O sancta simplicitas!
Продюсерка серіалів та фільмів 1+1 Олена (чи правильніше – Єлєна?) Єрємєєва вирішила прославитися за один день. Для цього пані не вигадала нічого кращого, ніж поділитися своїми «думками» про придатність української мови для використання в різножанровій кінопродукції.
Сказала вона, зокрема, таке: «За нашими спостереженнями, мелодрами українською мовою дивляться гірше, ніж комедії. Подивившись комедії, потрапивши у вир подій, вони просто не помічають, якою мовою вони дивляться продукт. Продукти у весняному сезоні ми зробили російською мовою, тому що українська складніше дається для цього жанру. Акторам поки ще важко працювати українською. Це збільшує виробництво, що потім впливає на бюджет. З комедіями українською простіше».
Такі слова й позиція викликали у багатьох людей обурення. Мовляв, у нас чудова мова, нею вже знято прекрасні фільми, і ще з часів Котляревського жодних труднощів для використання її в мелодраматичних сюжетах не було. Навпаки: українську літературу й мову вже дві сотні років звинувачують у надмірній ліричності, ба навіть плаксивості. Але мене слова продюсерки телеканалу не обурили зовсім – вони викликали співчуття. Адже таким людям хоч кіл на голові теши, все одно нічого не доведеш, тож я й не буду тут вступати в суперечки й наводити аргументи. Нема з ким дискутувати.
Бо слова Єрємєєвої говорять насамперед не про українську мову, а про неї саму. Вони добре ілюструють думку цілого прошарку людей у нашій країні, які на тридцятий рік незалежності все ще живуть у Совєтському Союзі й міркують його категоріями. Це можуть бути успішні й багаті люди, які на вихідні літають у європейські столиці і вважають себе «просунутими», але насправді – дрімучі совки. Їм за це не соромно, бо вони цього просто усвідомлюють. Живуть собі, як сліпі продукти колоніальної політики, і вважають, що нав’язані їм імперські лекала – насправді є їхніми власними висновками. O sancta simplicitas!
Українців убивали у війнах і на Сибірі, знищували голодом і концтаборами, нівечили національну гідність і силами імперії навмисно вирощували манкуртів, щоб через століття систематичного знищення й приниження всього українського з’явилися українці, які самі будуть виступати проти своєї країни й культури, вигадуючи для цього різноманітні «аргументи». Таким людям і справді можна тільки поспівчувати, адже вони є тими «гомо совєтікусами», яких виростили на крові й обмані. Обмані, в який вони самі тепер свято вірять.
Але є ще один аспект у цій справі. Адже пані Єрємєєва та її колеги фактично розписалися у низькій якості власного продукту. Орієнтуючись тільки на можливість продажу в країни СНД, вони визнали, що їхні серіали й фільми настільки ніякі, що можуть бути цікавими тільки в нерозвинених посткомуністичних країнах. І тут я змушений з ними погодитися, адже й справді ці панове виробляють таке срамоту, яку соромно не те що продавати закордон, а й дивитися в Україні.
