Найбільш творче застосування спорожнілому постаменту знайшов арт-фонд «Ізоляція». Їхніми зусиллями циліндрична брила напроти Бесарабського ринку регулярно перетворюється на твір мистецтва в рамках проекту «Суспільна угода». Рік тому це були риштування зі сходами, піднявшись якими, будь-хто, трудящий чи ні, міг постояти на місці вождя («Населяючи тіні», авторка - Синтія Ґутьєррес, Мексика, 9-16 червня 2016). Восени там по черзі сяяли неоновим світлом контурні портрети зеленої Діви Марії, жовтої Мадонни та червоного Ілліча («Безкінечне святкування», Махмуд Бакші, Іран, 7-21 листопада 2016).
Цього разу постамент задрапірували спеціальною темно-зеленою тканиною з численними кишенями, в які посадили понад 1000 кущиків розмарину та м’яти. Інсталяція називається «Ритуал природи» (Іса Каррільйо, Мексика). Садівник, що надав рослини, прийшов на відкриття, встановив столик з горщиками і провів, фактично, власний перформанс, розповідаючи про свою справу; часом він звучав як філософ, інколи – як поет.
Мабуть, з усього, що тут відбувалося останні три роки, «Ритуал природи» - найлюдяніша затія. Постамент майже зник на тлі тополь бульвару, ставши до того ж джерелом прекрасного запаху, особливо несподіваного серед щільного руху автомобілів з обох боків. До речі, 17 травня, коли інсталяцію розбиратимуть, рослини роздадуть усім бажаючим, заодно проведуть майстер-клас з догляду за ними.
Ця подія особливо прикметна ще й тому, що досі є ті, хто намагаються використовувати рештки Леніна за попереднім призначенням. Внизу постаменту хтось прикріпив мармурову табличку, яка вшановує як героїв України двох більш ніж сумнівних діячів. Навіть без огляду на обставини їхніх життя і смерті, увічнення пам’яті цих начебто непримиренних борців з комунізмом у підніжжі пам’ятника червоному фюреру з головою видає справжні наміри нашого невгамовного ультраправого руху – побудувати той-таки СРСР, але з іншими кольорами на прапорах.
Звідси - очевидна відповідь на питання, яке ставить «Ізоляція» новою главою «Суспільної угоди»: тут не треба нічого. Це місце нарешті має злитися з міським краєвидом, повністю втратити ідеологічну ауру. Стати непомітним. Таким же непомітним, як мирне й вільне життя.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День». Фото Руслана КАНЮКИ, «День»
