Ховаючись за «щитом» нервової системи

Звідки з’являються страхи, паніка та лють і як народжується радість, любов, кохання? Як зберегти психічне здоров'я в екстремальних ситуаціях? Відповідь на це вкрай важливе питання дає авторитетний у США науковий публіцист, володар престижних нагород Американської психологічної асоціації й Американської асоціації сприяння розвитку науки, двічі номінант на Пулітцерівську премію.

***

Нещодавно Всесвітня організація охорони здоров'я оприлюднила дані про кількість українців, які мають проблеми з психічним здоров'ям у зв'язку з жорстокістю воєнних дій росії в Україні. Стало відомо, що понад 500 тисяч наших громадян, вимушених біженців першої хвилі, страждають на різноманітні психічні розлади, 30 тисяч з яких потрапили в категорію «тяжкі». На жаль, ВООЗ не подає жодної статистики стосовно психічного стану наших земляків, які нині перебувають на тимчасово окупованих територіях, у великих і малих містах, селищах, на лінії зіткнення з російськими окупантами. Чи зазнає деструктивного впливу в цих екстремальних ситуаціях людська психіка? Поза всяким сумнівом: адже вона постійно сигналізує про реальну загрозу життю конкретного індивідуума від артилерійських і ракетних обстрілів, авіаційного бомбардування, автоматних черг. Це жорстокі реалії сьогодення, з якими доводиться рахуватись. Актуальним для мільйонів українців тепер є не лише збереження фізичного життя в умовах війни, а й надійний захист власної нервової системи від травмування. Страх, паніка й апатія заганяють усе більше людей у психологічний стан нечутливості, отупіння, нерухомості, блокуючи прийняття виважених рішень.

З огляду на це знадобляться корисні поради відомого на Заході доктора філософії, авторитетного психолога, журналіста Деніела Гоулмана, в творчому доробку якого понад десять книжок з психології. Одна з них «Емоційний інтелект» з підзаголовком «Книжка, яка змінює уявлення про те, що означає бути розумним», вийшла друком у харківському видавництві Vivat (переклад Соломії-Любові Гумецької) й фактично подає методологію, завдяки якій людина спроможна вижити в екстремальних обставинах, а якщо точніше   в умовах збройного протистояння, якщо її психіка буде збалансована й стабільно функціонуватиме. Англомовна книжка цього автора Emotional intelligence була свого часу серед бестселерів, визначених газетою «Нью-Йорк таймс», протягом півтора року, з накладом понад 5 млн примірників, надрукованих 40 мовами світу.

***

Одразу зазначимо: книжка «Емоційний інтелект» писалась Деніелом Гоулманом у реаліях мирного часу з урахуванням специфічних подразнювальних чинників. Проте психіка людини однаково реагує на загрозу життю як у зоні бойових дій, так і в криміногенному районі великого міста, де високий рівень злочинності. Принципова відмінність, неспівмірна кількість ризиків з’являється як для одного, так і для іншого формату, а тим паче коли йдеться про гуманітарну катастрофу у містах з багатотисячним і багатомільйонним населенням, що виникла внаслідок масованого обстрілу чи бомбардування з різних видів важкого озброєння.

Перед тим, як перейти до конкретних порад як зберегти власне психічне здоров'я в кризових ситуаціях, спричинених війною, автор у своєму науково-популярному виданні послуговується специфічними медичними термінами. Їх у книжці «Емоційний інтелект» чимало, але варто зупинитися хоча б на трьох ключових, щоб зрозуміти хід авторських думок. І перший у цьому переліку – неокортекс або основна частина кори головного мозку, розташована у верхньому шарі півкуль органу мислення, що відповідає за вищі нервові функції   сенсорне сприйняття, виконання моторних команд, усвідомлене мислення, мовний апарат.

За ним іде мигдалеподібне тіло   скупчення пов'язаних між собою структур, що розміщуються над стовбуром головного мозку, поряд з нижньою частиною лімбічного кільця. Структури ці, як стверджує автор, відповідають за процеси навчання й запам'ятовування, а мигдалеподібне тіло керує емоціями. Слід пам'ятати: коли імпульсні почуття опановують людський розум, ключову роль у цьому відіграє мигдалеподібне тіло. Сигнали, що надходять від органів чуттів, дають змогу мигдалинам оцінити можливість небезпеки в конкретній ситуації. Це означає, що мигдалеподібному тілу відведено провідне місце в нашому розумовому житті, воно діє як психологічний елемент безпеки, тобто надсилає повідомлення в усі ключові частини мозку й стимулює викид гормонів, що відповідають за інстинкт самозбереження, мобілізує рухові центри та активізує серцево-судинну систему, м'язи та стравохід.

До емоційної системи безпеки людського тіла віднесено і таламус   ділянку сірої речовини у верхній частині проміжного мозку. Він розміщений між структурами великого мозку, зокрема, між корою та структурами середнього мозку. Таламус виконує кілька важливих фізіологічних функцій, зокрема відповідає за передання сенсорної та рухової інформації від органів чуття до відповідних ділянок кори великих півкуль головного мозку. Крім того, відіграє важливу роль у регулюванні рівня свідомості, процесів сну та неспання, концентрації уваги.

А як же на практиці взаємодіють неокортекс, мигдалеподібне тіло й таламус? Автор посилається на останні дослідження в нейрології, згідно з якими очі, вуха та інші органи чуттів передають сигнали в таламус, а звідти до ділянок обробки інформації неокортексу, де сигнали об'єднуються та формують об'єкти, які ми сприймаємо. Водночас частина нейронів (електрично збудливі клітини, які обробляють і передають інформацію у вигляді електричного або хімічного сигналу), що проходять до кори головного мозку, безпосередньо ведуть від таламуса до мигдалеподібного тіла.

***

Маючи вже уявлення про механізм сприйняття побаченого, почутого й відчутого, а також про те, як формується відповідний імпульс спонуки людини до дій і впливу на її нервову систему, читач має змогу спинитися на базових емоціях, класифікація яких наводиться у книжці американського дослідника. Йдеться про лють, страх, радість, любов, здивування, огиду, сум.

Напевне, саме страх, сум, лють та огида у такій послідовності, а не радість, любов і здивування, сьогодні домінують в емоційному репертуарі українців, які всі без винятку опинились у горнилі війни. Саме згадані чотири емоції можуть дуже легко зруйнувати нервову систему, при чому безповоротно, або спровокувати певні внутрішні хвороби, якщо цьому вчасно не завадити.

Страх, як симптом в авторському трактуванні, – це насамперед прилив крові до великих груп м'язів, скажімо, до м'язів ніг, дає змогу людині швидше тікати з небезпечного місця. Через відтік крові обличчя починає бліднути, й створюється враження, що «кров холоне в жилах». Тіло на мить ціпеніє, і це дає людині кілька секунд для того, щоб оцінити ситуацію й зважити, чи не буде доцільнішим заховатись. Зв'язки в емоційних центрах мозку зумовлюють викид гормонів, тримаючи весь організм насторожі, роблять індивіда нервовим і готовим до дії, фіксуванні його уваги на потенційній загрозі.

Інша емоція   сум завжди супроводжує людину під час війни, яка дуже часто завдає горя. Як вважає Деніел Гоулман, основна функція суму   допомогти пристосуватися, пережити втрати близьких друзів, житла чи просто важкі розпач і розчарування. Коли людина сумує, енергія та ентузіазм, що спонукають її до активних дій чи розваг, зникають, а коли сум поглиблюється та переростає у депресію, метаболічні процеси в організмі сповільнюються. За такого душевного стану занурення в себе з’являється можливість оплакати втрату чи посумувати над невиправданими надіями та сподіваннями, усвідомити їх наслідки для життя.

***

Зовсім інші ознаки можна спостерігати тоді, коли людину опановує лють. Кров, як у випадку зі страхом, приливає не до м’язів ніг, а до рук, що дає змогу швидше діяти, приміром, схопити зброю й завдати удару. В цей час серцебиття пришвидшується, і викид гормонів, таких як адреналін, генерує достатньо енергії для рішучих дій.

***

Дуже сильною емоцією є почуття огиди. Відчуття відрази та огиди можуть викликати відкриті рани, зіпсовані харчі, різні трупи, деякі тварини й комахи, а ще – антилюдські вчинки, воєнні злочини. Така психічна реакція має підстави стати нав'язливою й з часом перерости у хронічно психологічний розлад   параною.

Книжка «Емоційний інтелект» Деніела Гоулмана містить посилання на фундаментальні праці американських й англійських науковців у сфері психології та психіатрії, опубліковані здебільшого наприкінці минулого й на початку нинішнього століття. Складається враження, що їхні автори у своїх дослідженнях переглядають теорії та концепції минулих десятиліть, пов'язаних з вивченням причин виникнення, проявів, перебігів, методів запобігання та лікування психічних розладів. Приміром, автор згадує американських психологів Роберта Стернберга, Пітера Саловея та Джона Д.Майєра, які запропонували нове визначення «емоційного інтелекту», в основі якого закладено здібність людини досягати успіху в будь-якому починанні. Екстраполюючи це на нинішню ситуацію, у якій опинилось багатомільйонне населення України, доводиться говорити не так про успіх, як про здатність фізично вижити в умовах жорстоких військових дій. Саме ці троє науковців поділили людей на п'ять категорій, де бралися до уваги їхні здібності, зокрема здатність віднаходити своєчасні й правильні рішення.

***

До першої категорії зараховано тих, хто володіє умінням розпізнавати свої почуття, коли ті виникають. Ця здатність надзвичайно важлива для психологічної проникливості та самопізнання. Неспроможність ототожнити свої істинні почуття позбавляє індивіда важелів керування ними.

До категорії тих, хто вміє керувати почуттями, слідкувати, щоб вони відповідали ситуації, належать люди, які добре оволоділи базовими емоційними навичками, набагато швидше повертають собі впевненість, рівновагу після пережитих неприємностей, розчарувань, втрат.

Ще одна категорія має відношення до осіб, які вміють скеровувати емоції у правильному напрямку з метою досягнення поставлених цілей.

Категорія четверта стосується тих, хто вміє розпізнавати емоції інших людей, для яких співчутливість відіграє важливу роль у їхньому намаганні досягти визначеної мети.

Остання категорія співвідноситься з психотипом, який уміє добре вибудовувати стосунки, вміло поводиться з емоціями інших людей. За переконанням автора книжки, ті, хто володіють цими навичками, можуть прекрасно впоратися з будь-якою справою, майстерно взаємодіючи з колективом однодумців.

Уже згадувані симптоми страху, що виникають у психіці людини під дією різноманітних зовнішніх чинників, доповнюються негативно забарвленою емоцією   тривогою. В книжці автор присвятив їй цілий розділ, згадавши наукові розробки у цій царині психологів з Пенсільванського університету   Ел Рьомера й Едж Борковця. Обидва ці науковці переконані, що нічого немає поганого в тому, що людину охоплює хвилювання. В основі тривоги лежить одна реакція   настороженість через потенційну небезпеку. Коли страх активує емоційний мозок, тривога, що виникає, фіксує увагу людини на безпосередній загрозі, змушуючи обдумувати насамперед способи її подолання, забуваючи про другорядне. Проблеми, як правило, виникають через хронічні хвилювання, що неодноразово повторюються. Виникає невроз, що супроводжують фобії, нав'язливі стани, манії та паніки. Американські психіатри переконані, одним зі способів позбутися тривожних думок може бути застосування релаксації (розслаблення, зменшення напруження). Якщо ж хвилювання стають настільки сильними, що переростають у фобії, неврози й паніку, слід пройти медикаментозне лікування, щоб розірвати цей згубний цикл і відновити систему нервових зв'язків, відповідальних за емоції.

***

У книжці постійно звучить думка про те, що страх пригнічує розумову діяльність, а негативні емоції деструктивно впливають на імунну систему людини.

Маючи на меті розширити обізнаність читачів та усвідомлення ними значущості емоцій, Деніел Гоулман наводить у своїй праці два основоположних положення, які випливають з сучасних наукових відкриттів. Йдеться насамперед про навчання людей керувати власними негативними почуттями, зокрема гнівом, тривогою, депресією, песимізмом, самотністю, що є однією з форм профілактики хвороби. А по-друге, стан багатьох пацієнтів може значно поліпшитись, якщо до їхніх психологічних потреб, поряд з потребами суто медичної допомоги, будуть ставитися з належною увагою. І медикам, і їхнім пацієнтам слід уважно поставитись до твердження автора книжки про те, що медичне обслуговування, яке не враховує переживань людей хронічними або тяжкими захворюваннями, не можна вважати адекватним.

За висловом Деніела Гоулмана, існують конкретні програми відновлення нормального психічного стану після травми. Важливу роль відіграє терапія, що застосовується з метою повернення пацієнтам розуміння не підкорятися емоційним спалахам, тим самим долаючи незрозумілу спонтанну тривогу, хронічне безсоння, жахливі сновидіння. На допомогу психічно травмованим людям, як переконаний автор книжки, мають прийти фармакологи, які намагаються винайти такі ліки, що цілеспрямовано боротимуться з впливом розладів.

***

Нервова система є чи не найуразливішою у біологічному організмі людини. І хоча вона еволюційно вдосконалювалася впродовж мільйонів років, все-таки й досі тут залишається чимало тонких місць. Ходіння по крихкому льоду, балансування на тонкому канаті, небезпечне скелелазіння,   все це викликає стійкі асоціації з нашими чутливими емоціями, схильними зазнавати значного впливу агресивного середовища. Щоб не оступитися й не впасти у психічну безодню, людина повинна намагатися зберігати ясність розуму й здатність переборювати життєві випробування.

У книжці «Емоційний інтелект» читач легко знайде чимало відповідей на питання, якими можуть зацікавитися люди різних поколінь. Скажімо, про емоційні складники, що впливають на формування долі. Або як виправити закладені в людині ті емоції, що гальмують її прагнення до досконалості. Не менш важливо знати про роль різних емоцій у подружньому житті, чим вони позначені при випробуванні сім‘єю. Як навчитися пізнавати самого себе, куди найкраще спрямовувати власний темперамент, що таке емоційна грамотність та емоційне навчання – це та багато чого іншого постає зі сторінок книжки, яка читається і з задоволенням і з користю для здоров’я.