Незалежність церковна криє в собі думку про незалежність державну.
Василь Липківський, церковний реформатор, перший митрополит Української автокефальної православної церкви

Квоти на російськомовну літературу ще не запровадили?

26 вересня, 2018 - 13:14

Іноді я заходжу в книгарню Клубу сімейного дозвілля у Львові на вул. Братів Рогатинців, бо сестра просить придбати ту чи іншу книжку. Напередодні Форуму видавців полиці майже повністю заповнені російськомовною літературою. Це Львів чи Ростов? Відвідувачі збентежені й розчаровані. У Львові не збрешеш, що українська книжка не користується попитом. Більшість із нас обирає український переклад, навіть якщо він дорожчий. Бо не хоче мати нічого спільного з мовою окупанта.  Книжок вистачає. Книгарні «Є» вщерть заповнені якісними українськими виданнями, відколи для російських перекрили кордон. Торгувати ними вигідно. Але КСД видає дедалі більше російських книжок замість того, щоб зменшувати їхню кількість до нуля. Скільки саме – тут вам скажуть про комерційну таємницю, але я бачу те, що я бачу. Іноді видають обома мовами, але я впевнена, що наклад україномовних книжок значно менший і їх купують охочіше. І не кажіть мені, що бізнес понад політикою. Таким чином русифікують українців. Люди, які читають, зазвичай політично свідоміші. Навіть якщо йдеться про «мило» чи кримінальне чтиво. Тих, хто дивиться російські серіали і слухає шансон, вже не зміниш. Це їхній рівень, найнижча ланка у ланцюжку духовного харчування. Але книжка може стати не менш токсичним культурним продуктом, бо мова впливає на свідомість  і сприйняття світу також візуально.

У такому великому видавництві повинні працювати люди, які відчувають нові віяння, переміни в суспільстві. Бо інакше видавництво збанкрутує. Може, «продавців снікерсів» з невибагливим смаком варто замінити на професіоналів із вищим коефіцієнтом інтелекту?

На російськомовні видання існує система знижок, бо у західних регіонах їх погано купують. А у східних просто значно менше книгарень і українську книжку взагалі неможливо купити. КСД міг би надсилати своїм членам українські книжки поштою, але в каталозі їх практично немає. Нещодавно видали «Кобзар», у якому немає змісту. Халтурити з класикою – це взагалі злочин. Це ж наскільки треба бути непритомним, щоб не надрукувати наприкінці книжки зміст!

Високочолі інтелектуали не цікавляться цим. Навіть ті, які так хотіли, щоб у нас побільше видавалося масового чтива, яке продають у супермаркетах разом із консервами. Тепер вони стогнуть, бо у нас видається стільки графоманії, що при повній відсутності літературної критики дискредитує і нівечить національну культуру, і викликає до неї відразу в неофітів, а у досвідчених читачів та освічених людей – шок. Правда, то трохи інша тема. Не стану зараз її розвивати. У мене просто запитання: чому у нас у час війни видається стільки російськомовної літератури і пропозиція йде попереду попиту? А мало би бути навпаки. Я розумію, що ми спостерігаємо крах сучасної цивілізації і ХХІ століття виявилося не початком духовного оновлення людства, як нам обіцяв Нострадамус, а століттям мафії. Якщо не чинити цьому спротив, ми всі деградуємо. Причому великі комерційні видавництва отримують ще й державну підтримку у вигляді замовлень, а малі змушені виживати і перебиватися мізерними накладами, хоча саме вони тримають небо над українською культурою. Бізнес бізнесом, але національна безпека важливіша.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments