Найстрашніші в житті ті люди, які прочитали одну книжку. З людиною ж, яка багато читає, завжди матимеш про що поговорити, і тобі поруч з нею нічого не загрожуватиме.
Іван Малкович, український поет і видавець, власник і директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

Знаковий епос літератури Середньовіччя

«Старша» і «Молодша Едда» — унікальне джерело знань зі скандинавської міфології
11 березня, 2021 - 17:11

Нещодавно у «Видавництві Жупанського» вийшла друком «Старша Едда», і вже розпочато роботу над перекладом «Молодшої Едди», яку планують видати у другій половині 2022 року. Безсумнівно, без цього ісландського епосу неможливо уявити всю світову літературу, від пізнього середньовіччя до сучасності. Адже в час, коли християнство нарешті дійшло до півночі Європи й почало впевнено викорінювати старі вірування, загрожуючи зникненню унікального культурного пласту, автори Едд зробили для людства неоціненну послугу — у цей час загибелі старих богів, вони зібрали всі ці перекази й народні оповіді та зберегли їх для нащадків. До цього всі вони існували здебільшого в усному форматі, і не відомо, що з ними сталося б, якби не ісландські автори Середньовіччя. Можливо, вони розчинилися б у християнському фольклорі, або й безслідно зникли.

Цікаво, що «Старша Едда» отримала свою назву від «Едди Молодшої». Остання — це праця ісландського політика Сноррі Стурлусона, написана, за припущеннями вчених, близько 1222—1223 рр. Багато сюжетів, викладених у цьому джерелі, повторювали історії з рукопису, знайденого в XVII столітті, який містить тексти, що походять з ІХ—ХІІІ ст. і стосуються подій IV — XI ст., а написаний він, імовірно, в ХІІІ ст. То ж той рукопис, що доти не мав назви, по справедливості назвали «Еддою Старшою». Її також часом називають «Еддою поетичною», а «Молодшу Едду» — прозовою. На обидві книги помітний відбиток наклало християнство.

ПІДРУЧНИК ДЛЯ ПОЕТІВ

Вчені уже довго з’ясовують значення назви «Едда», однак досі не дійшли згоди. Одні вважають, що так називалася місцина, де Сноррі Стурлусон писав свою працю, інші — що це слово значить «прабабуся», а треті перекладають його як «поезія». Загалом, на думку дослідників, «Едда» Сноррі — це своєрідний підручник для скальдів, який принагідно зачіпає багато міфічних та історичних сюжетів. На особливу увагу заслуговує інструкція використання і творення кенінгів — специфічних прийомів, характерних для скандинавської літератури — заміна простого зрозумілого слова рівнозначною за змістом комбінацією з одного чи кількох інших слів. Наприклад, корабель можна було б назвати «лижі морського конунга» чи «кінь моря».

Сноррі у своїй Едді висловив цікаву гіпотезу щодо походження скандинавських богів: що вони — реальні люди, які вели героїчний спосіб життя, а пізніше стали обожнювані нащадками. Цікаво, що скандинавські боги справді мають дуже багато притаманних звичайним людям слабкостей і рис. Концепція Сноррі у ХХ столітті надихнула видатного норвезького дослідника Тура Хеєрдала до пошуку батьківщини цих героїв, що пізніше поселилися в Асгарді.

«Старша Едда» — це короткі оповіді в віршованій формі про головні епізоди життя світу, відповідно до світогляду мешканців Скандинавії в дохристиянські часи (християнство прийшло сюди досить пізно — Х—ХІ ст.). Книга ділиться на дві частини: твори міфічного характеру й перекази героїчного характеру. З першого циклу ми дізнаємося історію початків світу (Мова Високого) чи інформацію про кінець світу — Рагнарок (Віщування вельви), цікавим і дещо кумедним є опис взаємин скандинавських богів з основного пантеону між собою, їх особистих рис у «Словесних чварах Локі». У циклі героїчному на увагу заслуговує трагічна та прекрасна у своєму фаталізмі й сюжетному багатстві оповідь про Сігурда, Сігрідіву і Гудрун у цілому ряді пісень — усі ці сюжети згодом лягли в основу багатьох творів мистецтва, ввійшли в культуру не тільки окремих народів, але і світову.

СКАНДИНАВСЬКІ СЮЖЕТИ В СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ

Сюжети з героїчного циклу «Старшої Едди» тісно пов’язані з шедевром германського епосу «Пісня про Нібелунгів», з ісландською «Сагою про Вельсунгів» і норвезькою «Сагою про Тідріка». Матеріали, донесені до нас «Еддами», наклали відбиток на свідомість цілої плеяди творців, навіть на звичайних людей, які, може, й не свідомі були того впливу. Цікаво, що багато казок, відомих нам, наприклад, з переказів братів Грімм, також мають своє коріння в «Едді». Не можна проминути увагою, наприклад, творчість Ріхарда Вагнера, для якого давньогерманська і скандинавська міфологія були потужними джерелами натхнення. Сюжети «Едди» надихнули професора Оксфордського університету Джона Толкіна на створення своїх знакових для ХХ століття творів — «Володар перснів», «Гобіт» і «Сильмариліон». А завдяки Толкіну, персонажі праці середньовічного ісландського автора успішно прижилися в сучасній літературі.

До справи осучаснення і адаптації еддичних персонажів до життя світу ХХІ століття долучився і американський письменник Ніл Гейман, автор, зокрема, і таких праць, як «Скандинавські боги» і «Американські боги». Остання книга стала основою досить популярного серіалу. Скандинавські сюжети зринають і в інших кінострічках — тут і німий фільм «Нібелунги» (1924), і фільм з аналогічною назвою 1966-1967 рр., і «Перстень Нібелунгів» (2004), і екранізації марвелівських коміксів з старими еддичними героями або окремими сюжетами звідти. Скандинавські сюжети стали досить прибутковими, що засвідчує їх присутність у відеоіграх, коміксах, літературі, у театральних постановках, кінематографі, сувенірних крамницях, на одязі та інших сферах сучасної культури. Непоганий успіх як для праці, що з’явилася більш ніж пів тисячоліття тому.

ЕПОС, НАПИСАНИЙ ПОЛІТИКОМ

До наших днів дійшло сім манускриптів «Молодшої Едди», які мають датування від 1300 до 1600 року. Кожен з них містить окремі тексти, всі вони не повні. Зараз основні манускрипти зберігаються в Швеції, Нідерландах, Ісландії, Данії. Мовою написання була давньоісландська. Загалом, мова населення острова так мало змінилася з часів Сноррі, що пересічний ісландець без проблем може прочитати оригінал праці свого видатного земляка.

Варто зазначити, що біографія творця однієї з найбільш знакових для світової культури праць теж є досить непересічною. Цікаво, що він не був монахом чи релігійним діячем, а активним і впливовим, як на свій час, політиком. Походив він з заможної родини і сам зумів нажити трохи майна. Сноррі два рази обирався закономовцем на альтінгу — в ісландському парламенті. Був це чоловік сильний, вольовий, але славився своїм лихим норовом. Через свій характер набув він собі й чимало ворогів. Сноррі, як твердять його біографи на основі мізерної інформації, був досить майстерним в політичних інтригах. Був він також вправним воїном, як і належить всім представникам північних народів. У свій час він двічі їздив до Норвегії, де зустрічався з локальним королем, потім також тісно познайомився з низкою скандинавських політиків, і з їх допомогою він назбирав матеріали для своєї наступної праці «Коло земне» — історії скандинавських королівських родів, зокрема їхні зовнішньополітичні зв’язки. Частково вона написана на основі матеріалів, які не дійшли до нашого часу.

Коли ми читаємо своїм дітям казки і показуємо мультики, ідеї яких сягають корінням «Едд», ми навіть не підозрюємо, що й багато звичаїв наших предків тісно переплелись з скандинавськими. Усе це свідчить про неминаючу актуальність цього джерела. Тож закономірно, що «Старшу» і «Молодшу Едду» активно досліджують і нині.

Яніна БУТЕНКО
Газета: