Нехай думки, укладені в книгах, будуть твоїм основним капіталом, а думки, які виникнуть у тебе самого – відсотками з нього.
Тома Аквінський, теолог, святий католицької церкви

Від королів до Селін Діон

Значення Анни Київської для європейської історії та маловідомі факти її життя у Франції
14 травня, 2021 - 11:41

Постать Анни Ярославни, королеви Франції, українцям добре відома. Утім, значно менш знаними є деталі її життя за межами Київської Русі. І з об’єктивних причин. Адже, як зазначає французький історик Філіп Делорм, документів того часу збереглося дуже мало. Та все ж є тексти, що дають змогу пояснити деякі з аспектів життя доньки Ярослава Мудрого, і вони лягли в основу книжки дослідника «Анна Київська: королева Франції родом з України» (в українському перекладі це видання має назву «Анна Київська. Дружина Генріха І»). То що ж вдалося з’ясувати Філіпу Делорму? Наведемо кілька маловідомих фактів, які розповів вчений під час онлайн-зустрічі, організованої Центром Анни Київської.

ЧЕСТЬ, ЯКОЇ РІДКО КОЛИ УДОСТОЮВАЛАСЯ КОРОЛЕВА

Чому Генріх І обрав саме Анну Ярославну? Загальновідомим фактом є те, що Київська Русь була тоді могутньою державою, тож цей шлюб — це політичний союз (зокрема, як можливість для Генріха І вийти з-під німецького впливу). Водночас важливим був ще один аспект. Як розповів Філіп Делорм, на той час були дуже суворі вимоги, аби не укладали шлюби між родичами. І йдеться не про двоюрідних чи троюрідних братів або сестер: спорідненість прослідковувалася аж до сьомого коліна! А якщо знаходили якісь кровні зв’язки, то шлюб вважали недійсним. Відповідно, знайти не родичку було ще тим завданням. Точної інформації, скільки разів приїжджало французьке посольство до України, немає, утім, відомо, що вінчання відбулося на свято Трійці в Реймсі.

Після одруження з Генріхом І Анну Київську висвятили на королеву. Коронація супроводжувалася миропомазанням — ритуал, який, за словами Філіпа Делорма, вказував на перехід до нового стану. Для королів було дуже важливо його отримати, оскільки це мало сакральний смисл, натомість потреби висвячувати королеву на трон чи миропомазувати не було; у ті часи рідко яка королева удостоювалася такої честі. Проте, як зазначає історик, «з самого дня одруження Генріх І хотів показати й підкреслити значення Анни Київської як королеви». Одна з можливих причин полягає в тому, що французький король був уже немолодим і хотів засвідчити статус королеви і її нащадків — продовжувачів роду Капетингів. З іншого боку, донька Ярослава Мудрого була вихована в особливих традиціях. Вважають, що її мати, шведська принцеса Інгігерда, була присутня при вирішенні державних справ, на прийнятті послів. На думку Філіпа Делорма, це могло бути спричинено, по-перше, скандинавськими традиціями, де роль жінки була важливішою, ніж у багатьох інших культурах, і, по-друге, укладеним цим шлюбом політичним союзом. Сама ж Анна Київська була відома своєю освіченістю та меценатством, зокрема заснувала монастир святого Вікентія в Санлісі. «На той час Київ, Русь, були серед острівців культури, інтелектуальних острівців, у загальному морі досить варварському, у всякому разі на Заході», — коментує Філіп Делорм. А ще Київська Русь була і заможною: коштовний камінь, який привезла Анна з Києва як дарунок, Людовік VI (1081-1137) подарував абатству, аби прикрасити релікварій зі шпичаком від Тернового вінця.

«МИ КОРОЛІ, ФІЛІП ТА ЙОГО МАТИ АННА»

Часто, коли думаємо про доньку Ярослава Мудрого, то дещо перебільшуємо масштаби впливу тодішнього короля. На той час Франція була надзвичайно роздрібненою, існувало чимало різних, доволі автономних територій. Як пояснює Філіп Делорм: «Король Франції керував невеличкою територією навколо Парижа, від Комп’єня до Орлеана, 100-150 км максимум. Король мав Королівську раду — але це лише кілька рицарів, кілька радників, які його оточували. Треба розуміти, що це не був Версальський двір. Франція у ті часи — це дуже скромна країна, і французький король мав значно менше влади й авторитету».

Перші Капетинги, розповідає Філіп Делорм, були ще не впевнені у своїй легітимності. Справа в тому, що засновником династії був тільки дід Генріха І. Саме тому висвячення сина на короля відбувалося ще за життя батька, це був певніший спосіб зберегти престол. Тож і син Анни Київської, Філіп І, був висвячений ще за життя її чоловіка. Коли помирає Генріх І, спадкоємець трону був ще малим, щоб правити самостійно. Тож у документах можна натрапити на такі підписи, як «ми королі, Філіп та його мати Анна».

Цікавим, до речі, є і вибір імені для сина. Історик зауважує, що Філіп — не притаманне для цієї династії ім’я, Капетингам були властиві інші — наприклад, Луї, Генріх... Гіпотеза Філіпа Делорма полягає в тому, що, можливо, дорогою до Франції Анна Київська їхала через Німеччину, а там є місце, де молилися святому Філіпу про народження дітей. На думку вченого, донька Ярослава Мудрого могла попросити святого, щоб народився син і пообіцяла дати йому ім’я на честь святого.

«НИНІ КРОВ АННИ ТЕЧЕ У ЖИЛАХ МАЙЖЕ ВСІХ МОНАРХІВ ЄВРОПИ»

Зараз Анна Ярославна є одним з «історичних мостів» для взаємин України та Франції. Проте так було далеко не завжди, оскільки ще не так давно доньку Ярослава Мудрого французи називали Анна Російська. Так, імперський вплив сягнув і сюди. Як зазначає Філіп Делорм, французько-російський союз, укладений наприкінці ХІХ ст. «перетворив Анну Київську на один із символів дружби двох держав. 1896 року, готуючи офіційний візит царя Ніколая ІІ, віконт де Ке де Сент-Емур видав життєпис обсягом у сотню сторінок... Автор прагнув «віддати шану славним монархам, які, коли праця побачить світ, гоститимуть у Франції»: ми прив’яжемо теперішнє до минулого, зважаючи на «російський союз», що вже більше дев’яти сотень років єднає одного з перших наших капетинзьких королів із принцесою крові Рюрика, яка була одночасно королевою Франції і московською царівною». Цитата з того часу показова для розуміння важливості, що тепер Анна саме Київська. Цей випадок — приклад, як Україна повертає власну історію.

Крім того, той факт, що книжка Філіпа Делорма вийшла у спеціальній серії видавництва «Пігмаліон», яка присвячена французьким королевам, — теж вагомий знак. Адже спершу в цій серії виходили розповіді про більш відомі постаті, як-от, Марію-Антуанетту. Та тепер увагу звернули й на доньку Ярослава Мудрого, яка є «прабабусею» дуже багатьох європейських королівських родин. Як зазначає Філіп Делорм у книжці: «Нині кров Анни тече у жилах майже всіх монархів Європи: від Філіпа Единбурзького до Філіпа І Бельгійського — через Філіпа IV Іспанського... Анна Київська не фігурує в «Альманаху Ґота», та все одно вважається одним із найвизначніших наших прапредків! Понад шістсот тисяч нащадків королеви, як відомих, так і забутих, уже зібрано у генеалогічній базі Capedia: Бернадет Ширак, Сеґолен Руаяль, Брук Шилдз і навіть Селін Діон, якщо називати тільки жінок...».

Марія ЧАДЮК, «День»
Газета: