме загострення цих унікальних фізичних властивостей становить один із найактивніших напрямів розвитку друкованої книжки. Великі об’ємні ілюстрації привертають увагу, з ними хочеться взаємодіяти. До нас навіть підходили люди просто у кафе, де ми збиралися на робочі зустрічі з обговорення проєкту, та питали, де купити таку книжку.

На жаль, в Україні цей напрям розвивається дуже повільно, насамперед тому, що такі книжки дорогі. За рахунок великого обсягу ручної роботи їхня собівартість дуже висока, видавці бояться зв’язуватися з такими складними проєктами без впевненості, що книжка буде розпродана. Наразі я знаю одну українську поп-ап книжку, але конструкції у ній набагато простіші.

— На твою думку, хто є аудиторією книжки?

— Передусім видання позиціонується як подарункове, бо, як я говорила, собівартість книжки висока, тож і в продажу вона буде недешевою. Це гарний подарунок для закордонних гостей, але ми б хотіли, щоб вона знайшла свого читача і в Україні, щоб ця книжка змогла привернути увагу молоді до нашої — їхньої! — архітектурної спадщини. До книги увійшли не найвідоміші палаци, це було зроблено цілеспрямовано, щоб люди побачили їх, може, уперше та захотіли відвідати.

— Чи буде продовження проєкту?

— Дуже хотілося б. Книжка «Палаци та фортеці України» виходить як перша в серії «Ожила спадщина». Планується, що будуть інші видання, в яких йтиметься про нематеріальну спадщину — вишивку, гончарство; про сучасну архітектуру; про видатних особистостей; про природні пам’ятки. Планів багато, але все буде залежати від успішності першого видання.

— Половина прибутку від продажу накладу буде спрямована на відновлення занедбаних історичних пам’яток. На твою думку, чи готові українці вкладати гроші у збереження власної історії?

— Ми віримо в це. Насправді в Україні багато людей, які готові вкладатися в свої країну. Але багато з них просто не знають, що є такі замки, які вони, у якому стані. До багатьох із цих будівель складно дістатися навіть на авто. Тому хотілося б, щоб ця книжка стала своєрідною подорожжю Україною та познайомила самих українців із власною державою.

Підготувала Юлія ІЛЮХА
Газета: