Які ж несвоєчасні рішення можновладців. Коли вони за що-небудь, нарешті, зважуються взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, визначний український державний і політичний діяч, воєначальник, останній гетьман України

Не в грошах горе

10 жовтня, 2020 - 11:35

Фільм братів Коен «Нема місця для старих» починається як дорожній трилер. Звучить закадрова сповідь поки що безіменного шерифа, бувалого поліцейського служаки (Томмі Лі Джонс) — і то якраз він, вочевидь, затримує злочинця на екрані. Але тут таки стається вбивство чоловіка у формі. Починається зовсім інший сюжет зі стріляниною, наркомафією та злочинними мільйонами, які взяв цілком пересічний громадянин, простий роботяга й ветеран В’єтнаму Ллевелін Мосс (Джош Бролін). Тут же з’являється і той, кому ті гроші мали б належати: безжальний вбивця з екзотичним ім’ям Антон Чігур (Хав’єр Бардем). Звісно, ти потрапляєш у пастку і з захватом спостерігаєш розвиток протистояння між Ллевеліном та його переслідувачем-бузувіром, котрий нищить усіх, хто стає на його шляху, в тому числі ціловито сторонніх людей. Все виглядає начебто звично: Мосс — хороший хлопець, а Чігур — дуже поганий, ми щирим серцем уболіваємо за розумного та мужнього зварювальника; може, він у тривалому кривавому ґерці поборе лиходія й повернеться до коханої дружини у шрамах і при грошах, після чого матимемо фінал зі щасливим подружжям у власному ранчо на Карибах.

Але устрій цього фільму складніший. Помалу з’ясовується, що це ще й історія Чігура — такого собі новітнього самурая з власною філософією: усміхаючись, він грається з долею — своєю та своїх жертв, але й сам, зрештою, є забавкою для Фатуму. Тут ще варто відзначити роботу Бардема, котрий вирізняється навіть серед блискучого акторського ансамблю, зібраного Коенами. Словом, краса всієї картини і полягає в тому, що тут, за великим рахунком, нема ані однозначно правих, ані безумовно винуватих. І в цьому багатоголоссі губиться лінія з грошвою, стає просто нецікава. Жадана валізка обертається чимось на кшталт того, що Альфред Хічкок називав «макгафіном», — фетишем, що, неважливий сам по собі, виконує функцію формального приводу, аби основні персонажі вступили в дію. Та й назагал усі жахіття, збурення та пристрасті — то, можливо, лише частина історії шерифа Еда Тома Белла (на початку вбили, з’ясовується, його помічника), котрий теж так само не зміг від своєї долі втекти на баскому коні в чудові далекі краї, як мріяв про те у юності. Ймовірно, він і є найтрагічніший герой.

Таки не у грошах щастя, не у грошах горе. Доля бавиться з нами в рулетку, і лишень деяким щасливцям таланить переcтрибнути в сідло, здійнятися над столом, за яким не дочекаєшся ані виграшу, ані звільнення від гри, — та помчатися за обрій. Туди, де вже ніхто, ніхто тебе не дістане, друже мій.

***

Старим тут не місце / No Country for Old Men (2007, США, 122`), режисура, сценарій:  Джоел Коен, Ітан Коен, оператор: Роджер Дікінс, в ролях: Томмі Лі Джонс, Хав'єр Бардем, Джош Бролін, Вуді Гаррельсон, виробництво: Miramax Films.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»

Новини партнерів