Перед сьогоднішньою роздачею «Ведмедів» ситуація в основному конкурсі Берлінського кінофестивалю виглядає досить сумнівною: реальних претендентів на призи набагато менше, ніж самих призів. Фактично безумовний лідер тут тільки один - неігрове «Море у вогні» Джанфранко Розі (Італія) - приголомшлива картина життя на південноіталійському острові Лампедуза, що мимоволі став перевалочним пунктом для сотень тисяч біженців, які прагнуть потрапити до Європи за всяку ціну.
Нічого рівного ні за силою художнього висловлювання, ні за авторською сміливістю в конкурсі немає і близько, при всьому жанровому розмаїтті.
«Золота камера» за кращий дебют може дістатися протеже братів Дарденн, тунісцю Мохамеду Бену Аттіа за соціальну драму «Хеді». Кращим оператором варто було б назвати славетного молдаванина Олега Муту (працював у найвідоміших фільмах румунської «нової хвилі», а також у нашого Сергія Лозниці), який врятував своєю майстерністю польські «Сполучені Штати кохання» від повного провалу; втім, хороша операторська робота також і в «Зустрічній течії» (режисер - Янг Чао) – китайській драмі, вишуканій за візуальною формою, але слабкій змістовно. Приз імені Альфреда Бауера за розвиток кіномови може відійти або «Зустрічній течії», або «Колисковій для сумної таємниці» - жахливого за тривалістю (вісім годин!) чорно-білому епосу про антиколоніальну революцію на Філіппінах (автор - Лав Діас). У нескінченному фільмі зустрічаються дивовижні за красою кадри, але в цілому цю історію інакше як домашніми радощами не назвеш. У будь-якому випадку, за філіппінців можна порадіти: у них тепер є свій епос про народження нації.
Шанси на призи забезпечують антивоєнний пафос у німецько-франко-мексиканському «Я, Неро» (Рафі Піттс) і тріскучий інтелектуалізм у «Майбутньому» (Міа Хансен-Лав, Німеччина - Франція) з Ізабель Юппер у головній ролі. Єдиний фільм конкурсу, в якому згадується Україна - «Смерть у Сараєві» боснійця Даніса Тановича («кращий сценарій» Канн за «Нічию землю» 2001 року і «Оскар» 2002 року, Гран-прі журі Берліна за «Епізод з життя збирача металобрухту» 2013 року) - може претендувати хіба що на «Срібного ведмедя» за сценарій, частково заснований на моноп'єсі французького філософа і публіциста Бернара-Анрі Леві «Готель «Європа», яку сам автор, до речі, виконував у Києві 2015 року до річниці Євромайдану. На жаль, при дійсно динамічному сюжеті (один катастрофічний день з життя фешенебельного готелю в Сараєві) і режисура, і акторські роботи грішать прямолінійністю.
Так чи інакше, до оголошення підсумків 66-го Берлінале залишилося кілька годин. Мої читачі дізнаються про призерів негайно.
