Нехай думки, укладені в книгах, будуть твоїм основним капіталом, а думки, які виникнуть у тебе самого – відсотками з нього.
Тома Аквінський, теолог, святий католицької церкви

Потреба змін

Письменники, представники влади, громадського сектору та видавничого бізнесу об’єднуються заради покращень в українській книжковій сфері
10 червня, 2021 - 17:29
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Минулого року закрилося 48 книгарень (а всього їх в Україні станом на 2020 рік налічувалося 222) і 343 видавництва. За словами Уповноваженого з захисту державної мови Тараса Кременя скорочуються сільські бібліотеки, районні бібліотеки ліквідуються або повністю, або їх переводять до складу інших структур, занепадають шкільні бібліотеки... І це в той час, коли, як зауважує підприємець, видавець Антон Мартинов: «Кількість читачів зараз у всьому світі зменшується. Ми конкуруємо за час уже з Netflix, PlayStation, з іншими сервісами». Як засвідчують ці дані, зміни в українській книжковій сфері потрібні як ніколи. Тож нещодавно письменники, представники влади, громадського сектору та видавничого бізнесу оголосили про початок ініціативи «Українська книжкова революція», основні ідеї якої пролунали під час однойменного форуму.

«НЕОБХІДНО ВИРІВНЯТИ СИТУАЦІЮ ЕКОНОМІЧНИМИ ВАЖЕЛЯМИ»

Тож що маємо нині з українським книжковим ринком? Насамперед задавнені проблеми. За словами письменниці, літературознавиці, публіцистки Оксани Забужко, українську книжку було позбавлено інформаційної інфраструктури, як-от колись були видання «Книжник-review» чи «Література плюс» та ін. Ба більше, як зауважує письменниця: «Крім інформаційної зачистки, це ще поліграфічні потужності, які були зачищені ще в 90-ті роки. І коли українське книговидання збільшить об’єми й збільшить тиражі, то нам не буде де їх друкувати...». За ці роки все-таки відбулися певні покращення, оскільки існує багато онлайн-ресурсів, що присвячені літературі, наприклад, «ЛітАкцент» або «Читомо», втім, ясна річ, ситуації є куди поліпшуватися, враховуючи, скажімо, що в США, як розповів генеральний директор видавництва «Ранок» Віктор Круглов, журналісти домовилися, беручи інтерв’ю у відомих особистостей, запитувати, яку книжку ті читають. У нашому телевізійному просторі про книжку згадують зрідка.

Водночас існує й інший виклик. «Усередині 90-х років Москва тільки ділила наш ринок. Але станом на 1997 рік з українською книжкою українському видавництву на Донбас зайти не можна було. Бо вся дистрибуція Донбасу була під російським монополістом», — зазначає Оксана Забужко. «Російський ринок — це добре поставлений бізнес, який уміє успішно просувати свої книги, адаптується, що ми бачимо протягом кількох останніх років в Україні. Тому що фактично російський книжковий бізнес перейшов на іншу модель: вони сьогодні нарощують видання книжок в Україні — це вигідніше, дешевше», — пояснює Роман Цуприк, підприємець, співзасновник мережі книгарень «Є». І це ще не згадуючи про контрабанду російських книжок.

До того ж оскільки російський ринок більший, то й собівартість книжок набагато нижча. А отже, зазначає Роман Цуприк: «Якщо нічого не зміниться, то російські видавці завжди матимуть змогу за будь-яких умов створювати переваги для торговців чи онлайн чи офлайн, бо їхні книжки дешевші». Саме тому, вважає підприємець, щоб справді відбулися зміни для української книжки, потрібно вирівняти цю різницю між російським та українським ринком. «Можемо нарікати. Можемо роздавати гроші учасникам ринку, але вони не стануть спроможнішими. Цю ситуацію необхідно вирівняти економічними важелями», — зауважує Роман Цуприк.

Водночас існує ще одна тема щодо українського книжкового ринку. Нещодавно директорка Українського інституту книги Олександра Коваль у дописі на Фейсбук порушила питання частотних знижок у книгарнях на українські книжки: «Дорогі видавці, а вас це влаштовує?.. Чи не час поговорити відверто про небезпечну ситуацію на нашому ринку, цінову політику, взаємодію і солідарність. Запрошую до дискусії, яку ми готові модерувати».

КОНСОЛІДАЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ІНСТИТУЦІЙ І ГРОМАДСЬКОСТІ

Книжковий ринок забезпечуватиме пропозицію, а як бути з попитом? Нещодавно наведено дані, що лише 8% українців читають щодня. Як зазначили учасники форуму, книгарні можуть бути тим чинником, який сприятиме популяризації читання. «Ми працюємо як у сфері офлайн, так і в сфері онлайн-продажу, і я можу переконливо сказати, що на збільшення ринку працюють офлайн-книгарні. Там люди гортають книжки, там з’являються нові читачі. І наша практика підтверджує це: коли ти відкриваєш нову книгарню, 80 — 90% покупців — це ті, хто не купував книжки раніше. В той час як онлайн — тільки відображає статус кво, в онлайн переходить певна частина покупців від тих, що вже є...», — констатує Роман Цуприк. Утім, навряд чи збільшення кількості книгарень буде достатньо, щоб популяризувати книжку.

снують й інші способи, і певні напрацювання в цій сфері ми вже маємо. Зокрема, йдеться про Стратегію розвитку читання на 2021—2025 роки, про яку розповіла Олександра Коваль. У цьому документі закріплено положення, наприклад, про підтримку й розвиток книгарень (мета — збільшення на 150—170 книгарень і точок продажу на рік). Також заплановано підтримку видавництв (пільги з податку на прибуток), надавання грантів видавцям на відшкодування додрукарської підготовки (водночас, визнає Олександра Коваль, навряд чи вдасться надати її всім видавництвам щодо всіх книг). Продовжується праця над проєктом «Українська цифрова бібліотека», здійснюється закупівля книжок у бібліотеки (на ту кількість коштів, яка була виділена державою). До того ж обговорюється ідея, щоб дітям разом із ID-карткою давати сертифікат на купівлю книжок (держава відшкодовуватиме кошти за ці видання).

«Стратегія пройшла, затверджений проєкт. Зараз, звичайно, найважливіша частина — це її імплементація, а саме погодження з різними міністерствами, які будуть долучені до її впровадження з органами місцевого самоврядування. Після цього ми маємо розробити план заходів, і тут дуже важливо включити всі корисні ініціативи до цього плану заходів, — вважає Олександра Коваль. — Величезна робота, революція на часі, але вона має просто ввійти в те русло, щоб добитися фінансування. Будуть виділені кошти — ми зможемо разом, спільно втілити всі прекрасні й корисні ініціативи».

Та й загалом створення таких інституцій — це теж один із кроків уперед для популяризації читання. Водночас потрібно розуміти, що як зауважив народний депутат України Микола Княжицький, інституція створювалася за моделлю Польського інституту, але перед тією не стояло завдання подолати колоніальний спадок чи значно підвищувати рівень читання. Тому консолідація громадського сектору й державних інституцій в українському випадку особливо цінна.

КОЖЕН МОЖЕ БУТИ АМБАСАДОРОМ УКРАЇНСЬКОЇ КНИЖКИ

Важливість української книжки стає ще виразнішою тоді, коли поглянемо на неї з погляду культурної дипломатії. Книжки — це завжди розповідь про Україну в цікавій і динамічній формі. А як розповів дипломат, громадський діяч Данило Лубківський, українські партнери за кордоном неодноразово наголошували: щоб іноземці знали про Україну, наша країна «має бути цікавою». При чому посприяти цьому можуть переклади не лише сучасної української літератури, а й переклади української класики. Просто останні потрібно, наголошує генеральний директор Українського інституту Володимир Шейко, презентувати в європейському чи світовому контексті.

Популяризацією української книжки за кордоном можуть займатися не тільки певні інституції, а й українська діаспора, про що наголосив журналіст, історик, публіцист Вахтанг Кіпіані. Водночас амбасадором наших книжок може бути й кожний українець. «Пригадую, після Революції Гідності, коли, як голові Комітету закордонних справ, треба було кудись їхати, в мене у валізі улюбленою була книжка Ukraine Incognita TOP 25, яку видала газета «День». У них є серія книжок, а ця книга, зокрема, містить статті про понад 1000-літню історію України від давнини до сучасності», — розповіла голова правління Мережі захисту національних інтересів «АНТС» Ганна Гопко. В такий спосіб велика кількість світових топ-лідерів змогли прочитати український погляд на нашу історію.

Загалом, ініціатива «Українська книжкова революція», як зазначив координатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда, має таку мету: «Ініціюємо розробку й ухвалення законодавчих змін, які мають спричинити революційні зрушення і динамічний розвиток українського книжкового ринку». Як зауважила керівниця ГО «Український світ» Анастасія Розлуцька: «На нашу думку, українська книжкова революція можлива, бо ми вже маємо і закон про мову, і закон про музичні квоти — це законопроєкти, які увінчалися успіхом». У статті Тарас Шамайда визначає чотири обов’язкові кроки, які підтримали й багато учасників форуму: відшкодувати орендну плату книгарням, здешевити додрукарську підготовку українських книжок, перетворити бібліотеки на культурні центри, надати податкові пільги для українського книговидання. Водночас хотілося б сподіватися, що ця ініціатива ґрунтуватиметься на попередніх, і йтиметься насправді, як зауважила співголова Ради коаліції «Реанімаційного пакета реформ» Юлія Кириченко про українську книжкову еволюцію, де нові здобутки будуть спиратися на вже здійснені кроки в цьому напрямі, формуючи ефект синергії.

Марія ЧАДЮК, «День»
Газета: