Історія російської імперії почалась з геноциду українців
ТАКИМ ЖЕ ГЕНОЦИДОМ ЦЯ ІСТОРІЯ І ЗАВЕРШУЄТЬСЯ - ЧЕРЕЗ ЧОТИРИ СТОЛІТТЯ…
Тільки й чуєш про російську агресію: «Це немов страшний сон…». Мовляв, звідки ж воно, ніби не віщувалось подібне ніяк… Тільки ж далеко не перший такий кривавий сон від московитів.
ІЗ ЗАБОРОНЕНОГО ІСТОРИЧНОГО МИНУЛОГО
В от сьому й біда - українці не знають своєї власної історії. Не дивно: українська історія в Російській імперії була заборонена як така, а хто пробував підняти голову і озирнутись в минуле, прицільно нищився.
Дивовижний, але аж ніяк не випадковий збіг. Російську імперію проголошено 22 жовтня (2 листопада) 1708 року, після завершення Північної війни, коли Пьотр Пєрвий прийняв титули імператора Всеросійського і Отця Отечества. А 2 (13) листопада того ж 1708 року російські (уже імперські) війська захопили гетьманську столицю Батурин (після переходу Івана Мазепи на бік шведського короля Карла ХІІ). Місто було знищено, до останнього цурупалка, практично всіх жителів Батурина (всіх, з дітьми разом) було вирізано, з особливою жорстокістю. Зрозуміло, що за наказом новоспеченого расєйсько-нацистського імператора. За новітньою інтерпретацією німецького канцлера Олафа Шольца у подібних випадках не варто звинувачувати у чомусь росіян - провина виключно на Пєтрє пєрвом, і тільки на ньому. Ну різали, ну убивали - так за наказом же, не з власної ініціативи.
О часи, о звичаї - як мало що помінялося за останні чотири століття…
Отже, практично першою «бойовою акцією» Російської імперії і була Батуринська різанина - між моментом офіційного ствердження держави (яка не втомлюється підтверджувати свою потворну антилюдяність усі 400 літ свого існування) і до першого геноцидного «бенкету» минуло якихось 11 днів. Нині в ролі Батурина - Маріуполь і Харків. Тоді помщались Мазепі за непокірність, тепер мешканцям цих міст - за небажання стати складовою «руского міра», будь він проклятий, нарешті.
«НРАВІЦЦА, НЄ НРАВІЦЦА» - УКРАЇНЦЯМ І УКРАЇНКАМ НАЛЕЖИТЬ ПРОСТО РАДІТИ ГВАЛТІВНИКУ
Утім, хіба ж тільки 1708-й? Скажімо, у 1706 році почали будувати Києво-Печерську фортецю. На ті роботи було мобілізовано козаків Гадяцького, Переяславського, Київського і Чернігівського полків. Полковники скаржились Мазепі, що московські пристави «козаків палками б’ють, вуха шпагами відтинають», а тим часом по їхніх домівках «великоросійські люди грабують їхні хати, розбирають і палять, жінок і дочок гвалтують, коней, худобу і всілякі пожитки забирають, старшину б’ють до смерти» (цитую за книгою Наталі Яковенко «Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України», 2005). Знайдіть хоча одну відмінність між тим, що діялось у 18-му і що діється у 21 столітті. Хіба що шпаг нині на озброєнні у московитів немає - все інше збігається до наймоторніших подробиць.
Й опісля цього говорити про якусь «зраду» Івана Мазепи? Але ж усе повторюється, знов-таки». Із «зрадливими бандєровцамі» скажімо, які посміли протистояти імперії совітського розливу. Імперії, яка ввела війська на територію Західної України і вже за два тижні почалося фізичне і духовне нищення українства. Та ж за логікою гвалтівника, яку так недавно озвучив нинішній російський фюрер, «нравіцца, нє нравіцца» - терпи, і навіть задоволення отримуй. Інакше - титул «неонациста», як доповнення до старозавітної наліпки «бендєровєц».
Утім, герр Шольц і тут напевно не рекомендував би ворушкатись і когось звинувачувати - окрім самого фюрера, та й то, з певними обмовками.
А команди фюрера на ймення Пьотр пєрвий таки була - звелів Алєксашкє Меншикову «Батурин… другим за приклад спалити увесь». Місто взяли в облогу і воно би протрималось довго. Одначе ж і в ті часи серед українців налаштували «опозіціонную платформу» - за жізнь в Расєйской імпєрії (про абревіатуру ОПСЖ тоді ще не чули, але вже щось таке марилось). Медведчук-Шуфрич уже був посаджений в українську земельку - і проізростав. Прилуцький полковий обозний Іван Ніс показав Меншикову таємний підземний хід…
«БЫВ ЧУЖД ЧЕЛОВЕЧЕСТВУ…»
У підсумку Меншиков (не винуватий, звичайно, виконував наказ царя - тільки й всього) «быв,- як сказано в одному з текстів,- чужд человечеству» - у Батурині вирізали всіх, знищили все і вся; за свідченням очевидців вціліла лишень одна хатка на околиці. Це для тих, хто продовжує жаліти росіян… А вони українців коли-небудь жаліли??!
Батурином не скінчилось. Далі були Прилуки. Потому Лебедин (нині Сумська область), де реалізувалась «спецоперація», з тортурами українців щодо їх причетності до «зради» гетьмана. Винагороджувались ті, хто писав доноси. «Оргія доносів» - те, що й нині робиться, зокрема на Херсонщині. Тільки враження, що таких потвор серед українців усе менше - історія дечому усе ж учить.
Та сама Лебединська комісія закатувала біля 900 осіб. Французький посол доповідав своїй метрополії: «Московський генерал Меншиков приніс на Україну всі страхіття помсти та війни» (усі ці факти й цитати з книги Н.Яковенко «Нарис історії…»). Те, що маємо і сьогодні - один до одного. Хто там ще дивується? «Брати» ж, як то, чому то? Та вони це все роблять уже 400 років, з невеликими паузами. Коли не переламати хребет цій страхітливій імперії - капець не тільки Україні, а й усьому світові. Герр Шольц, ну почуйте, ну вдумайтесь: гаплик нам усім буде.
І, до речі, наведені факти (а їх тьми і тьми) пояснюють, чому з особливою жорстокістю нищаться міста і села на Сумщині і Харківщині - бо це «зрадники», гірше «бендєровцев» (бо то хоч чужі, а ці ж свої, ці ж мусять бути впаяні в «єдіную нацию»). А тут, на Слобожанщині, все ще живе дух Мазепи і мазепинства. Колись монархіст Савенко писав, що «мазепинский вопрос бъет Россию в самую основу ее самодержавия». А відтак «национально-державное самосохранение великого русского народа императивно подсказывает нам необходимость решительной борьбы с мазепинством».
МОЛИТВА ЗА ГЕТЬМАНА…
От сьогодні і маємо - продовження той рєшитєльной борьби з мазепинством. Тільки формулки трохи інші, прах гетьмана вирішили поки не тривожити. Путін заявив, що Росія нє потєрпіт у себе під боком «Анти-Росію». Ото й пішло - методом «вижженой зємлі».
А що сформулював тоді Іван Мазепа, чому таку лють викликав (окрім «зради»)? За характеристикою Оксани Пахльовської «обидві країни на той історичний момент консолідували свої домінантні державні коди (безпардонна експансивна імперія та незалежна республіка, готова захищати свої культурні і політичні кордони). Багатозначна і прикметна також ця радикальна демонізація самої ідеї української держави: незалежність України вже тоді сприймалась як основна загроза російській державності» («Мазепа - архітектор європейської України?», у збірнику «Детокс», 2021; цитати із Савенка звідти ж). Тобто Україна у будь-якому форматі - це «Анти-Росія», а це значить - не має вона права на існування.
20 літ тому Юрій Іллєнко поставив фільм «Молитва за гетьмана Мазепу» (2001), де було пророблено чимало от сих драматичних конструкцій протистояння України та Росії. Ходили чутки, що про картину доповіли Путіну - мовляв, нєкрасіво ізобразілі там Пєтрушу пєрвого, улюбленого історичного персонажа фюрера (тоді він ще думав, куди і в які шати ускочити). Ну, «бендеровци», шо с ніх взять. Картину заборонили в Росії…
Є у фільмі і великий епізод Батуринської різанини. Коли трупи загиблих українських козаків прив’язували до дощок і сплавляли кривавими водами Сейму: щоби бачили всі українці, щоби дотумкали, що то є - Російська імперія. І як належить поводити себе.
Я би показав ті епізоди на телевізійних екранах. З коментарем про те, що от ся нинішня війна імперії проти України і українства мусить, нарешті, запхати в могилу ту імперію, з усім її лахмітним супроводом. Бо інакше не бути - ні нам, ні цілому світові. Йдеться бо про диявольські сили, про самих бісів. Є й відомий усім рецепт щодо них - заткати їх у свинячі тіла, і хай прошкують у пекло, де їх давно вже чекають родичі - чорти з рогами.
