Найрідкісніша мужність - це мужність думки
Анатоль Франс - французький прозаїк, літературний критик

Сибірські пожежі і безсилля влади

3 серпня, 2019 - 12:49
Фото: nat-geo.ru

Лісові пожежі, які зараз вирують в Сибіру на території, що перевищує територію Бельгії (про Красноярський край за радянських часів любили говорити, що він дорівнює за площею чотирьом Франціям; якщо справа піде й далі так, принаймні, одна Франція там може вигоріти повністю) наочно демонструють нездатність держави, вибудуваної Путіним і його друзями-чекістами, справлятися як з економічними проблемами, так і зі стихійними лихами, які при найближчому розгляді виявляються цілком рукотворними. Давно помічено, що нинішня російська влада живе за принципом: «Після нас хоч потоп!» Тепер, коли до гасіння сибірських пожеж підключився особисто президент Росії і кинув на боротьбу з ними військову авіацію, експерти, близькі до російського уряду, кинулися наввипередки переконувати публіку, що у всьому винне глобальне потепління. Мовляв, саме через нього в Сибіру впродовж тривалого періоду часу встановилася суха і спекотна погода, що сприяла швидкому поширенню пожеж. Мовляв, винна сама природа. Ну, а люди, якщо і винні, так тільки ті туристи, що ні гасять після себе багаття і тим сприяють виникненню пожеж. Хоча спостерігачі відзначають, що в ряді осередків пожеж присутні сліди навмисних підпалів, ймовірно, для того, щоб приховати сліди незаконного промислового вирубування лісів.

Смог від пожеж протягом останніх двох тижнів стояв в Красноярську і Новосибірську, а в кінці липня дійшов до Уралу і Поволжя. Песимісти вважають, що в серпні зміг може дійти до Москви. Федеральний центр занепокоївся тільки тоді, коли дим від сибірських пожеж досяг Поволжжя на Заході та Канади і США на Сході, і сам президент Дональд Трамп запропонував своєму російському колезі американську допомогу в боротьбі з пожежами. Раніше Володимир Путін вважав за краще направляти пожежну авіацію не в рідний Сибір, а в Грецію, щоб допомогти братньому грецькому народу гасити пожежі в Аттиці. Ймовірно, раніше губернатори і керівництво МНС та Ліспрому переконували президента, що ось-ось піде дощик, і пожежі загасить. Але тепер експерти пояснюють нам, що надії на дощ поки що не є здійсненними, оскільки при таких значних за площею осередках пожеж над ними встановлюється така циркуляція повітряних мас, що циклони з дощами ці території обходять стороною.

У нинішньої екологічної катастрофи є дві головні причини. Це - прийнятий у 2006 році Лісовий кодекс і підписаний в 2015 році наказ міністра природних ресурсів і екології. Лісовий кодекс не тільки передав боротьбу з пожежами та їхнє запобігання в відання регіонів, але і максимально спростив доступ приватного бізнесу до лісових ресурсів. Причому виступає цей бізнес в особі ряду компаній, тісно пов'язаних з Путіним і його оточенням. Ті, хто отримав ліс в оренду, ніякими зобов'язаннями з протипожежної безпеки та дотримання екологічних норм на справді не були обтяжені, і особливо не турбувалися щодо пожеж: лісу багато, нам вистачить. Обов'язок орендарів вести протипожежну роботу в договорах оренди зараз прописаний лише як рекомендація, і виконання цього пункту ніхто не контролює. А регіонам, передавши протипожежну функцію, забули передати необхідні для її здійснення гроші і техніку. Проте з метою економії коштів прибрали лісгоспи і лісників, які раніше моніторили протипожежну безпеку та оперативно повідомляли екстренні служби про осередки займання. Замість більш ніж 70 тисяч лісників по всій Росії їх залишилося всього 12 тисяч. У Сибіру ж лісників вдень ​​з вогнем не знайдеш. Україна, зауважу, в цьому відношенні знаходиться все-таки в більш сприятливому становищі. Тут так-сяк, але збереглася система контролю над лісовим фондом. Та в Україні в принципі немає таких зон, де витрати на гасіння пожеж перевершували б вартість того, що може бути врятовано, якщо пожежа буде загашена, включно людські життя. У Росії ж наказ 2015 року дав регіональним комісіям з надзвичайних ситуацій можливість не боротися з вогнем, якщо він не загрожує поселенням, об'єктам економіки, а «прогнозовані витрати на гасіння перевищують прогнозовану шкоду». І комісії цією можливістю широко скористалися, оскільки коштів на моніторинг і тим більше на гасіння пожеж все одно не було. В результаті приблизно третина Іркутської області і більша частина Красноярського краю стали територіями, де пожежі абсолютно офіційно можна не гасити. Це - віддалені ліси, де в найближчі десятиліття не передбачається проведення лісозаготівель і немає доріг, населених пунктів, вирубок і орендованих ділянок лісу. На практиці виявилося, що з розвитком сибірського нафтогазового сектору в цих неконтрольованих, з точки зору протипожежної безпеки, зонах, або там, де пожежу контролювали, але гасити не збиралися, стали з'являтися геологічні партії і розвідувальні буріння. До таких зон стали потрапляти території з дорогами і тимчасовими населеними пунктами. Не кажучи вже про те, що на територіях, де пожежі не гасять, гине величезна кількість тварин. Про екологічну шкоду, в тому числі в світовому масштабі, взагалі ніхто не думає. Як не думали чиновники про те, що величезні за площею пожежі в цих «сірих» зонах породжують смог, який доходить і до густонаселених районів, в тому числі за межами Сибіру. Головне ж, що тут пожежі поширювалися дуже швидко, а гасити їх починали тоді, коли вже нічого не можна було зробити. Наприклад, на північ від Кодінська  в Красноярському краї один осередок пожежі площею 2 га на момент його реєстрації 11 липня, вже 25 липня охопив територію більш ніж в 67 тис. га. Інша пожежа, площею 6 га (станом на 11 липня), 25 липня вирувала уже на території 50 тис. га. Площа пожеж зростає в геометричній прогресії, і зупинити їх поширення поки не вдається.

Використання для гасіння пожеж авіації, з чого почав Путін, є надзвичайно дорогим і при таких величезних площах пожеж не є ефективним, оскільки осередки загоряння в підліску залишаються, і через деякий час пожежа розгорається знову. Спроба викликати опади штучним чином, про що заговорили в Москві, - це ще більш витратна і ще менш ефективна технологія. Її використовують, коли треба зробити чисте небо над Москвою в момент проведення там військових парадів і демонстрацій. Але одна справа осадити дощі в ближньому Підмосков'ї, і інша - над половиною Сибіру. Тут для боротьби з вогнем могли б допомогти спеціально навчені пожежники-десантники. Але їх в Росії дуже мало, та й використовувати їх треба було на більш ранній стадії. Тепер це видається занадто ризикованою справою. Залишається сподіватися тільки на Бога, тобто на те, що рясні дощі рано чи пізно над Сибіром пройдуть і пожежі погасять.

Ліси горять скрізь. Проте в Канаді і США, де ліси, між іншим, знаходяться в приватній власності, але зберігається жорсткий державний контроль над нормами протипожежної безпеки, збитки від пожеж в результаті на порядок менші, ніж в Росії, і гасять їх набагато швидше, не дозволяючи охопити території, які можна порівняти з територіями деяких європейських країн. Але в Північній Америці, на відміну від Росії, існує демократична форма правління.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments