Шоу маріонеток
Позитивне мислення – ніколи йому не довіряла. Як і негативному, бо це все вдягання окулярів. Реалістичний погляд на життя позбавить ілюзій і депресії. Хто чинить спротив, той не плаче. Ми всі зауважили останнім часом одну цікаву тенденцію. Письменники, співаки, продюсери та інші представники творчої інтелігенції, звичайно, що медійно розкручені, почали співати одну пісеньку, де є три куплети:1) нам пора закінчувати війну, бо вже скільки можна; 2) нам треба творити свою російську культуру в Україні, тобто ще новий руській мір; 3) мистецтво поза політикою. Приспівом до цієї пісеньки є: російськомовні вояки захищають Україну. Зібрався вже цілий хор, який виконує завдання нашої колоніальної влади і у притомних українців викликає почуття відрази. Мабуть, щоб прикрити якусь чергову аферу і налаштувати публіку на майбутні вибори. Але є ще непритомні, яким все одно, яким духом пахне: московським чи українським, лиш би нічого не робити і чекати Месії, який усіх помирить, і стане як при Януковичу чи Брежнєву.
Є ще адепти позитиву, у яких все добре в матеріальному сенсі, тобто вони не залежать від подачок влади, і яких дратують постійні нагадування про війну, злидні й тотальну корупцію, бо заважають насолоджуватись життям. Їх називають корисними ідіотами.
Послухавши тих і інших, я починаю замислюватись над тим, що мені більше імпонують скандальні вислови, що треба відгородитись від пропащого люду бетонною стіною. Теперішня влада – це теж частина пропащого люду. Може, і там були якісь ниточки, не знаю, діло давнє і темне, але відгороджуватись треба як від ватних галичан, так і від їхніх побратимів на Півдні і Сході. Їх не перевиховаєш дискусіями, лише СБУ. Але СБУ не є незалежною структурою. Воно має вказівку не чіпати українофобів і московських попів. Як тільки буде команда «фас», вони їх зачеплять. Одні маріонетки смикають за ниточки інших маріонеток – так виглядає політична ситуація в Україні. А потім ми будемо вмиватись гіркими сльозами, бо на виборах отримають реванш проросійські сили. Зараз вони виглядають з-за лаштунків і з нетерпінням чекають свого виходу, бо трошки було налякались. Тепер пробують, чи вода достатньо вистигла після ганебного прогинання телеефіру на новорічні свята з виступами колаборантів і окупантів. Тими мало би зайнятись СБУ, а не ялова Нацрада, яка чекає команди «фас» не від суспільства, а від таких самих маріонеток. Війна не оголошена, треба бути політкоректними, авжеж.
Влада зараз виглядає кумедно, бо її смикають з обох боків, і ще знизу – народні маси, охоплені ненавистю. Тому вона шукає собі в поміч митців, бо журналісти надто деградували, а митці дуже схильні як до мовної, так і до політичної шизофренії, і залюбки будуть працювати за розданими методичками. Особливо ті, що розкручені і розпіарені серед невибагливого плебсу. Нічим як методичками не можна пояснити такі одностайні співи. Їхнє завдання посіяти сумнів у суспільстві щодо доцільності побудови держави з національною ідеологією і національною культурою, хоча б у своїх фан-клубах, а потім їх викинуть на смітник, як викинули противсіхів. Бо, щоб обійняти цілий світ, потрібно мати не довгі руки і не великі зв’язки, і навіть не глибокі кишені. А просто велике серце. І великий талант, якщо йдеться про творчу особистість.
