Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

Народжені з краси й привабливого блиску

Про що і про кого можна дізнатися, читаючи «біографії» світових діамантів
28 квітня, 2021 - 10:18

Не часто серед книжкового потоку можна зустріти видання, яке повело б читача в світ підземних скарбів. Тому особливий інтерес викликає науково-популярна розвідка американської журналістки Рашель Бергстін «Блиск і полум’я. Біографія діамантів», що побачила світ в одному з нью-йоркських видавництв. Українська редакція цього видання з’явилася у київському видавництві «Якабу паблішинг» (переклад Роксоляни Свято). Книга, побіжно торкаючись існування діамантових скарбів у підземних глибинах, основну увагу зосереджує на людях. Це — шукачі і винахідники, продавці і покупці, інноватори і майстри, а також зірки й королеви, коханці й ілюзіоністи, власники великих компаній і авантюристи, шахраї. Всіх їх заворожував блиск діамантів: одних — з метою легкої наживи, швидкого збагачення, інших — з прагнення прислужитись науці, мистецтву, політиці.

«ЯК ОДИН ХВОРОБЛИВИЙ АНГЛІЄЦЬ ОЧОЛИВ АЛМАЗНУ ІНДУСТРІЮ»

Серед численних персонажів книга представляє Сесіля Роудза, одного з тих, хто стояв біля витоків найбільшої у світі алмазодобувної компанії. Своє бачення ролі і місця Сесіля Роудза в зародженні видобувної галузі авторка викладає в «Шукачі» з підзаголовком «Як один хворобливий англієць очолив алмазну індустрію». Від народження Сесіля мучила бронхіальна астма, спричинена несприятливим англійським кліматом, а переїзд до спекотної Африки з ініціативи батька став рятівним колом для хлопця, котрий не лише поправив здоров’я, а й поступово виявив здібності успішного бізнесмена.

Авторка детально описує перипетії діамантової лихоманки наприкінці позаминулого століття, що охопила бурів — біле населення Південно-Африканської Республіки та Намібії, більшість якого складали голландські, бельгійські, французькі і німецькі колоністи. На відміну від тих, ким у пошуках коштовного каміння рухала лише нажива, Сесілю Роудзу діаманти потрібні були для... продовження навчання в Оксфордському університеті.

Минуть десятиліття і ті однолітки, які сиділи поруч з ним на студентській лаві, займуть відповідальні посади в банківських установах, фондових біржах, міністерствах і відомствах, до яких Сесіль Роудз звертатиметься за допомогою, не посвячуючи їх у свої далекосяжні плани — завоювання цілого африканського континенту.

Згадується заснована Роудзом і його бізнес-компаньйоном Раддом в 1887 році компанія Золоті поля Південної Африки, інвестиції в яку з боку обох підприємців склали 250 тис. фунтів. І зовсім не ограновані ювелірні алмази, а саме благородний метал жовтого кольору давав у двічі більше прибутку кмітливим британцям, коли у їхню власність перейшли аж дев’ять золотодобувних шахт, розташованих у ПАР.

Викупивши у 1888 році алмазодобувну компанію De Beers, Роудз розпочав власний алмазний бізнес, постійно розширюючи його за рахунок нових придбань. Накопичення статків у вигляді купівлі ділянок, багатих на поклади алмазів і золота, він називав вигадливим словом «амальгамація» (добування благородних металів з тонко подрібнених руд).

Після його смерті, синдикат De Beers в 1904 році контролював мало не 95 відсотків видобування алмазів у світі. Саме монополізація алмазодобувного ринку і ринку купівлі-продажу коштовних діамантів, якої так наполегливо добивався цей вірнопідданий Британської корони за увесь час власної бізнес-діяльності, дало такий результат. У книзі наводиться показова статистика, що ілюструє масштаб організованої торгівлі De Beers на Північно-Американському континенті. Приміром, за один лише 1902 рік через нью-йоркський порт було перевезено, як на той час, безпрецедентну кількість діамантів і коштовного каміння на загальну суму — 25 412 775,72 доларів!

НЕСТАНДАРТНІ РІШЕННЯ

Естафету з управління уже не компанії, а синдикату De Beers фактично прийняв Ернст Оппенгеймер — німець за походженням з єврейським корінням, який ще наприкінці позаминулого століття опинився у Великобританії, влаштувавшись працювати в компанії, що спеціалізувалась на продажі діамантів. Здобувши досвід менеджера і нагромадивши початковий капітал, Оппенгеймер переїхав до ПАР, де почав розширювати видобування алмазів, а після їх перетворення в діаманти різної проби, постачати у ювелірні крамниці Лондона, Парижу, Риму, Токіо, Нью-Йорку. Нестандартні рішення, до яких він вдавався, збільшували прибутки компанії. Тонким маркетинговим ходом авторка називає його рішення про запрошення до ПАР членів британської королівської родини з метою ознайомлення з ювелірними майстернями, де в руках майстрів народжуються неземної краси коштовності. На цю пропозицію відгукнувся король Георг IV з королевою Єлизаветою ІІ, які, прихопивши з собою двох принцес — Єлизавету і Маргарет, весною 1947 року гостювали спочатку в Кейптауні, а потім у Кімберлі — в містах, де розташовувалися шахти із видобутку необроблених алмазів. Розрахунок Оппенгеймера спрацював. Кращої реклами специфічної продукції De Beers не можна було і бажати. Авторка книги віднайшла у бібліотечних архівах газетні публікації, в яких висвітлювалось перебування королівської родини у володіннях найбільшої у світлі алмазодобувної компанії. Діаманти різної вартості сипалися на членів королівської родини як з рогу достатку. У розділі «Королеви» пораховано кожний карат діаманту, який перейшов у власність вінценосних осіб з легкої руки Ернста Оппенгеймера.

Незрівнянна Елізабет Тейлор була однією з  найбільших фанаток діамантів у Голівуді. Акторка збирала унікальні ювелірні прикраси протягом усього свого життя

 


Золотий ювілей» — алмаз, вагою в 755 карат, був знайдений в 1985 р. у шахті «Прем’єр», яка належала компанії «Де Бірс». У 1990 році світові постав огранений діамант вражаючої краси. У 1995 р. унікальний діамант був подарований на 50-річчя королю Таїланду Пхуміпону Адульядету, ювілей якого і послужив основою для назви каменя. В даний час діамант знаходиться у Королівському палаці в Бангкоку

Ще одним стратегічним кроком, до якого вдався Оппенгеймер, на думку американської журналістки, було опанування локальних ринків коштовностей на території Сполучених Штатів Америки, золоті і валютні запаси яких у повоєнний час різко зросли, з’явилось немало мільйонерів і мільярдерів.

За «біографіями» багатьох діамантів стоять унікальні історії, які швидко обростають легендами, передаються з уст в уста, тиражуються в друкованих виданнях. Їх щедро розсипано по сторінках книги «Блиск і полум’я...» Зокрема, в книзі міститься багато цікавих відомостей про знамениті діаманти «Йонкер», «Гоуп», «Кохінур».

ДІАМАНТОВІ КОРОЛІ І КОРОЛЕВИ

У розділах «Зірки» і «Переможці» авторка розповідає про те, як бізнесмен із далекої африканської країни зумів викликати додатковий інтерес в американських товстосумів до діамантів, до появи у них незборимого бажання придбати побільше коштовностей. А допоміг у цьому Голівуд — «фабрика мрій» і столиця ілюзій. Яких тільки кінозірок не згадує Рашель Бергстін та фільмів, де ті знімались, а обов’язковим атрибутом зовнішності були діаманти високої вартості. Найпершою у цій когорті постає незрівнянна Елізабет Тейлор, оскільки більшої фанатки діамантів у Голівуді важко було відшукати. Її коханець (пізніше законний чоловік) — британський актор театру і кіно Річард Бартон знав, чим зачарувати знамениту акторку, яка ще за життя була справжнім зірковим ідолом для американських шанувальників кіномистецтва. Заробивши мільйонні гонорари у голлівудських фільмах «Клеопатра», «Гамлет», «Доктор Фауст», «Приборкання норовливої», «Куди залітають тільки орли», Бартон міг не скупитися, купуючи шалено дорогі діаманти найпривабливішій на той час жінці у США. В них вона з’являлася на знімальних майданчиках або на багатьох церемоніях нагородження, демонструючи рідкісні аксесуари з різних ювелірних домів, роблячи безплатну рекламу компанії De Beers.

Діамантові королі постійно грілися в мерехтливому сяйві Голівуду. У цьому їм активно допомагала ще знаменитість — Мерилін Монро. Вбрана у найкоштовніші діаманти (два кольє, чотири браслети, набір сережок, що сягали аж до ключиці), знана у світі американська кіноакторка закидала глядачів популярними сентенціями про діаманти та своїм постійним гаслом «Діаманти — найкращі приятелі дівчат».

Яскраві сторінки в «біографії» діамантів вписували відомі майстри ювелірної справи. Один з них — американець Пол Флато в епоху джазу, залишаючись у статусі головного ювеліра, забезпечував широке постачання коштовностей заможним міжнародним колекціонерам. Майстерно оброблені ним діаманти надягали на найбільші світські події такі актори, як Марлен Дітріх, Вів’єн Лі, Полет Годар.

«Королем діамантів» назвали свого часу американця Чарльза Люїса Тіффані, який володів величезною компанією з купівлі та продажу коштовностей, а на знаменитому аукціоні «Діаманти французької Корони» зумів придбати мало не половину ювелірних виробів, що належали королівській династії.

Якщо на одній частині кулі дорогоцінне каміння уособлювало багатство і заможність цілого прошарку країни, то в іншій, навпаки, населення низки африканських країн, в прямому значенні слова, страждало від діамантів, сприймаючи їх як кару Господню. У розділах «Критики», «Авторитети» авторка привідкриває найсумнішу сторінку в історії видобування алмазів, що супроводжувалася затяжними колоніальними війнами, громадянськими конфліктами, жертвами яких стали сотні тисяч місцевих мешканців у таких країнах, як Південно-Африканська Республіка, Замбія, Зімбабве, Ангола, Сьєрра-Леоне, Намібія, Республіка Конго, Кот-д’Івуар. Саме в цих країнах, як пише Рашель, синдикат De Beers заснував свої філіали, коли з’явилась реальна загроза веденню бізнесу після виключення із Співдружності націй за політику апартеїду та введення різних санкцій після прийняття ООН відповідних резолюцій.

За алмазами/діамантами, видобутими у згаданих країнах, вже давно закріпився епітет «криваві», які, до пори до часу, легально експортувалися до центрів з обробки мінералів, територіально розташованих у великих європейських містах.

ЗЛОЧИННИЙ ПРОМИСЕЛ, ОРГАНІЗОВАНИЙ ВОРОГУЮЧИМИ СТОРОНАМИ

У книзі чітко простежується громадянська позиція Рашель Бергстін, котра засуджує цей злочинний промисел, організований ворогуючими сторонами. Лише в одній Анголі від зброї, придбаної за видобуті алмази, з 1992 по 1995 рік загинуло 300 тисяч осіб. Саме компанія De Beers потрапила в гучний скандал, коли її звинуватили у тому, що вона скуповувала алмази з Анголи, які належали як бойовикам з Народного руху визволення Анголи (UNITA), так і бойовикам Національного союзу за повне визволення Анголи (MPLA). Спадкоємці Сесіля Роудза так само не гребували коштовним камінням, золотом, рутилом, добутих у копальнях на території Сьєрра-Леоне і Конго. Їх не зупиняло навіть те, що армія повстанців з Революційного об’єднаного фронту (RUF) не бридилася відрубувати кінцівки у мирного цивільного населення з метою його залякування. Щоб припинити це безумство, наприкінці 2000 року Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію про підтримку міжнародної сертифікаційної схеми необроблених діамантів з надією, що це спинить бойовиків і комерсантів мати спільний бізнес. Що ж стосується De Beers, то громадський осуд не минув для компанії безслідно, яка контролювала вже не 95 відсотків, як раніше, а лише 65 відсотків світового видобутку алмазів.

Книга нагадує, що з початком колонізації африканського континенту білими європейцями було досліджено величезні території, нанесено їх на географічні карти з півночі на південь і з заходу на схід. Експедиції в глиб Африки виявили багатющі запаси різноманітних природних ресурсів, що дало змогу в майбутньому розбудувати інфраструктуру, з’явилися телеграф, залізниці, пароплавство, медицина, що дозволило бодай частково побороти місцеві тропічні хвороби. Але ціна за ці перетворення виявилася дуже високою і вимірювалася мільйонами загиблих африканців.

Тарас ГОЛОВКО
Газета: