Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

Подих любові та жорстокості

13 листопада, 2020 - 16:22

“Якщо ненависть — вдих, то прощення — видих. Якщо ревнощі — видих, то співчуття — вдих. Якщо надія — вдих, то капітуляція — видих. Доки ми дихаємо, ми змішуємо і поєднуємо. Перемішані таким чином, навіть масло і вода стають єдиним цілим. Як довго ще я маю поєднувати людей, перш ніж припинити цей дурний хрестовий похід? Усі ми відчуваємо себе очікуючими на страту. Доки не задихнемося». Ці слова є своєрідним епіграфом південнокорейського режисера Кім Кі Дука до його фільму «Подих».

У Кі Дука завжди сходяться у двобої жорстокість і любов; інколи перемагає перша, і тоді виходять безнадійні, моторошні картини, як «Острів» (2000) чи «Адреса невідома» (2001), інколи — друга, і тоді з’являються просвітлені історії на кшталт «Порожнього будинку» (2003) чи «Весни, літа, осені, зими... і знову весни» (2003), але в будь-якому разі це вишукана битва, навіть надто похмурий або не дуже вдалий фільм візуально зачаровуватиме. Так і в «Подиху» — гама кадру будується з надзвичайно поширених, майже банальних елементів природи і побуту — від активних барв одягу чи інтер’єру до білизні снігу, від монотонних стін в’язниці до несподіваних у цих стінах квітів чи яскравих шпалер, що приносить з собою героїня на ймення Юн. Вона влаштовує дивні свята для одного з ув’язнених, Янга, котрий, очікуючи виконання смертного вироку за вбивство власної родини, намагається ще в камері накласти на себе руки. У Юн — своє лихо: криза у стосунках із чоловіком, яка переросла у повне взаємне відчуження. Кожного разу, приїжджаючи до Янга, вона влаштовує для нього свято — весну, літо або осінь, вдягаючись (посеред зими!) у відповідні сукні, оздоблюючи кімнату побачень шпалерами з сезонними пейзажами і виконуючи під магнітофон безтурботні пісеньки про кохання. Однак історія зовсім не така проста, як здається спочатку.

Ключове поняття для режисури Кіма Кі-Дука — пластика. Пластика кадру — в умінні врівноважувати найяскравіші кольори так, щоб вони були в ідеальній гармонії. Що ж до акторів, то режисер жорстко обмежує їхні можливості сховатися за словами. Виконавці у Кі-Дука працюють в першу чергу тілом, обличчям. Надзвичайно продуманим і важливим є будь-який жест, будь-який нюанс міміки. У цьому сенсі важко комусь навіть віддати перевагу. І китайська зірка Чен Чанг (Янг), і Пак Джі-А (Юн), і  Джунг Ву Ха (чоловік Юн) — актори, яким, здається, підвладні будь-які емоційні стани, будь-який спалах пристрастей. Особливо це стосується Чен Чанга і Джі-А — це дивна пара, в якій кожний веде свою гру, вони — гідні супротивники, і фінал їхнього протиборства цілковито непередбачуваний. Наскільки Чен із його трохи дикою вродою здається звіром, що зачаївся, настільки різнобічною є Юн: Чжі-А проводить свою героїню через настільки разючі трансформації — від розпачливого, мовчазного суму на грані аутизму через спалах кокетства, грайливості, сексуальності аж до перевтілення у безумну, кровожерливу менаду, — що інколи важко повірити, що це одна й та сама жінка.

Знов-таки, варто зауважити, що вміння Кі Дука будувати нестандартні сюжети тут виявляється особливо ефектно; це треба придумати: навіть не любовний трикутник, а квадрат — між дружиною, чоловіком, ув’язненим вбивцею і його тюремним коханцем. Вибухова суміш, однак вибух лунає із зовсім несподіваного боку. І весна — справжня, не на шпалерах, — не настає, замість неї — туман, який зрештою примиряє тих, хто шукав миру, і покриває смерть тих, хто мав померти. Хтось знову здобуває можливість дихати, а в когось забирають останній подих.

Але — може, вперше у загалом безжального Кіма — перемагає любов, хай і далеко не милосердним шляхом.

***

Подих / 숨 (2007, Республіка Корея, 84`), режисура, сценарій: Кім Кі Дук, оператор: Сун Джонг Му, в ролях: Чен Чанг, Джунг Ву Ха, Кім Кі Дук, Джі-а Пак, виробництво: Cineclick Asia , Kim Ki-Duk Film, Sponge.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»

Новини партнерів