Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

Літературні світи Володимира Арєнєва

«Читання — це надважлива гімнастика для мозку», — письменник
16 квітня, 2021 - 16:25
ФОТО АНДРІЯ ДОЛГОВА

Молодий письменник Володимир АРЄНЄВ уже давно й добре відомий українському читачеві. У його доробку — безліч літературних премій та понад тридцять виданих книжок. Проте є в життєписі письменника й несподівані факти, які здатні здивувати шанувальників його творчості. Як і чому пов’язані біологія та письменство, скільки зоопарків відвідав Володимир Арєнєв, яка із власноруч написаних книжок йому найдорожча й чи вірить автор у натхнення — довідаємось у нього самого.

   ВАЖЛИВІСТЬ ПАУЗИ

   — У твоїй біографії зазначено, що ти рік працював двірником у Київському зоопарку. Це продовження дитячого захоплення біологією?
   — Так, у дитинстві мене батьки надійно інфікували журналом «Юний натураліст» та книжками Джеральда Даррелла. Додай сюди передачу «У світі тварин» та різні нечисленні науково-популярні фільми — і зрозумієш, що я не мав жодних шансів.

Класу з шостого, мабуть, я ходив до юннатського гуртка — спочатку неподалік від Пташиного ринку, потім у зоопарку. І позаяк після школи на біологічний факультет я не поступив, цілком логічним здалося піти працювати в зоопарк. Але виявилося, що без вищої освіти мені могли запропонувати лише одну посаду: працівника, що доглядає за парковою територією. Простіше кажучи — двірника.

— Яким чином біолог у тобі перетворився на письменника?

— Повільно й невблаганно. :) Я почав вигадувати різні історії в дитинстві, у класі шостому спробував щось таке писати. Це були часи, коли на нашому ринку з’явилися численні переклади фентезі, а я сам вперше прочитав Толкіна. Тож коли я поступав і не поступив на біологічний, уже мав якусь кількість всякого-різного написаного. І рік роботи двірником звільнив чимало часу на переосмислення того, що я хочу від життя.

Взагалі, мені здається, це дуже важлива штука — мати можливість такої паузи. Не всі випускники знають, чого хочуть насправді вони, а не їхні батьки; і так у нас з’являються фахівці в тих професіях, які їх самих не надто й цікавлять...

Ну от, у мене ця пауза була — і, здається, вона пішла на користь усім. Хоча я досі цікавлюся біологією, а коли буваю в місті, де є зоопарк, завжди намагаюся його відвідати.

— Скільки зоопарків ти відвідав? Який із них найулюбленіший?

— О, це, мабуть, найскладніше питання! В Україні — в Харкові, Мені, Асканії-Нові, а по світу — в Барселоні, Мадриді, Лондоні, Дубліні, Саарбрюкені, Берліні, Варшаві, То-руні, Вроцлаві, Познані (старий і новий), Празі... Усі навряд чи й згадаю.

Є кілька улюблених: Лондонський, Празький, Варшавський, Вроцлавський, Познанський... Але найяскравіші спогади залишилися від невеличкого зоопарку на острові Джерсі. Його заснував сам Джеральд Даррелл! І це була така мандрівка-авантюра з кількома відчайдушними друзями, котрі так само в дитинстві захоплювалися його книжками. Досі згадую з теплотою і сподіваюся якось туди повернутися.

«ІДЕЯ, ЗАДЛЯ ЯКОЇ Я ПІВРОКУ ЖИВ У ВАРШАВІ»

— Чи змінилося життя письменника Володимира Арєнєва після нагороди «Книгою року Бі-Бі-Сі-2019»? Чи став він знаменитішим і заможнішим?

— Докорінних змін я не помітив. Премія дала мені змогу з’їздити в Лондон на початку 2020 року, незадовго до епідемії (і — так, ще раз відвідати Лондонський зоопарк). Згадки про Лондон і тамтешніх друзів допомагали пережити ізоляцію та різні непрості моменти минулого року. Ну, і мотивують працювати далі, щоб колись повернутися туди знову.

— Яка написана тобою книжка для тебе найдорожча?

— Цікаво, ніколи не розглядав їх із цього погляду. Та й як визначити? «Заклятий скарб», який уже 20 років присутній на ринку і досі цікавий читачам? «Скарбничка з мечами», яку писав з 2017-го і от лише тепер здаю у видавництво? Трилогія «Сезон Кіноварі», яка — попри складність зображеного світу — таки була добре сприйнята читачами?.. Усі дорогі, всі по-своєму важливі!

— А яка найважче давалася?

— Щоразу думаєш, що якраз оця — найважча! А позаяк зараз вичитую «Скарбничку з мечами», то, певно, вона: писалася в кілька прийомів, крім відносно простої сюжетної лінії, там будуть нон-фікшн вставки, все це треба продумати, узгодити, сто разів перевірити, щоб працювало...

Наступним за складністю буде, певно, третій том «Сезону Кіноварі»: у ньому сходяться всі лінії, мають пролунати відповіді на всі запитання. І то — не в останні 20 сторінок, а гармонійно впродовж усього тексту. Я маю детальний план, велику частину тексту написано... але ж ти сама знаєш: щойно починаєш писати, вносяться дрібні корективи, а коли їх більшає... ну, всяке може бути.

— Традиційне запитання до письменника: чи віриш ти у натхнення?

— Авжеж! У кожного з нас — певен, ти й сама це переживала — бувають вдалі дні. От коли просто ідеально працюється, і придумуєш якісь вдалі штуки, і все летить вперед.
Найскладніше — усвідомити, що для стабільної праці ти мусиш пересилювати себе навіть у невдалі дні. Якщо не пишеться — редагувати, начитувати новий матеріал, міркувати над сюжетом наступної книжки. А інколи — знайти й можливість зупинитися, зробити паузу, подивитися на зроблене і себе збоку.

— З огляду на твоє захоплення біологією, чи хотів би ти написати книжку в стилі Джеральда Даррела?

— Хтозна, може, й напишу найближчими роками... Є тут одна ідея, задля якої я півроку жив у Варшаві на стипендії Gaude Połonia, збирав матеріал по історії Варшавського зоопарку. Але про це ми, сподіваюся, матимемо змогу поговорити 2022 року.

ЯКІ НОВИНКИ ЧЕКАТИ ЦЬОГОРІЧ

— Що ти читаєш?

— Художню літературу (не тільки фантастику), наукову, публіцистику. Українська, російська, польська — вільно, англійська — трохи складніше, але можу, не зазираючи у словник. Читання — це неодмінне тренування, надважлива гімнастика для мозку. Те, що намагаюся читати якомога менше, — соцмережі. Але дзену в цьому ще не досягнув.

— У тебе є цикл «Сезон кіноварі», в сюжеті якого проглядаються аналогії з війною на сході України. Коли буде третя заключна книжка? Усе закінчиться оптимістично чи песимістично?

— Це моє основне завдання на 2021 рік: дописати третій том. Чи означає це, що на цей рік заплановані до видання лише «Драконові сироти»? Ні! Але всі інші книжки дописані й зараз на стадії редактури, підготовки до видання.

Як саме закінчиться трилогія, я знаю з 2014 року — відтоді, як почав її писати. Тепер залишилися якісь дрібниці — взяти й втілити це все. Яким саме буде фінал? Звісно, я про це не скажу: чи ж даремно я всі ці роки тримав ту сцену в таємниці?

Що можу сказати: поки писався «Сезон» та інші книжки, я вигадав ще дві окремі історії в тому ж світі, але з іншими персонажами. Сподіваюся, колись і до них дійде черга.

Розмовляла Юлія ІЛЮХА
Газета: