Наскільки велика сила людського духу! Дивишся на нього і дивуєшся: в чому душа тримається, а він мріє, працює, ніби перед ним - вічність...
Микола Амосов, український учений-хірург, письменник, публіцист, громадський діяч, академік НАН України

Шевченкіана в екслібрисі

Петро Нестеренко — автор унікального альбому, де представлена тисяча робіт митців, створених за сто років!
21 листопада, 2019 - 10:16

Екслібрис (від лат. ех libris — «із книжок») — створений художніми засобами знак, що вказує на приналежність власнику книжки, як відомо, зародився в Німеччині в Середньовіччі. Поступово він став окремим графічним жанром образотворчого мистецтва, який поширився в усьому світі.

В Україні, як стверджують фахівці, друковані екслібриси були започатковані на початку XVII століть. Перші їх зразки архівісти виявили на книжках польських і литовських магнатів на території нинішньої Галичини. Якщо спочатку в екслібрисах переважали зображення гербів власників, то з плином часу з’явилися сюжети символічного й алегоричного змісту.

У минулому столітті екслібрис, як вид графічного мистецтва, посів особливе місце в творчості багатьох українських художників. Виконані в техніках глибокого і плоского друку ці маленькі мініатюрні роботи мають особливу цінність у середовищі бібліофілів, мистецтвознавців і художників.

У наші дні екслібрис є предметом зацікавлення для художників і колекціонерів, яких об’єднав Український екслібрис-клуб. Президентом цієї громадської організації є кандидат мистецтвознавства, доцент Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Петро НЕСТЕРЕНКО. Він є автором книги-альбому «І оживе добра слава, слава України... «Шевченкіана в екслібрисі: 1917—2017» , яке видало видавництво «Криниця».

— Пане Петре, нинішнього року товариство «Просвіта» вас висунуло на здобуття Шевченківської премії за книгу-альбом «І оживе добра слава, слава України... «Шевченкіана в екслібрисі: 1917—2017». Це унікальне без перебільшення видання як за змістом, так і художнім оформленням вказує на колосальну роботу, проведену вами. Напевне, знадобилося не одне десятиліття, щоб досягти такого вагомого результату?

— Книга-альбом, де системно зібрано понад 1000 екслібрисів, випущена до 205-річчя від дня народження Тараса Шевченка, яке нинішнього року відзначалося в Україні. Особисто для мене це певний підсумок моєї багаторічної праці в царині популяризації екслібрису як унікального жанру вітчизняного графічного мистецтва.

— Перше, що впадає в око, коли береш до рук видання — це розмаїття екслібрисів, абсолютно різних як за технікою виконання, так і за художнім задумом. Яким принципом ви керувалися, добираючи екслібриси для публікації в книзі-альбомі?

— Хто знайомитиметься зі змістом видання, обов’язково помітить, що воно композиційно нараховує сім основних розділів, в яких розміщено екслібриси різної тематики. Якщо в першому розділі йдеться про своєрідну портретну галерею поетичного генія, створену митцями в екслібрисах, то в другому — вже представлено власників літературної Біблії українського народу — знаменитого Шевченківського «Кобзаря». В третьому — екслібриси, створені за мотивами творів Тараса Шевченка. В чотирьох останніх вміщено екслібриси, які так само пов’язані з іменем Великого Кобзаря.

— На що ви звертали увагу як дослідник, подаючи інформацію як про художників, так і про їхні мистецькі твори?

— Це видання потрібно сприймати насамперед як історію українського екслібрису, створеного за останніх сто років. Тут зібрано унікальні мініатюрні роботи, що належать видатним художникам минулого. Серед них кияни: Костянтин Козловський, Микола Сліпченко, Олександр Мікловда, Василь Лопата, Василь Перевальський, Микола Стратілат, Георгій Сергєєв та багато інших. Саме вони та їхні колеги по мистецькому цеху свого часу Шевченківськими екслібрисами вшанували понад три десятки лауреатів тодішньої Республіканської премії імені Т.Г.Шевченка (1962—1969), Державної (1970—1999) і Національної (2000 і понині). Серед них: Леонід Большаков, Олесь Гончар, Іван Драч, Петро Жур, Василь Зінкевич, Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Євген Шабліовський, Василь Шевчук, Григорій Штонь, Микола Шудря, Володимир Яворівський та багато інших.

— Якщо порівняти вітчизняний екслібрис із подібними зарубіжними зразками, є між ними якась відмінність?

— Оскільки я очолюю Український екслібрис-клуб, мені доводиться брати участь у різних виставкових заходах, організованих за кордоном. Екслібриси тут і там насамперед різняться тематикою і технікою виконання. Трохи осібно стоять у цьому ряду екслібриси, створені художниками з Китаю, Японії, Кореї. Там присутня інша філософія і віра, що одразу помічаєш у мініатюрному зображенні, віртуозно виконаного художником-графіком.

— Активно займаючись популяризацією екслібриса, вами проведено чимало виставок в Україні, зокрема, «Жінка в екслібрисі», «Релігій багато — Бог один», «Виставка українського та зарубіжного екслібриса», «Міста і культура України в екслібрисі і малій графіці». Також ви є автором мистецтвознавчих статей, присвячених екслібрису, крім того, читаєте спеціалізований курс лекцій у академії мистецтв. Чи означає це, що екслібрис, як сучасний вид мистецтва має перспективу розвитку?

— Стовідсотково — так. Підтвердженням цьому є й те, що до існуючих технік, які застосовуються художниками при створенні екслібрису, додалася ще одна — цифрова графіка. Цей потужний інструмент в умілих руках, як показала практика, може творити чудеса в зображенні. Невипадково на кафедрі теорії та історії мистецтва НАОМА готується до захисту дисертація, присвячена екслібрисам доби незалежної України магістра графіки Юлії Каменецької, науковим керівником у якої є ваш покірний слуга. Фактично розглядається, ні мало ні багато, еволюція розвитку графічних технік і сучасних технологій у мистецтві книжкової графіки.

Ілюстрація з книги-альбому «І оживе добра слава, слава України... «Шевченкіана в екслібрисі: 1917—2017»

Тарас ГОЛОВКО
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ