Поезія – це найвеличніша форма, в яку може втілитися людська думка
Альфонс де Ламартін, французький поет, історик і політичний діяч

«Зернини прихованих сутностей»

Враження про нову збірку прози Христини Козловської
12 лютого, 2019 - 11:15
ФОТО З САЙТА KOLOMYIA.TODAY

Одна із книжкових «мініатюрних цікавинок» року, що минув, — прозова збірка «Ящірка та її хвіст» Христини Козловської. Вона побачила світ у видавництві Discursus. До цієї книжки увійшли дев’ятнадцять оповідань, або, краще сказати, казкових притч, можливо, для дорослих, можливо, для дітей, а радше і для тих, і для других.

Христина Козловська — представниця розгалуженої та строкатої івано-франківської прозової школи, лауреатка кількох літературних премій, зокрема таких почесних, як «Смолоскип» та Премія імені Олеся Гончара. «Ящірка та її хвіст» — уже друга книжка письменниці, про першу — «Коштовніше за золото» «День» уже писав кілька років тому.

БАГАТОЗНАЧНІ ІСТОРІЇ

Усі дев’ятнадцять текстів «Ящірки» мають однотипні назви, як-от: «Про коника і золоту рибку», «Про фокусника» і, властиво, «Про ящірку та її хвіст». І практично всі вони оповідають, відповідно до давньої традиції казок, байок та притч, якісь промовисті, багатозначні історії з життя тварин і людей.

Це, до прикладу, оповідь про зустріч коника із золотою рибкою, котра здійснює бажання, і про те, що з цієї зустрічі вийшло (на жаль, нічого особливо доброго). Чи випадок з чудовиськом Єті — він оберігав людське селище від хижаків та інших напастей, але люди такого піклування не оцінили й навіть не завважили. Історія крота, який гарував, щоб вирити для своїх нащадків якнайдальші та якнайглибші підземні ходи, та вони не схотіли цим добром користуватися, а неодмінно мали вирити свої власні.

Або, зрештою, кумедний і зворушливий сюжет про старого поета (вочевидь, герметичної школи) — він давно став одинаком, відлюдником, залишився без родини і друзів, його творчість перестала цікавити публіку (як і публіка не цікавила поета), але все це призвело не до творчого розквіту, а до занепаду й смутку, ба навіть до небажання писати. Аж раптом у творця з’явився шанувальник-поціновувач — щур, котрий цупив папери з віршами. Це несподівано шалено надихнуло поета. Виявилася лише одна проблема: щуру дерли горло чорнила, якими писав поет, і тварина все дивувалася, чому б не писати ці вірші олівцем? Це ж бо набагато смачніше!

РОЗГАЛУЖЕНА СИМВОЛІКА, ЯКА НАДАЄ ПРОСТІР ДЛЯ РОЗДУМІВ

Мабуть, наведені приклади дають уявлення про настрій і тематику мініатюр Христини Козловської. Вживаючи щодо них означення «казка», «притча», «байка», варто, однак, зазначити: у них немає чіткого, прямолінійного та однозначного повчального, педагогічного підтексту. Фантастична дійсність двоногих, чотириногих та інших героїв «Ящірки» залишає самим читачам простір для роздумів і для задуми. Адже сприймати, відчитувати ці твори можна по-різному, зокрема через їхню розгалужену символіку. Простий, прозорий стиль тут хоч і не позбавлений наївності, та не обертається порожньою примітивністю. Як пише на останній сторінці обкладинки Мирослав Дочинець: «Кожне оповідання цієї прозорої прози вилущує зернину прихованих сутностей».

Книжка «Ящірка та її хвіст» — для легкого й перерваного читання. Здається, якщо знайомитися з нею епізодами, то сумні чи веселі усмішки, викликані цими текстами, ймовірно, стануть тими моментами, що відволікають від монотонної буденності.

Олег КОЦАРЕВ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments